Ухвала суду № 44185942, 14.05.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ[1]

14 травня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Кирилюк Г.М.

суддів: Панченка М.М., Вербової І.М.

при секретарі Мікітчак А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про припинення дії договору іпотеки, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року,

встановила:

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати іпотечний договір №5943 від 16 травня 2008 року, укладений між нею та Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковбасинською С.В. та зареєстрований в реєстрі за №2881, предметом якого є нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1, яке належить їй на праві власності, припиненим на підставі ч.3 ст.49 Закону України «Про іпотеку».

Свої вимоги обґрунтувала тим, що повторні прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки не відбулися, а стягувач відмовився від свого права придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

У відповідності до ст.17 Закону України «Про іпотеку» також просила усунути перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження вказаним майном та вилучити із Державного реєстру іпотек запис про його обтяження.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

Посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права.

Свої доводи обґрунтовує тим, що відкриття виконавчого провадження з приводу виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відбулось 25.01.2012 р., торги з продажу предмета іпотеки призначались та не відбулися 04 березня 2013 року та 01 липня 2013 р., тобто після набрання чинності Законом України від 22 вересня 2011 року №3795-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», а тому позивач вправі на підставі ч.3 ст.49 Закону України «Про іпотеку» у попередній редакції від 15.12.2005 року після проведення повторних прилюдних торгів з продажу іпотечного майна, що не відбулися, і після відмови банку придбати майно в рахунок погашення боргу, звернутися до суду з позовом про припинення іпотеки. Правомірність підстав для задоволення позову позивачем доведена, однак суд їх безпідставно відхилив.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її відхилити.

Представник відповідача Варакута В.О. просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші особи, що брали участь у справі, в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, за договором про іпотечний кредит №2568 від 16 травня 2008 року ВАТ «Державний ощадний банк України» надав ОСОБА_1. грошові кошти в сумі 728280 грн. на придбання квартири за договором купівлі-продажу від 16 травня 2008 року, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зі сплатою 14,75; річних, до 16 травня 2028 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом з ОСОБА_1. було укладено іпотечний договір №5943 від 16 травня 2008 року, предметом якого є квартирна НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про шлюб, прізвище ОСОБА_1. у зв'язку з реєстрацією шлюбу 22 серпня 2009 року змінено на ОСОБА_1 (а.с.26).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 31 травня 2011 року з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за договором про іпотечний кредит №2568 від 16 травня 2008 року у розмірі 1 017 496 грн. 99 коп. В рахунок погашення вказаної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру НОМЕР_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1

На підставі вказаного судового рішення було видано виконавчий лист №2-1140/11 від 19.01.2012 року.

Відповідно до листа ТОВ «Укрспецторг Групп» від 14.02.2013 р., прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки були призначені на 04.03. 2013 року (а.с.19).

Відповідно до інформації про повідомлення від 13.06.2013 р., повторні прилюдні торги з урахуванням переоцінки предмета іпотеки призначались на 01.07.2013 р. (а.с.22).

Постановою державного виконавця від 06.12.2013 р. вказаний виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з відмовою залишити за собою нереалізоване під час виконання рішення суду майно боржника.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що основне зобов'язання позивача за кредитним договором не припинено, строк дії іпотечного договору не закінчився, а тому правові підстави для припинення договору іпотеки за рішенням суду відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими з таких підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому законом.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку»).

У відповідності до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Способи звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №5943 від 16.05.2008 року сторони визначили у п. 6.2, за яким іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в п. 6.6 цього договору.

Відповідно до п. 6.6. цього договору в разі не реалізації предмета іпотеки або визнання публічних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержатель має право залишити предмет іпотеки за собою, на що іпотекодавець цим надає свою згоду і надання додаткової згоди не потрібно.

Статтею 49 Закону України «Про іпотеку» передбачені наслідки оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися. Зокрема, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають

право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку

своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна.

Таким чином, наведена норма не зобов'язує іпотекодержателя оприбуткувати на своєму балансі предмет іпотеки у рахунок погашення боргу у разі визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, а надає таке право. У разі відмови від нього іпотекодержатель не позбавляється можливості задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в інший, визначений договором спосіб.

У зв'язку з цим, є диспозитивною й ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону N 3201-IV від 15.12.2005; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3795-VI від 22.09.2011, згідно якої у разі, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Встановивши ті обставини, що основне зобов'язання не припинено, а тому продовжує дію й іпотека, як забезпечення виконання цього зобов'язання, позичальником не виконуються умови договору і не вживаються заходи щодо погашення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з цих обставин при вирішенні питання щодо припинення іпотеки згідно ч. 3 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та відсутності підстав, передбачених нею.

Як вбачається з наданого в судовому засіданні акту державного виконавця №42755177 від 18 березня 2015 р., згідно протоколу №48, виданого Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про придбання предмету іпотеки в порядку ст. 49 Закону України «Про іпотеку», покупцем предмету іпотеки є іпотекодержатель - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Дане майно, а саме: трикімнатна квартири НОМЕР_1 , що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 передається згідно даного акту Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» за ціною 856 800 грн. шляхом заліку забезпечення вимог в рахунок ціни майна.

Відповідно до свідоцтва від 01.04.2015 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Холод Т.А., вищевказану квартиру передано у власність Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України», оскільки торги не відбулися і стягувач виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про те, що при вирішенні даного спору повинні застосовуватись положення ч.2 ст.49 Закону України «Про іпотеку» в редакції від 15.12.2005 р. є необґрунтованими.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-26 цс 14, оскільки в силу іпотеки право іпотекодержателя одержати задоволення за рахунок заставленого майна виникає не з моменту укладення ним договорів кредиту чи іпотеки, а у разі порушення боржником своїх зобов'язань, то з урахуванням норм ст. 2 ЦПК України, ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» на правовідносини з реалізації заставленого майна з прилюдних торгів, які виникли після 16 жовтня 2011 року, не поширюється норма п. 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 вересня 2011 року № 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» та застосовуються положення ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час вчинення відповідних виконавчих дій.

Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

Справа №2-22-ц/796/5851/2015

Головуючий у суді першої інстанції: Сирбул О.Ф.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Кирилюк Г.М.