Ухвала суду № 44186822, 08.04.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.04.2015р. м. Київ К/9991/83197/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Кохан О.С.

за участю:

представника відповідача - Піскун О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року

у справі № 2а-9380/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промметсплав»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промметсплав» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002232305/0 від 25 травня 2011 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року позов був задоволений у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002232305/0 від 25 травня 2011 року про визначення ТОВ «Промметсплав» суми податку на додану вартість у розмірі 1211950,00 грн. - основного платежу, 1,00 грн. - штрафних санкцій. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промметсплав» судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року і прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Промметсплав», посилаючись на те, що рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року - без змін.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну відповідача - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова його правонаступником - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ № 495997 від 07 червня 2013 року.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова провела невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Промметсплав» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Октамет», ТОВ «Кастросервіс» за січень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 1552/2305/25611992 від 12 травня 2011 року.

За висновками акта перевірки (з урахуванням змін, внесених в акт згідно листа від 17 травня 2011 року № 9684/10/23-522), позивачем були порушені вимоги пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 1211950,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту січня 2011 року податок на додану вартість у загальній сумі 1211950,00 грн. по господарських операціях з придбання у ТОВ «Октамет» алюмінієвих радіаторів (договір № 1 від 03 січня 2011 року), а також з придбання у ТОВ «Кастросервіс» алюмінієвого прокату (договір № 1 від 03 січня 2011 року), оскільки: згідно довідок ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07 квітня 2011 року № 464/23-300/37157866 та від 30 березня 2011 року № 403/23-300/37157929 у ТОВ «Октамет» та ТОВ «Кастросервіс» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності: відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспорті засоби, що свідчить про те, що правочини, укладені позивачем з вказаними суб'єктами господарювання, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

25 травня 2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002232305/0 (з урахуванням змін до номеру податкового повідомлення-рішення, внесених згідно листа від 03 червня 2011 року №11531/10/23-522), яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Промметсплав» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1211950,00 грн., у тому числі: 1211950,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Октамет» та ТОВ «Кастросервіс», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаними суб'єктами господарювання підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виданими належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість. Також, суд виходив з того, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем у ТОВ «Октамет» та ТОВ «Кастросервіс» з метою використання у власній господарській діяльності, а саме - для переробки на алюмінієвий сплав, який в подальшому був реалізований позивачем іншим суб'єктам господарювання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами «а», «б» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що господарські операції з придбання позивачем у ТОВ «Октамет» алюмінієвих радіаторів, а у ТОВ «Кастросервіс» - алюмінієвого прокату, мали реальний характер, що підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями (т.1 арк. справи 31-48, 50-61, 102-109, 140-150). Транспортування товарно-матеріальних цінностей від продавців до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними та актами виконаних робіт по автотранспортних послугах (т.1 арк. справи 77-96, 110-133), виданими позивачу перевізниками, з якими у нього були укладені відповідні договори (т.1 арк. справи 72-76). Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей на склади, які орендувались позивачем у Регіонального відділення Фонду державного майна у Харківські області та ДП МОУ «Харківський механічний завод», підтверджується складськими накладними (т.1 арк. справи 97-101, 134-139) та відповідними договорами оренди та договором зберігання (т.1 арк. справи 157-179).

Також, судами попередніх інстанцій було встановлено, що товарно-матеріальні цінності придбавались позивачем у ТОВ «Октамет» та ТОВ «Кастросервіс» з метою використання у власній господарській діяльності (з огляду на види діяльності, які здійснює позивач, зокрема: виробництво алюмінію; виробництво міді; оброблення металевих відходів та брухту), а саме - для переробки на алюмінієвий сплав, який в подальшому був реалізований позивачем іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними договорами та первинними бухгалтерськими документами (т.2 арк. справи 27-116).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит січня 2011 року за господарськими операціями з ТОВ «Октамет» та ТОВ «Кастросервіс».

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 55, 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2011 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна