Ухвала суду № 44185, 07.06.2006, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                  К/С  № К-1091/06

                                                                                                            справа № 17-3-23/02-6802

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ  

                             УХВАЛА

                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2006 р.                                                                       

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів                       Конюшка К.В.

   Ланченко Л.В.

                                  Сергейчука О.А.                                

                                Степашка О.І..                       

при секретарі:        Ткачук Н.В.

за участю представників

позивача:      Леонова І.О., Ільїна М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Малинівському районі м.Одеси

на рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2005 р.

та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р.

у справі за позовом  Приватного підприємства "Моноліт"

до  Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.08.2005 р. позов задоволено частково. Рішення податкової інспекції № 26/2-33-30281852-39 від 20.03.2001 р. визнано недійсним у частині донарахування податку на прибуток у сумі 3860 грн. та застосування фінансових санкцій на суму 1158 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача витрати по держмиту в сумі 17,56 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 24,38грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою цього ж суду від 01.11.2005 р. виправлено описку, допущену на сторінці 2 в абзаці 2 мотивувальної частини рішення.

Рішення мотивовано тим, що вироком суду виключено з обвинувачення директора позивача обставини ухиляння від сплати податку на прибуток у розмірі 3 860 грн.  

Одеський апеляційний господарський суд погодився із рішенням місцевого господарського суду і ухвалою від 08.12.2005 р. залишив його без змін.

  Податкова інспекція подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вищевказані судові рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на те, що господарські суди не з’ясували, чи вступив вирок у законну силу, чим порушили ст. 43 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення – без змін.

   Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке. 

На підстав акта перевірки від 13.02.2001 р.  № 26/2-39 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1999 року по 2000 рік податкова інспекція 20.03.2001 р. прийняла рішення "Про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування" № 26/2-33-30281852-39, яким донараховано позивачу податок на прибуток в сумі 18680грн. за порушення вимог п. 4.1, п. 4.2 ст. 4, п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 р. та застосовано фінансові санкції по цьому податку на суму 5604 грн.

Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність спірного рішення в частині нарахування позивачу податку на прибуток в сумі 3860 грн. та застосування фінансових санкцій по цьому податку в сумі 1158 грн.

        Як було встановлено судами попередніх інстанцій, вироком Малинівського райсуду м. Одеси від 07.04.2004 р. у кримінальній справі № 1-33/2004 р. по обвинуваченню Леонова І.О. – директора ПП "Моноліт"   за ч. 3 ст. 148-2, ч. 2 ст. 172 Кримінального кодексу України було встановлено, що, згідно акту перевірки ДПІ у Малинівському районі м. Одеси № 26/2-39 від 13.03.2001 р. в порушення п. 5.9. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. Леоновим І.О. не визначався приріст (убуток) балансової вартості придбаних матеріалів, незважаючи на те, що акту виконаних робіт не було, або витрати списаних матеріалів не відповідали витратам матеріалів по акту виконаних робіт, а також не визначався залишок матеріалів на кінець місяця.

          В ході розгляду кримінальної справи Малинівським райсудом  м. Одеси ретельно досліджувалися обставини, викладені в акті перевірки, і в результаті, суд дійшов висновку про виключення з обвинувачення обставин ухиляння директором позивача від сплати податку на прибуток у розмірі 3860 грн. і обґрунтованість пред’явлення до обвинувачення суми податку на прибуток в розмірі 14 820 грн.

          Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, яким керувався суд першої інстанції приймаючи рішення по справі, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

          За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності рішення відповідача в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 3860 грн. та штрафних санкцій по цьому податку узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального та процесуального права.

          Доводи відповідача стосовно порушення судом норм процесуального права, зокрема: не дослідження судами першої та апеляційної інстанцій факту набуття вироком законної сили, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними, оскільки будь-яких доказів у підтвердження зворотного відповідачем не надано.  

          Керуючись ст. ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

                                               У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малинівському районі м. Одеси залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 02.08.2005 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2005 р. – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

головуючий суддя                            Н.Г. Пилипчук

судді                                                 К.В. Конюшко                                 

                   Л.В. Ланченко

                   О.А. Сергейчук

                   О.І. Степашко

          Ухвалу складено у повному обсязі  13.06.2006 р.