Рішення № 44184929, 15.05.2015, Дружківський міський суд Донецької області

Справа № 229/2582/14-ц

Номер провадження 2/229/8/2015

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2015 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Гонтар А.Л.

при секретареві Костенко В.М.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Дружківського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку в рахунок купівлі-продажу квартири,

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 29 вересня 2014 р. звернулась до Дружківського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_3, про стягнення завдатку в рахунок купівлі-продажу квартири.

Свої позовні вимоги позивач мотивувала тим, що 03 грудня 2012 року,30 січня 2013 року, 03 серпня 2013 року, 03 жовтня 2013 року, 24 грудня 2013 року, у травні 2014 року вона передала відповідачці грошову суму в розмірі 87700грн. в якості завдатку, відповідачка прийняла на себе зобов'язання продати трикімнатну квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1. Їй залишилось передати відповідачці 36100 гривень. Але остання відмовилась продавати їй квартиру та подала позовну заяву про виселення її з квартири. Добровільно повертати передані грошові кошти відповідачка відмовляється з огляду на їх відсутність.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ОСОБА_3 на її користь завдаток у сумі 87700 гривень та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 877 гривень, оплату послуг адвоката у сумі 1500 гривень .

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання з'явилась, позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги позивачки.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що в липні 2012 року вона пустила на квартиру ОСОБА_1 з родиною. Відповідачка зобов'язалась сплачувати усі комунальні платежі, а в подальшому викупити вказану квартиру у свою власність.

В грудні 2012 року вона повідомила позивачці, що буде продавати квартиру, та просила їх звільнити займане житло. Позивачка попросила її продати квартиру їм. Вони домовились за ціну - 123000 гривень. В грудні 2012 року позивачка передала їй 12000 гривень,в січні 2013 року - 35000 гривень, в серпні 2013 року - 5700 гривень, в жовтні 2013 року - 9000 гривень, в листопаді - 7000 гривень, 24 грудня 2013 року - 5000 гривень,в травні 2014 року - 14000 гривень, Усього позивачка сплатила їй 87000 гривень. Але, на початку 2013 року, позивачка звернулась до неї з проханням дати їй 35000 гривень. Вона їй віддала ці гроші. Нажаль розписку позивачка про це не надала та в неї немає доказів на підтвердження цього. Усі гроші позивачка повинна була їй сплатити до кінця 2013 року. Договір куплі-продажу вони не укладали. Решту суми позивачка їй не сплатила, посилаючись на відсутність коштів. Тоді вона відмовилась продавати їй квартиру та просила звільнити жиле приміщення. Позивачка відмовилась, після цього вона вимушена була звернутися до суду. Рішенням суду її позовні вимоги були задоволенні, позивачку виселено з квартири. Вона не може повернути позивачці гроші, оскільки в неї їх немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 частково підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Відповідно до змісту вказаної норми ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає способом платежу, способом забезпечення виконання зобов'язання обома його сторонами, а також доказом факту укладення договору.

Згідно з ч. 2 ст. 570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Статтею 571 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості. Сторона, винна у порушенні зобов'язання, має відшкодувати другій стороні збитки в сумі, на яку вони перевищують розмір (вартість) завдатку, якщо інше не встановлено договором. У разі припинення зобов'язання до початку його виконання або внаслідок неможливості його виконання завдаток підлягає поверненню.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобов'язання випливає із договору, укладеного сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Судом встановлено, що 03 грудня 2012 року позивачєм ОСОБА_1 було передано відповідачці гроші в сумі 12000 гривень, 30 січня 2013 року гроші в сумі 35000 гривень, 03 серпня 2013 року в сумі 5700 гривень, 02 жовтня 2013 року -9000 гривень, 24 грудня 2013 року - 5000 гривень, 11 січня 2014 року -7000 гривень, в травні 2014 року - 14000 гривень (а.с.3).

Дані гроші були передані відповідачці в якості розрахунку за купівлю квартири АДРЕСА_1

Із розписок, оформлених відповідачкою ОСОБА_3 та її пояснень у судовому засіданні, вбачається, що вона отримала від ОСОБА_1 87700 грн. у якості завдатку за майбутній продаж належної їй квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 3 ).Підтверджуючи свої зобов'язання укласти договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, покупець ( ОСОБА_1 ) передала, а продавець (ОСОБА_3 ) прийняла суму коштів, яка складає 87700 грн. Вказана сума коштів, яка є авансом, зараховується в рахунок оплати при продажу вказаного об'єкту нерухомості.

Таким чином, сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки договору купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_1 , який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору 87700 грн. є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

Суд не можа погодитися з доводами відповідачки ,що вона повернула позивачці 35000 гривень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідачка не надала суду належних доказів на підтвердження факту повернення позивачці грошей в сумі 35000 гривень

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 87700 гривень

Відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 243,60 грн. (а.с. 1 )

Відповідно до частини 3 ст. 6 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ст. 2, п/п 1, 2 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» у разі подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати, а у разі подання заяви майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно ст. 8 Закону України від 16 січня 2014 року № 719-VIІ «Про Державний бюджет України на 2014 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2014 року складає 1218 грн.

Тобто, з позовної заяви ОСОБА_1 судовий збір, повинен бути сплачений в сумі 877 гривень.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в сумі 87700 гривень, то , понесені нею судові витрати в розмірі 243,60 грн. підлягають відшкодуванню відповідно до частини 1 ст. 88 ЦПК України за рахунок відповідача, решту суми треба стягнути з відповідача на користь держави.

На підставі ч.1 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, ч.2 - граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст.1 Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Позивачем також понесені витрати на правову допомогу адвокатом ОСОБА_2 в розмірі 1500 грн. у зв'язку із участю у судовому засіданні 07.05.2015 року - 55 хвл., 15.05.2015 року - 11 хвл.,, загалом участі у судовому засіданні - 1 год.06 хвл. (а.с. 32-34,38-39).

Таким чином, суд вважає, що витрати за правову допомогу треба стягнути у розмірі 535 грн. 40 коп. , які є розумними та не перевищують граничних розмірів, встановлених законом, у зв'язку із задоволенням позову підлягають відшкодуванню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218, 224 ЦПК України (в редакції 2004 року), на підставі ст. 570,571,626ЦК України, суд

в и р і ш и в :

позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку в рахунок купівлі-продажу квартири задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_3 яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1, у с. Лузанівка Смелянського району Черкаської області, проживає за адресою АДРЕСА_2 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженки м.Сніжне Донецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає за адресою:АДРЕСА_3 суму авансу сплачену за квартиру в розмірі 87 700 (вісімдесят сім тисяч сімсот) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. та в Державний бюджет м.Дружківка р/р 31212206700040 банк ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 Код ЕДРПОУ (банку) 34686563 Код ЕДРПОУ (суду) 02895722, КБК 22030001 судовий збір в сумі 633 (шістсот тридцять три) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на надання правової допомоги в розмірі 535 (пятсот тридцать пять) грн. 92 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Запорізької області через Дружківський міський суд протягом десяти днів після оголошення рішення.

Суддя: А. Л. Гонтар