Постанова № 44185215, 05.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 5/98-АП ЗП/808/2/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Нечипуренка О.М., при секретарі Петрусь Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ЛТД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України

за участю Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2005 № 0000780303/3,-

за участі представників сторін:

від позивача - Тригуб В.І. (довіреність б/н від 12.02.2015)

від відповідача - Кравченко М.С. (довіреність № 18/28-04-10-017 від 26.06.2014)

від прокуратури - не прибув

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТС ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «ТС ЛТД») звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України (далі - відповідач, СДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.05.2005 №0000780303/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 521 800 грн. 12 коп. у тому числі: за основним платежем - 1 681 199 грн. 97 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями - 840 600 грн. 15 коп.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.10.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 задоволено позовні вимоги ТОВ «ТС ЛТД», визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 31.05.2005 №0000780303/3.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.12.2014 скасовано постанову господарського суду Запорізької області від 04.10.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 у справі №5/98 та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 23.01.2015 матеріали справи прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в засіданні 16.02.2015, справі привласнено №ЗП/808/2/15. Провадження у справі за клопотанням сторін, було зупинено до 05.03.2015.

05.03.2015 провадження у справі поновлено.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням наданих додаткових пояснень. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що висновки податкового органу щодо неправомірності включення до складу податкового кредиту вартості придбаних товарів (робіт, послуг) у ПП ОСОБА_3 не відповідають дійсності, оскільки усі операції між позивачем та вказаним підприємцем підтверджуються відповідним чином оформленими первинними документами. Усі первинні бухгалтерські документи оформлені із дотриманням вимог чинних нормативних актів. Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, а податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях. Зазначив, що Перевіркою шляхом співставлення податкових та товарних накладних, актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей було встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, підприємство ТОВ „ТС Лтд" за договорами поставки придбавало товарно- матеріальні цінності від постачальників з метою їх подальшої реалізації на ВАТ "Інгулецький ГЗК". При цьому оприбуткування та відвантаження товарів здійснювалась протягом одного дня або в межах одного податкового періоду з отриманням негативного фінансового результату. Негативний фінансовий результат - збиток отриманий шляхом реалізації товару за цінами, нижчими ніж ціни придбання цього товару. Ціни та обсяг товарів, що придбаваються та реалізуються встановлюються додатковими угодами до договорів, які складаються на момент проведення операції. Вважає висновки податкового органу про порушення позивачем пп.3.1.1 п.3.1 та пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення - рішення правомірним.

Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Прокурор направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.160 КАС України, 05.03.2015 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

На виконання ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Як встановлено матеріалами справи, в період часу з 14.05.2004 по 12.08.2004 відповідачем проведена позапланова комплексна документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «ТС ЛТД» (код ЄДРПОУ 30473392) за період з 01.07.2003 по 31.03.2004, за результатами якої складено акт перевірки №28/30473392/33-321 від 12.08.2004 (далі - акт перевірки).

Перевіркою, зокрема, встановлені порушення: пп.3.1.1 п.3.1 та пп.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі 6 243 322 грн.

На підставі матеріалів перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000780303/0 від 17.08.2004, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 11 565 273 грн., в тому числі: 6 243 322 грн. за основним платежем та 5 321 951 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

03.09.2004 позивач звернувся до СДПІ з первинною скаргою №631/09/04 про скасування податкового повідомлення - рішення №0000780303/0 від 17.08.2004, за результатами розгляду якої, рішенням відповідача від 01.11.2004 податкове повідомлення - рішення від 17.08.2004 № 0000780303/0 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення та прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.11.2004 №0000780303/1.

21.11.2004 позивач звернувся до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області з повторною скаргою про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.11.2004 №0000780303/1, за результатами розгляду якої, рішенням №54/10/25-020 від 10.01.2005 податкове повідомлення - рішення від 17.08.2004 № 0000780303/0 збільшено на 710 551 грн. та прийнято податкове повідомлення - рішення від 13.01.2005 №0000780303/2.

21.01.2005 позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000780303/0 від 17.08.2004, за результатами розгляду якої, рішенням ДПА України №2417/6/25-1015 від 23.03.2005 скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ від 13.01.2005 №0000780303/2 в частині 710 551 грн. донарахованого податку на додану вартість; скасовано податкове повідомлення - рішення СДПІ №0000780303/0 від 17.08.2004 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної і повторної скарг №0000780303/1 від 13.01.2005 в частині арифметичних помилок, допущених перевіркою при визначенні сум податків за збитковими операціями згідно з податковими накладними від 31.07.2003 № 3/7 від 03.11.2003, а також скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000780303/2 від 13.01.2005, прийнятого за розглядом первинної та повторної скарг.

На підставі зазначеного рішення ДПА України, СДПІ, 31.03.2005 прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000780303/3, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 521 800 грн. 12 коп., у тому числі, за основним платежем 1 681 199 грн. 97 коп., за штрафними санкціями - 840 600 грн. 15 коп.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, відповідно, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Як було встановлено матеріалами перевірки (з урахуванням прийнятих рішень за результатами розгляду первинної та повторної скарг), перевіркою, шляхом співставлення податкових та товарних накладних, актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей було встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, підприємство ТОВ «ТС Лтд» за договорами поставки придбавало товарно - матеріальні цінності від постачальників з метою їх подальшої реалізації на ВАТ «Інгулецький ГЗК». При цьому оприбуткування та відвантаження товарів здійснювалась протягом одного дня або в межах одного податкового періоду з отриманням негативного фінансового результату.

Так, в акті перевірки зазначено, що у 3 кварталі 2003 року підприємством придбано товарів на суму 41 211 882,36 грн. (без ПДВ), які реалізовані протягом даного періоду на суму 35 421 638,29 грн. (без ПДВ); у 4 кварталі 2003 року підприємством придбано товарів на суму 48 065 233 грн. (без ПДВ), які реалізовані протягом даного періоду на суму 43 347 727,75 грн. (без ПДВ); у І кварталі 2004 року придбано товарів на суму 32 476 089,1 грн. (без ПДВ), які реалізовані протягом даного періоду на суму 29 129 598,19 грн. (без ПДВ).

В розділі 2.5.10 Акту зроблений висновок щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 2 500 грн., сплачену за роботи по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся». Цей висновок зроблено на тій підставі, що витрати по сплаті за роботи по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся» не повинні включатись до складу валових витрат підприємства.

Суд вважає, що такі висновки перевірки є наслідком неповного вивчення первісних документів товариства, а також невірного тлумачення норм закону.

На думку суду, витрати по науково-дослідницьким роботам по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся» відносяться до валових витрат підприємства як витрати, проведені в результаті господарської діяльності, оскільки є невід'ємною частиною (першим ступенем) підготовки виробництва мінеральної води типу «Нафтуся».

Судом встановлено, що між ТОВ «ТС Лтд» та приватним підприємцем ОСОБА_3, була складена Угода № 1/08-03 від 14.08.2003, згідно з якою ТОВ «ТС Лтд» є замовником і доручає приватному підприємцю ОСОБА_3 провести науково-дослідницькі роботи з використанням біотехнічних вимірних систем по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся» і вибору оптимального місця для їх каптажу (обладнання скважинного водозабору) в районі курорту «Східниця» на території бази відпочинку ВАТ «ІнГЗК» «Ватра» біля села Майдан, Львівська область, Дрогобицькій район, тобто адреса знаходження місця проведення науково-дослідницьких робіт вказана у акті невірно. Іншими словами товариство самостійно ніяких науково дослідницьких робіт не проводило, бо це не передбачено Статутом товариства.

Наприкінці науково-дослідницьких робіт товариство повністю розрахувалось з виконавцем, згідно згоди про договірну ціну (додаток до договору) від 14.08.2003 дана робота була оцінена в сумі 15 000 грн., в тому числі ПДВ 2 500 грн.

Також, в розділі 2.5.10 акту перевірки податковою зроблено висновок, щодо безпідставного віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 2 710 847,90грн. ( з урахуванням рішення ГНАУ - 2 549 305,54 грн.) за збитковими операціями, які не підлягають включенню до валових витрат виробництва. Цей висновок зроблено на підставі того, що деякі товари підприємством було реалізовано за ціною, нижче ціни придбання цих товарів.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент здійснення оподатковуваних операцій, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

ПДВ, який був включений до податкового кредиту звітного періоду за правилом «першої події», визначеним п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з реалізацією товару за ціною нижчою, ніж ціна придбання, поверненню до бюджету не підлягає.

Посилання ж Відповідача на пп.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються», - є необґрунтованими, оскільки обмежень щодо включення до складу валових витрат платника податку витрат на придбання товарів, що потім реалізовані за ціною, нижчою ціни придбання, особам, що не пов'язані з таким платником податків, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», що був чинним на момент здійснення операцій, не містить.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно із підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до ч. 6 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Перевірка проводилась з 14.05.2004. по 12.08.2004.

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону".

Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. цього пункту" та п. 5 Наказу ДПА України "Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та продажу товарів, порядку їх заповнення" від 30.05.1997 № 165 в частині "податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі".

Згідно зі ст. 23 Закону «Про підприємства в Україні» зі змінами та доповненнями, (який діяв до 1 січня 2004 року) підприємство реалізує свою продукцію, майно за цінами і тарифами, що встановлюються самостійно або на договірних засадах, а у випадках, передбачених законодавчими актами України, - за державними цінами і тарифами.

Аналогічно, відповідно до частини першої статті 190 Господарського кодексу України (який діє з 01 січня 2004 року) вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни.

Згідно з частиною другою статті 190 Господарського кодексу України вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Державне регулювання цін на момент здійснення оподатковуваних операцій проводиться згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 N9507-ХІІ, зі змінами та доповненнями.

Статтею 9 цього Закону визначено, що державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, що мають визначальний вплив на загальний рівень та динаміку цін, на товари та послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари та послуги, виробництво яких зосереджене на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Із цього випливає, що право встановлювати ціни, що не підлягають державному регулюванню, на реалізовувану продукцію або товари належить тільки самим підприємствам. А це означає, що продукція або товари можуть бути реалізовані за цінами як вище, так і нижче цін придбання.

Що стосується обмежень по відображенню в валових витратах податкового обліку збитків, понесених у зв'язку з продажем товарів , то відповідно до абзацу другого пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ці обмеження стосуються лише операцій з пов'язаними особами: «Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам».

В загальному випадку на підставі п. 5.1 ст. 5 та пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати на придбання товару, віднесені до складу валових витрат за правилом «першої події», у разі їх продажу таких товарів за ціною, нижчою від ціни їх придбання, зменшенню не підлягають, оскільки вони проведені в процесі господарської діяльності.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - це «будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає визначення господарської діяльності, використовуючи поняття «доход» (який визначається пунктом 1.21 статті 1 та пунктом 4.1.1 цього Закону), а не поняття «прибуток» (який визначено статтею 3 цього Закону).

Згідно з пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Визначення фінансового результату за окремими операціями, а тим більше обмеження щодо включення витрат по таким операціям до складу валових витрат є неправомірним з наступних підстав.

По-перше, визначення, чи використовувались окремі товари у власній господарській діяльності платника податку, чи ні, не залежить від різниці між цінами їх придбання та продажу.

По-друге, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» не передбачено визначення оподатковуваного прибутку окремо за операціями з придбання та продажу кожного окремого товару.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ТОВ «ТС ЛТД» мало повне право включити до складу валових витрат витрати, які були понесені у зв'язку з придбанням вищезазначених товарів, оскільки вони були використані у власній господарській діяльності, тобто з метою отримання доходу, що підтверджується і фактичним отриманням цих доходів за всіма операціями, хоча витрати за окремими операціями, на жаль, перевищили доходи.

До того ж збиткові операції, в разі їх наявності, є невід'ємною частиною господарської діяльності будь-якого підприємства, оскільки, як зазначено в частині першій статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється, зокрема, на основі самостійного встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, враховуючи вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі реалізації продукції або товарів за цінами нижче цін придбання особам, не пов'язаним із платником податку, такий платник податку не повинен коригувати валові витрати на суму збитків, отриманих у результаті такого продажу.

Відповідно, оскільки на додану вартість у розмірі 1 681 199,97 грн., яка зазначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, повинна бути віднесена до складу податкового кредиту. Штрафні санкції в сумі 840 600,15 грн., нараховані на суму податку на додану вартість, є незаконними.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012 по справі №3/191-3/191-9/218/08-АП-23/08-АП залишено в силі попередні судові рішення, а саме: постанову господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009, - якими визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 31.03.2005 №0000760303/03 в сумі 8 453 831,56 грн.

Судові рішення в справі №3/191-3/192-9/128/08-АП-23/08-АП мають преюдиціальне значення для вирішення справи №5/98-АП, оскільки предметом розгляду в справі №3/191- 3/192-9/128/08-АП-23/08-АП були вимоги ТОВ «ТС ЛТД» до відповідача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000760303/3 від 31.03.2005 про донарахування податку на прибуток підприємств та штрафних санкцій в сумі 8 453 831,56 грн. Дані донарахування, а також донарахування податку на додану вартість, сума яких визначена в податковому повідомленні-рішенні №0000780303/3 від 31.03.2005, що оскаржується в даній справі, здійснені відповідачем за тими самими операціями та на підставі результатів однієї позапланової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «ТС Лтд» за період з 01.07.2003 по 31.03.2004, оформлених актом № 28/30473392/33-321 від 12.08.2004 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 04.08.2008 в справі №3/191-3/192-9/128/08-АП-23/08-АП та ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2009, залишеними в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.08.2012, підтверджено правомірність включення позивачем до складу валових витрат перевіреного відповідачем періоду вартості придбаних товарів, реалізованих в подальшому ВАТ «Інгулецький ГЗК» за цінами, нижчими від ціни придбання.

Зокрема, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі зазначив, що «операції з реалізації обладнання за цінами меншими ніж ціни придбання є складовою частиною статутної господарської діяльності позивача, має реальний характер та була направлена на одержання в подальшому прибутку, та робить прибутковою господарську діяльність підприємства в цілому».

Оскільки вартість придбаних товарів віднесена позивачем до складу валових витрат правомірно, то і суми податку на додану вартість, сплачені при придбанні цих товарів, також правомірно включені до складу податкового кредиту звітного періоду. Іншого бути не може.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовими рішеннями в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, в силу вимог ч.1 ст.71 та ч.1 ст.72 КАС України в даній справі правомірність віднесення вартості придбаних товарів, що в подальшому реалізовані за цінами, меншими за ціни придбання, до складу валових витрат третього кварталу 2003 року та першого кварталу 2004 року не повинно додатково доказуватися.

Стосовно оподатковуваних ПДВ операцій по договору від 14.08.2003 №1/08-03 щодо проведення науково-дослідницьких робіт по вивченню умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся» суд зазначає, що заявою від 21.02.2011 позивач уточнив позовні вимоги в даній справі саме в цій частині, оскільки правомірність донарахування відповідачем ПДВ по роботах з вивчення умов розповсюдження мінеральних вод типу «Нафтуся» в сумі 2 500 грн. з самого початку не повинна була бути предметом поданого товариством позову і, відповідно, порушеного провадження в справі №5/98-АП, оскільки дана сума донарахованого ПДВ була включена до податкового повідомлення - рішення №0000181323/3 від 31.03.2005, а не до податкового повідомлення - рішення №0000780303/3 від 31.03.2005 року, яке оскаржується в даному провадженні.

Як зазначалося вище, згідно з п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених будь-якими документами взагалі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність визначення суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 521 800,12 грн.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом не доведено правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, а також не доведено правомірність висновків, викладених в акті перевірки вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів України від 31.05.2005 № 0000780303/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2521800,12 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТС ЛТД" (код ЄДРПОУ 30473392) судові витрати у розмірі 85,00 грн. (вісімдесят п'ять гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції

Суддя О.М. Нечипуренко