Ухвала суду № 44180702, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 818/393/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 818/393/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс" (далі за текстом - ТОВ "Агроекосервіс", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (далі за текстом - ДПІ у м. Сумах, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003332203.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 30.10.2014 року №0003332203.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неналежну оцінку доказів і встановлення обставин у справі та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач вважає, що позивачем не підтверджено суму кредиту з ПДВ, відображену в податковому обліку за результатами господарських відносин з контрагентами ТОВ «Пром-Оптима» у зв'язку з тим, що господарські операції із вказаним контрагентом не спричиняють реальне настання правових наслідків, а наявність формально складених, але не достовірних первинних документів не є безумовним підтвердженням реальності таких операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агроекосервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Пром-Оптима» за період з 01.12.2011 по 31.01.2013, за результатами якої складено акт від 17.10.2014р. №4167/2204/33078646/418 (а.с.7-22).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003332203 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 21333 грн. (а.с.29).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення ДПІ у м. Сумах, як суб'єктом владних повноважень, правомірності податкового повідомлення-рішення від 30.10.2014 року №0003332203.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що причиною зменшення від'ємного значення податку на додану вартість стало зменшення за результатами перевірки податкового кредиту ТОВ "Агроекосервіс" за господарськими операціями з придбання аміачної селітри у ТОВ «Пром-Оптима», оскільки документи бухгалтерського та податкового обліку за цими правочинами складались без цілі реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування.

Обгрунтовуючи свою правову позицію, відповідач вказує на наявність актів перевірок та звірок податкового органу відносно зазначеного контрагента позивача, якими встановлені порушення цим підприємством правил ведення господарської діяльності та податкового обліку. Крім того, як встановлено вказаними актами, підприємство ТОВ «Пром-Оптима» за місцем реєстрації не знаходиться. Також в ході перевірки позивача товарно-транспортні накладні чи інші первинні документи, що підтверджують транспортування продукції, а також сертифікати якості на продукцію позивачем не надавались.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.

Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для обрахування податкового кредиту по ПДВ, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Згідно положень ч. 1 ст. 9 вказаного закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегією суддів встановлено, що у грудні 2011 року між ТОВ «Агроекосервіс» (покупець) та ТОВ «Пром-Оптима» (продавець) було укладено договір від 26 грудня 2011 року №26/12-2011-02 про постачання хімічної продукції (а.с.23-25).

На виконання вказаного договору розрахунки проведені у повному обсязі у безготівковій формі, про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення (а.с. 27).

ТОВ «Агроекосервіс» отримав від постачальника податкову накладну №4 від 26.12.2011 р., яку було зареєстровано в ЄРПН, а суму ПДВ 21333 гр. 33 коп. проведено в Реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2011 року в рядку 15 - податкова накладна №4 від 26.12.2011 р. Дана сума ПДВ була включена до податкової декларації за грудень 2011 року.

Після проведення оплати, ТОВ «Агроекосервіс» отримано хімічну продукцію - аміачну селітру марки Б в мішках по 50 кг., що підтверджується видатковою накладною ПрО 0123-01 від 23.01.2012 р. (а.с. 28)

Вказана хімічна продукція знаходилась на складі ТОВ «Інтерагростандарт» на підставі договору відповідального зберігання продукції від 12.10.2012р. №2011-12Ю/ОХ, укладеного між ТОВ «Агроекосервіс» та ТОВ «Інтерагростандарт» (а.с.30-31).

Згідно акту приймання-передачі продукції на відповідальне зберігання від 23.01.2012р. ТОВ «Інтерагростандарт» прийнято від ТОВ «Агроекосервіс» на відповідальне зберігання аміачну селітру в мішках, вагою 40 т. (а.с.43).

При цьому, як вбачається із додатку №1 до договору від 26 грудня 2011 року №26/12-2011-02 про постачання хімічної продукції умови поставки товару згідно правил INCOTERMS-2010: «EXW, м. Суми, вул. Кіровоградська, 2. Отже, згідно умов поставки, передбачених додатком до договору, що є його невід'ємною частиною та згідно умов відповідального зберігання, товар не перевозився, а був придбаний на складі за адресою: м. Суми, вул. Кіровоградська, 2.

Таким чином, товар від постачальника ТОВ «Пром-Оптима» до покупця ТОВ «Агроекосервіс» не транспортувався, оскільки знаходився у складському приміщенні на відповідальному зберіганні, а тому документів на транспортування товару не існувало.

В подальшому хімічна продукція була реалізована позивачем селянським господарствам та знята з відповідального зберігання на підставі актів від 15.02.2012р., 16.03.2012р. та 19.03.2012р. (а.с.32, 33, 58).

Колегією суддів встановлено, що на час видачі податкових накладних контрагент ТОВ ТОВ «Пром-Оптима» був зареєстрований в установленому законом порядку, знаходився на обліку в податковому органі, мав статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання спірного договору, докази що спростовують ці обставини відповідачем не надано.

Також відповідачем не надано до суду доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем товару.

Отже, з наданих позивачем первинних документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам укладеного договору поставки та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на отримання податкового кредиту за перевірений період підтверджене належними доказами, а тому висновок відповідача про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України по взаємовідносинам з ТОВ «Пром-Оптима» є необґрунтованим.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неправомірності формування податкового кредиту позивача через ненадання до перевірки сертифікатів якості на товар, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704 (надалі-Положення) встановлено, що записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів. Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Отже, дані податкового обліку платника податків мають бути підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку.

Між тим, сертифікати якості на товар не є тими первинним документами, які підтверджують право на податковий кредит позивача. Вказані документи також не відображають зміст господарських операцій з поставки товару, а лише є додатковими доказами підтвердження обставин придбання товару та реального виконання господарських операцій.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відсутність вказаних документів на час проведення контролюючим органом перевірки, при фактичній наявності таких документів на час складання податкової звітності, не може бути обґрунтованою підставою для висновку про заниження платником податків грошових зобов'язань.

При цьому, контролюючий орган не позбавлений права на отримання податкової інформації у відповідності до п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 73 Податкового кодексу України, якщо вважає недостатність наданих позивачем первинних та інших документів під час проведення перевірки.

Отже, колегія суддів вважає доводи податкового органу про встановлені актом перевірки порушення необґрунтованими та недоведеними.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України господарська діяльність - діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Відповідачем не спростовується факт здійснення господарських операцій, наявність спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарських операцій та зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Згідно зі ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Отже, керуючись приписами наведених норм, оцінивши надані позивачем до матеріалів справи докази, а також враховуючи, що в наданих позивачем до суду документах наявні необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відсутність яких спричиняє втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, колегія суддів зазначає, що підприємством ТОВ "Агроекосервіс" доведено правомірність формування податкового кредиту перевіреного періоду в результаті фінансово-господарських відносин з контрагентом ТОВ «Пром-Оптима».

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За викладених обставин, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.03.2015р. по справі № 818/393/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шевцова Н.В.Судді Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 15.05.2015 р.