Ухвала суду № 44180752, 07.05.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/304/11 Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

07 травня 2015 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В., Мельник-Томенко Ж. М.,

за участю: секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

представника позивача - Хоменчук Кароліни Леонтіївни,

представника відповідача - Майстра Юрія Миколайовича,

представника відповідача - Щолокової Юлії Владиславівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавін" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

28.01.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фармавін" звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000142310 та №0000132310 від 19 січня 2011 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року скасовано та ухвалено нову, якою позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000142310 та №0000132310 від 19 січня 2011 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.01.2015 року постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22.02.2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції у своєму рішенні зазначив, що оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, що діяло на момент вчинення відповідних дій, а заходи відповідальності за вчинені платниками податків порушення мають застосовуватись на підставі нормативно-правових актів, чинних на момент застосування відповідальності, тобто на момент винесення відповідних податкових повідомленнь-рішень. Крім того, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним ПК України.

Вінницьким окружним адміністративним судом прийнято до свого провадження дану адміністративну справу та 12.03.2015 року ухвалено рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000142310 від 19 січня 2011 року винесене державною податковою інспекцією у м. Вінниці.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення №0000132310 від 19 січня 2011 року винесене державною податковою інспекцією у м. Вінниці.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача та думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи наступне.

На підставі направлень № 3262/23 від 25 листопада 2010 року та № 3697/23 від 23 грудня 2010 року, виданих державною податковою інспекцією у м. Вінниці, проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фармавін" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 27 липня 2007 року по 30 вересня 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 6/2301/36604208 від 04 січня 2011 року, висновками якого встановлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищено збитків в сумі 26364 грн., в тому числі:

- ІV квартал 2009 року в сумі 23219 грн.;

- І квартал 2010 року в сумі 50048 грн.;

- ІІ квартал 2010 року в сумі 60434 грн.;

- ІІІ квартал 2010 року в сумі 26364 грн.,

та занижено об'єкт оподаткування податком на прибуток за перевіряємий період в сумі 29449 грн., в тому числі на ІІІ квартали 2010 року - 29449 грн.

Внаслідок чого донараховано податок на прибуток за перевіряємий період у сумі 7362 грн., у тому числі за ІІІ квартали 2010 року в сумі 7362 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 19 січня 2011 року Державною податковою інспекцією у м. Вінниці винесено податкові повідомлення-рішення №0000142310 яким встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 26364 грн., у зв'язку з чим застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 6591 грн. та №0000132310 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток, - за основним платежем 7362 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 1841 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями відповідача, позивач оскаржив їх до суду.

Сул першої інстанції, задовольняючи заявлений позов, дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних рішень, а тому визнав їх протиправними та скасував.

Апелянт, не погоджуючись із судом першої інстанції, зазначив що частина 5 підрозділу Х розділу ХХ "Інші перехідні положення" Податкового кодексу України визначає, що штрафні санкції, які можуть бути накладені на платників податків за порушення нормативних актів Кабінету Міністрів України, центрального податкового органу, положень, прямо передбачених цим Кодексом, починають застосовуватись до таких платників податків за наслідками податкового періоду, наступного за податковим періодом, протягом якого такі акти були введені в дію. А тому, у зв'язку із тим, що виявлені порушення стосувались Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то застереження щодо неможливості застосування санкцій в даному випадку не розповсюджується.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необгрунтованими, погоджується із судом першої інстанції по суті спору та вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1/99-рп, частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи. В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи - порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатись згідно з нормативно - правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема, винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

При цьому слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Відповідно зміст правовідносин, зокрема, прав та обов'язків особи, не може змінюватись разом із зміною законодавчих норм. Отже, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

Водночас зворотна дія нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми застосовуються до правовідносин, які існували до набрання ним чинності, тобто приписи нового нормативно-правового акта змінюють правило поведінки, яке було встановлено попередніми нормативно-правовим актами.

Якщо ж новий нормативно-правовий акт не змінює закріплені у попередніх нормах правила поведінки (тобто попередній та новий нормативно-правові акти однаково визначають зміст прав та обов'язків суб'єктів відносин), зворотна дія нормативно-правового акта не має місця.

Зокрема, відсутня зворотна дія нормативно-правового акта в тому разі, якщо попередній та наступний нормативні акти місять тотожні склади правопорушення.

При цьому кваліфікація дій порушника повинна відбуватись з посиланнями на норми того нормативного акта, який був чинним на момент вчинення відповідних дій.

Встановлено, що перевіряємий період діяльності позивача охоплював 4 квартал 2009 року - 3 квартал 2010 року, а тому, а тому відповідальність платника податку за порушення податкового законодавства, зокрема Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", була встановлена Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-III від 21 грудня 2000 року. Однак, з 01 січня 2011 року у зв'язку із набранням чинності Податкового кодексу України, втратили чинність Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Щодо розміру штрафних санкцій, які можуть бути застосовані за правопорушення, вчинені до набрання чинності ПК України, але виявлені після 01 січня 2011 року, варто враховувати, що до 06 серпня 2011 року, тобто до набрання чинності пунктом 11 підрозділу 10 розділу XIX ПК України, були відсутні норми, які б прямо встановлювали необхідність застосування штрафних санкцій за виявлені у 2011 році податкові порушення у розмірах, встановлених ПК України. Тому до 06 серпня 2011 року заходи відповідальності, передбачені ПК України, могли бути застосовані за порушення, вчинені до набрання ним чинності, лише в тому обсязі, в якому вони не перевищували попередні санкції за ті самі діяння.

Так само не могли бути застосовані більші розміри відповідальності, встановлені попереднім нормативним актом. Зазначене пояснюється тим, що застосуванню підлягає той нормативно-правовий акт, який є чинним на момент застосування заходів відповідальності, і якщо таким актом передбачено підвищений розмір санкцій, то і не може бути застосовано відповідних санкцій.

Таким чином, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України до податкових порушень, вчинених до набрання чинності ПК України, але виявлених з 01 січня 2011 року до 06 серпня 2011 року, може застосовуватись найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року №2181-III або ПК України.

Встановлено, що штрафні санкції у оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях за порушення, вчинені у періоди до 01 січня 2011 року, застосовані на підставі ПК України.

Враховуючи те, що відповідальність, яка передбачена ПК України за правопорушення, вчинені у періоди до 01 січня 2011 року, є більшою, ніж відповідальність за ті самі діянні, яка передбачена попереднім нормативно-правовим актом, тобто Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відтак, з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, прийняті податкові повідомлення-рішення є неправомірними.

Окрім того, встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають формі, встановленій Порядком направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків затвердженим наказом ДПА України № 985 від 22 грудня 2010 року і зареєстрованим Міністерством юстиції України за № 1440/18735 від 30 грудня 2010 року. Даний документ набув чинності 14 січня 2011 року. Таким чином, ДПІ у м. Вінниці прийняла податкові повідомлення-рішення у формі затвердженій Наказом ДПА України № 253 від 21 червня 2001 року, який станом на 19 січня 2011 року не діяв.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, а податкові повідомлення рішення від 19.01.2011 року №0000142310 та №0000132310 слід визнати протиправними та скасувати.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги відповідача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 12 березня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 травня 2015 року.

Головуючий Сторчак В. Ю.

Судді Ватаманюк Р.В.

Мельник-Томенко Ж. М.