Ухвала суду № 44185290, 29.01.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

29 січня 2015 року м. Київ № 826/18481/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А., суддів: Кармазіна О.А., Катющенка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача-2 і третьої особи-2 - Бойка Б.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справі

за позовом ОСОБА_3до Міністерства доходів і зборів України (відповідач-1), Державної фіскальної служби України (відповідач-2)третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1: Головне управління Міндоходів у Київській областітретя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-2: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській областіпро зобов'язання вчинити певні дії, скасування наказу від 29.10.2014 року №2168-о, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-1: Головне управління Міндоходів у Київській області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача-2: Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області про:

- поновлення ОСОБА_3 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області;

- скасування наказу Міністерства доходів і зборів України від 29.10.2014 року №2168-о про звільнення ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що з огляду на посади, які він обіймав у період з 14 березня 2012 року по 29 жовтня 2014 року спірним наказом Міністерства доходів і зборів України за підписом Голови Комісії з реорганізації Міністерства від 29.10.2014 року №2168-о, його було звільнено з посади заступника начальника управління (полковник) - начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади». Дане рішення прийнято у зв'язку із обійманням позивачем з 14 березня 2012 року (наказ від 14.03.2012р. №611-о) по 11 липня 2013 року (наказ від 18.06.2013р. №424-о) посади заступника начальника управління податкової міліції ДПС у Київській області та з 12 липня 2013р. (наказ від 12.07.2013р. №2084-о) по 29 жовтня 2014 року (наказ від29.10.2014 року №2168-о) на посаді заступника начальника управління (полковник) - начальника відділу організації викриття економічних злочинів оперативного управління Головного управління Міндоходів у Київській області. Термін перебування на вказаних посадах у певний період часу в своїй сукупності формально відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст.3 Закону України «Про очищення влади» (далі також - Закон).

Наявність вказаних обставин дають підстави для застосування і передбаченої в ч.3 ст.1 Закону заборони протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).

В позовній заяві та в наданих представником позивача під час розгляду справи по суті усних поясненнях, позивач і його представник вказували на неврахування відповідачем при прийнятті оскаржуваного наказу вказаних у частині 2 статті 1 Закону мети даного нормативно-правового акта, а саме: недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Застосування положень даного Закону має ґрунтуватися на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Реалізація принципу невідворотності покарання, презумпції невинуватості та індивідуальної відповідальності є одними із головних принципів, які мали б бути забезпечені відповідачем шляхом проведення повного та неупередженого розслідування з гарантуванням права на захист.

Позивач стверджує, що стосовно його причетності до узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини жодного розслідування проведено не було; жодним із судових рішень його причетність до вказаних дій або заходів не доведено.

За час роботи на певних посадах позивачем, за його твердженням, не допускалося випадків порушення вимог Конституції України, Законів України, прав чи свобод інших громадян, як і не вчинялось дій чи бездіяльності, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4 або підриву основ національної безпеки і оборони України.

Відтак, звільнення позивача з займаної посади лише на підставі включення до переліку певних посад, без встановлення його індивідуальної відповідальності та недоведеності у причетності до вчинення будь-якого кримінального правопорушення є незаконним і таким, який суперечить меті та цілі вказаного Закону та порушує право позивача на працю і доступ до державної служби.

Позиція позивача ґрунтується на тому, що спірний наказ про його звільнення суперечить принципам, закріпленим в Конституції України.

Застосовані до нього положення Закону України «Про очищення влади» на переконання позивача не узгоджуються з нормами Основного Закону

В судовому засіданні представник позивача свої вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням наведених вище обґрунтувань.

Представник відповідача проти позову заперечив, вказавши на правомірність оскаржуваного наказу, прийнятого на підставі імперативних норм Закону України «Про очищення влади», які не були визнані у встановленому законодавцем порядку неконституційними.

У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до ч.5 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі виникнення в суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» передбачено, що у разі невизначеності в питанні про те, чи відповідає Конституції України застосований закон або закон, який підлягає застосуванню в конкретній справі, суд за клопотанням учасників процесу або за власною ініціативою зупиняє розгляд справи і звертається з мотивованою ухвалою (постановою) до Верховного Суду України, який відповідно до ст.150 Конституції може порушувати перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів. Таке рішення може прийняти суд першої, касаційної чи наглядової інстанції в будь-якій стадії розгляду справи.

Дослідивши зміст позовної заяви та додаткових пояснень до неї, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, з метою досягнення однозначної визначеності у питанні про те, чи відповідають в контексті доводів позивача окремі вищезгадані положення Закону України «Про очищення влади» наведеним вище положенням Конституції України та, відповідно, у зв'язку з необхідністю з'ясування питання щодо їх конституційності, забезпечення застосування при вирішенні спору норм Закону, які відповідають Конституції України, а також з метою забезпечення дотримання конституційних прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне звернутися до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності вищезгаданих окремих положень Закону України «Про очищення влади» Конституції України.

Керуючись ст.ст.9, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Звернутися до Верховного Суду України із зазначеною ухвалою суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності окремих положень Закону України «Про очищення влади», а саме:

- частини третьої статті 1, пункту 8 частини першої статті 3, пункту 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про очищення влади» положенням статті 8, частини другої статті 19, статті 21, частин другої та третьої статті 22, частин другої та третьої статті 24, частини першої статті 38, частини першої статті 43, статті 58, частини другої статті 61, статті 62, частини першої статті 64 Конституції України в їх системному взаємозв'язку.

Копію ухвали направити сторонам та Верховному Суду України (разом із копіями позовної заяви).

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Н.А. Добрівська

Судді: О.А. Кармазін

В.П. Катющенко