Постанова № 44185279, 30.04.2015, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 р. м. Чернівці Справа № 824/374/15-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Григораша В.О.;

за участю:

секретаря судового засідання - Сопко В.Ю.;

представника позивача - Кифлюка Р.В.;

представників відповідача - Григорчука В.В., Охримчука В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" (відповідач) заборгованість по відшкодуванню витрат пов'язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій (Список №2) за лютий 2015 року в сумі 13860,67 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у відповідача працювали наймані працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які були представлені ним на пільгову пенсію та набули необхідного стажу на ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД", а тому відшкодовувати ці витрати в повному обсязі повинен саме відповідач. Станом на 27.02.2015 року заборгованість відповідача по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за лютий 2015 року становить 13860,67 грн, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, не погоджуючись із позовними вимогами, надав суду письмові заперечення в яких зазначив, що в процесі судового розгляду ним частково погашено заборгованість на суму 9452,25 грн, а саме за платежем від 23.02.2015 року на суму 1767,10 грн, платежем від 06.03.2015 року на суму 3684,30 грн та платежем від 24.04.2015 року на суму 4000,85 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог в частині стягнення з нього заборгованості на суму 1114,42 грн з відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсії призначеної ОСОБА_4 за лютий 2015 року. Так, при виході ОСОБА_4 на пільгову пенсію, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати витрати Пенсійного фонду на виплату пільгових пенсій до досягнення ними 55 років. Витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пільгових пенсій компенсувалися товариством у відповідності зі статтею 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР ( далі - Закон № 400). Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо добровільної сплати єдиного внеску" від 04.04.2013 року № 183-VII (далі - Закон № 183) змінено статтю 2 Закону № 400. Тобто зміни у законодавстві України були внесені лише 04.04.2013 року, а відносини щодо підстав виплати ОСОБА_4 пільгової пенсії виникли у 2009 році, до набрання чинності цим Законом. Отже, у зв'язку із досягненням ОСОБА_4 55 річного віку у лютому 2014 року, відповідач вважає, що товариство правомірно перестало відшкодувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсії по ОСОБА_4 У зв'язку із зазначеним, посилаючись на положення ст. 58 Конституції України, відповідач вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в цій частині.

Водночас, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості на суму 3294,00 грн відповідач визнає, що підтверджується його письмовою заявою (а.с.59).

Відповідно до ч. 1 ст. 112 КАС України відповідач може визнати адміністративний позов повністю або частково.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні частково заперечували проти позовних вимог та просили суд задовольнити їх з урахування заяви про визнання частини позовних.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2015 року відповідач зареєстрований, як юридична особа, за адресою - вул. Донбасівська, буд. 1, м. Чернівці, Чернівецька область (а.с.8-10). Відповідач взятий на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Чернівцях з 14.12.2012 року за реєстраційним номером 2413010016 (а.с.7).

Як встановлено з матеріалів справи у відповідача працювали наймані працівники ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

На підтвердження права вказаних найманих працівників на пільгову пенсію відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" позивач надав суду копії трудової книжки, довідок та протоколів в яких зазначено вид пенсії та отриманий стаж на займаних посадах (а.с.15-34).

Відповідно до протоколу №1141 від 28.07.2009 року наймана працівниця ОСОБА_4 працювала на посаді оздоблювача виробів із деревини. 25.05.2009 року ОСОБА_4 призначено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону №1788 (а.с. 30).

На адресу відповідача надсилався розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з лютого 2015 року, яка підлягає щомісячному відшкодуванню підприємством (а.с. 12).

Відповідно до розрахунку суми боргу від 27.02.2015 року №33957/03 нарахування за лютий 2015 року з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становить 13860,67 грн (а.с. 6).

Згідно Довідки УПФУ в м. Чернівцях від 30.04.2015 року №7511/08, яку долучено до матеріалів справи в судовому засіданні за клопотанням представника позивача, заборгованість відповідача до Пенсійного фонду з відшкодування пільгових пенсій (Список №2), яка виникла за період 01.02.2015 року по 27.02.2015 року в розмірі - 13860,67 грн сплачена частково в сумі 9452,25 грн (а.с.61). Таким чином, станом на 30.03.2015 року залишок боргу за лютий 2015 року складає 4408,42 грн, в тому числі по працівникам ОСОБА_7 - 3294,00 грн та ОСОБА_4 - 1114,42 грн.

Враховуючи наведене та те, що позивач не скористався своїм правом на зменшення позовних вимог, а відповідач в добровільному порядку, до прийняття рішення у даній справі, сплатив заборгованість до Пенсійного фонду з відшкодування пільгових пенсій (Список №2), яка виникла за лютий 2015 року в розмірі 9452,25 грн, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3294,00 грн за лютий 2015 року з відшкодування позивачу витрат на випалу та доставку пенсії гр. ОСОБА_7, суд приходить до висновку про обгрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (Закон України №400/97-ВР), який визначає порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є, зокрема: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України №400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України №1788-XII до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Абзацом 3 п. 1 ст. 4 Закону України №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Цей порядок компенсації витрат Пенсійного фонду України не змінився у зв'язку з набранням 01.01.2004 року чинності, розробленим відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про обов'язкове державне пенсійне страхування, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі - Закон України №1058-IV), яким визначено принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону України №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

На даний момент такий закон не прийнято, тому згідно із пунктом 2 розділу XV Закону України №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеними в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон України №1788-XII). При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється у порядку, визначеному Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція № 21-1).

Згідно пункту 6.3 Інструкції №21-1 у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції №21-1 розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.7. Інструкції №21-1 підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Пунктом 6.8 Інструкції №21-1 передбачено, що у разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Проте, станом на день розгляду справи, заборгованість згідно розрахунку по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначених ОСОБА_6 на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за лютий 2015 року відповідачем не погашена та складає 3294,00 грн. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми заборгованості або ж спростовували доводи позивача, суду не подано. в свою чергу, відповідач в ході судового розгляду визнав адміністративний позов в цій частині, що не суперечить закону та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, а тому суд приймає визнання відповідачем адміністративного позову в цій частині.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1114,42 грн за лютий 2015 року з відшкодування позивачу витрат на випалу та доставку пенсії гр. ОСОБА_4, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходячи з наступного.

На момент призначення пенсії на пільгових умовах ОСОБА_4 (25.05.2009 р.), чинне законодавство України (Закони №№400,1058, Інструкція №21-1) зобов'язувало її колишнього роботодавця, яким є ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД", до досягнення нею пенсійного віку передбаченого ст. 26 Закону №1058, відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058 (у редакції станом на 25.05.2009 року) жінки мають право на призначення пенсії за віком після досягнення ними 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років. Аналогічна норма існувала і у Законі №1788 відповідно до ст. 12 якого право на пенсію за віком мають жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Отже, аналізуючи зазначені норми у своїй сукупності суд приходить до висновку, що станом на 25.05.2009 року (день призначення пільгової пенсії ОСОБА_4.) ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" мало відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 до досягнення нею пенсійного віку (55 років), а саме до 16.02.2014 року.

Дослідженими матеріалами справи встановлено, що відповідачем до 16.02.2014 року позивачу фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 відшкодовувались у повному обсязі, що не заперечувалось сторонами в ході судового розгляду.

Згідно Закону №1788 право особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов'язують із наявністю у такої особи трьох обставин у сукупності: досягнення відповідного пенсійного віку, наявність відповідного загального трудового стажу певного періоду та наявність стажу певного періоду на роботах за Списком №2. При наявності зазначених складових особа має можливість реалізувати своє право на призначення їй та відповідно отримання пільгової пенсії. Дане право, яке реалізоване особою, в силу соціальної спрямованості діяльності Держави та положень принципу верховенства права, згідно якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, не може бути обмежене або скасоване (припинене) та підставі нормативно-правових актів прийнятих після призначення такої пільгової пенсії.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що право на призначення пільгової пенсії ОСОБА_4 реалізувала. Дана пільгова пенсія Пенсійним фондом призначена ОСОБА_4 відповідно до положень Закону №1788.

01.10.2011 року набрав чинності Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI від 08.07.2011 року (далі - Закон № 3668), яким до ст.26 Закону №1058 внесено зміни.

Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 26 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно;

55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року;

56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року;

56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року;

57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року;

57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року;

58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року;

58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року;

59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року;

59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року;

60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

У зв'язку із зазначеними змінами до ст. 26 Закону №1058, а також тим, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач вважає, що вона мала право на призначення пенсії за віком після досягнення нею 57 року 6 місяців (у даному разі не йде мова про пільгову пенсію). Тому, на думку Пенсійного фонду, відповідач зобов'язаний відшкодовувати йому фактичні витрати пов'язані із виплатою та доставкою пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_4 до досягнення останньою 57 років 6 місяців, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 року, що фактично обумовило звернення до суду із цим позовом в цій частині.

Відповідачем не заперечувався його обов'язок відшкодовувати пенсію ОСОБА_4, тому спір зводиться до визначення періоду, протягом якого існує такий обов'язок. Відповідач, з доводами якого погоджується суд, вважає, що цей період закінчився із досягненням ОСОБА_4 55 років. Натомість позивач зазначає про необхідність здійснення виплат до досягнення ОСОБА_4 віку 57,5 років.

За змістом статей 1 та 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, пільгові пенсії, призначені на підставі пункту "б" ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, підлягають відшкодуванню підприємствами, на яких ці особи отримали відповідний стаж.

Кінцевою датою такого відшкодування є момент досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Згідно з положеннями цієї статті в редакції, чинній на момент виходу ОСОБА_4 на пенсію, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до вимог цієї ж статті (в редакції після 1 жовтня 2011 року), право на пенсію за віком мають жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, після досягнення ними віку 57 років 6 місяців.

Збільшення розміру пенсійного віку відбулося на підставі Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI .

З системного аналізу статті 12 та пункту "б" ч.1 ст. 13 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що до внесення цих змін пенсійний вік особам, які працювали на роботах, віднесених до Списку № 2, зменшувався, за загальним правилом, на 5 років.

Протягом цих 5 років у роботодавців існував обов'язок відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії відповідних працівників.

В той же час, після внесення змін до статті 26 Закону №1058-IV, у зв'язку з неузгодженістю її змісту зі статтею 13 Закону №1788-ХІІ, період пільгового зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб міг складати більш як 5 років.

Така неузгодженість усунута законодавцем лише шляхом прийняття Закону України від 02.03.2015 року № 213-ІІІ, яким зміст статті 13 Закону № 1788-ХІІ приведено у відповідність до положень статті 26 Закону № 1058-IV.

Зі змісту нової редакції статті 13 Закону №1788-ХІІ вбачається, що пільгове зниження пенсійного віку для відповідної категорії осіб з 1 квітня 2015 року (дати набрання змінами чинності) не може перевищувати 5 років.

При цьому питання щодо відшкодування пенсій роботодавцями у період існування неузгодженості між положеннями Законів № 1788-ХІІ та № 1058-IV законодавцем не вирішено.

За таких обставин, суд вважає за необхідне застосувати до спірних відносин положення законодавства, чинного на момент виходу ОСОБА_4 на пенсію.

Така позиція, стосовно аналогічних правовідносин, викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 31.03.2015 року №К/800/5101/15.

За змістом Законів № 1788-ХІІ, № 1058-IV та № 400/97-ВР, в редакціях, чинних на момент виходу ОСОБА_4 на пенсію, роботодавець зобов'язаний відшкодовувати пенсійному органу витрати на виплату пенсії до досягнення ОСОБА_4 55 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Оскільки предметом цього позову є стягнення витрат на виплату пенсії за періоди після цієї дати, суд дійшов висновку про його необґрунтованість в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1114,42 грн за лютий 2015 року з відшкодування позивачу витрат на виплату та доставку пенсії гр. ОСОБА_4

Таким чином, аналізуючи викладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях до ТОВ "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" про стягнення заборгованості, яка виникла у зв'язку із не відшкодуванням фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у розмірі 1114,42 грн необхідно відмовити.

Згідно п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Чернівецький деревообробний комбінат ЛТД" ( вул. Донбасівська, 1, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 00274461) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Чернівцях заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п.п. "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за лютий 2015 року в сумі 3294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн 00 коп.

3. В задоволення решти позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.О. Григораш

Постанова в повному обсязі складена 05 травня 2015 р.