Постанова № 44178492, 30.04.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року 16 год. 50 хв. Справа № 808/1044/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Р.В. Сацького,

при секретарі судового засідання А.С. Ярошенко,

за участю представників сторін :

від позивача: Гордієнко Д.В.

Шевченко Т.В.

від відповідача: Харламова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД»

до: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В березні 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування Податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000032213 прийнятого ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків податкового органу про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідачу не делеговано повноважень, щодо визнання правочинів не дійсними, безтоварними, непідтвердженими, тощо, оскільки нереальність правочинів може бути встановлена лише за рішенням компетентного суду. Також зазначає, що неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» (контрагента позивача) жодним чином не може бути доказом нереальності взаємовідносин ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» з ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ», оскільки такий висновок може бути зроблений лише на підставі рішення або вироку суду, яким встановлені відповідні факти та зроблені висновки про наявність вини посадових осіб платників податків. Відповідачем у Акті безпідставно та незаконно зазначено факти, що не відповідають дійсності, та факти, що не мають відношення до справи, на підтвердження правомірності своїх висновків. Зокрема щодо кількості найманих працівників, що працювали в ТОВ «ВКФ Електро-Трейд». Відповідачем зроблено незаконний та безпідставний висновок, що первинні документи з фінансово-господарських операцій між ТОВ «ВКФ «Електро-трейд» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» не мають силу первинних документів. Крім того на підтвердження того, що товарно-транспортна накладна є єдиним первинним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника та оприбуткування у вантажоодержувача при перевезенні вантажів в межах України, а також для їх складського, оперативного і бухгалтерського обліку, Відповідач посилається на нормативно-правовий документ, який втратив чинність, а саме: Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 №1005/1454). З урахуванням зазначеного, позивач вважає винесене податкове повідомлення - рішення протиправним та просить його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Гордієнко Д.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на задоволенні позовних вимог наполягав в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві. В підтвердження реальності провадження господарської діяльності позивачем в судовому засіданні представником позивача було долучено до матеріалів справи первісні бухгалтерські документи.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю Шевченко Т.В. на задоволенні позовних вимог наполягала в повному обсязі. Зазначила, що вона є бухгалтером ТОВ «ВКФ Електро-Трейд», надала пояснення з приводу того, що всі господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулися реально, згідно зазначених господарських операцій підприємством було отримано товари, які в подальшому використовувалися у виробничому процесі. На підставі викладеного просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, із тих підстав, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя при винесенні податкового повідомлення рішення не було порушено жодних норм діючого законодавства, податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги заявлено обґрунтовано та позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВКФ Електро-Трейд» зареєстровано 30.11.1998 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради (свідоцтво про державну реєстрацію від 30.11.1998 №0010082), 25.03.2013 внесені зміни до установчих документів юридичних осіб за №105, згідно внесених змін ТОВ «Колор-Трейд» змінило назву на ТОВ «ВКФ Електро-Трейд».

Держаною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя було проведено перевірку ТОВ «ВКФ Електро-Трейд».

За результатами перевірки складено акт від 04.12.2014 № 157/08-29-22-1308/30201976.

Висновками акту перевірки встановлено порушення вимог п. 14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п. 44.1 п. 44.3, пп.44.6 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.10 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), Наказу №678 від 13.11.2013 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 147746 грн. по підприємству ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» за серпень 2014 року, що призвело до: завищення податкового кредиту (р.17 податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ - 147746 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту (р.18 податкової декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ - 147746 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (p. 25 податкової декларації з ПДВ на загальну суму) за серпень 2014 року на суму ПДВ - 147746 грн.

На підставі акту перевірки від 04.12.2014 № 157/08-29-22-1308/30201976 винесено податкове повідомлення-рішення 14.01.2015 №0000032213. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ в Орджонікідзевському районі збільшила суму грошового зобов'язання позивача - ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» з податку на додану вартість у розмірі 147 746 грн. та застосовано 73 873 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), а загалом - 221 619 грн.

Між позивачем та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» було укладено договори на поставку товарів.

На підтвердження виконання умов договору поставки, позивачем надані суду видаткові, податкові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язані з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-IV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-IV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-IV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документа на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як зазначалося, всі придбані ТМЦ були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» на підставі накладних, оплачені, та в подальшому використані у власній господарській діяльності, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими на час вчинення угоди суб'єктами права.

Тобто, надані первинні бухгалтерські документи по формі та за змістом відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Документи, які надані позивачем суд вважає достатніми та такими, що підтверджують факт придбання товару у ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ».

Щодо реальності вчинених операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Аналізуючи діяльність контрагента позивача - ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» в акті перевірки податковий орган зазначає, що у ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності оскільки за результатами проведеного аналізу ЄРПН не було встановлено отримання підприємством ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» товарів, які у подальшому були реалізовані ТОВ «ВКФ «Електро-трейд», від ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано податкову інформацію про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» (податковий номер 36350905), щодо підтвердження господарських відносин платниками за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, згідно якої неможливо підтвердити документально реальність здійснення господарських відносин із постачальниками та покупцями за період з 01.08.2014 по 31.08.2014, враховуючи наступні обставини: Відсутність ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» за податковою адресою, неможливість встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та місць виконання його зобов'язань, відсутні первинні документи для підтвердження товарності та реальності здійснення господарських операцій за липень 2014 року Відсутність у ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» необхідних умов для здійснення господарських операцій (відсутні основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, враховуючи об'єми задекларованих операцій, різноплановість проданих товарів, та наданих послуг, вбачається можливим зробити висновок про неможливість здійснення операцій, що задекларовані у податковій звітності. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки), документів, що засвідчують транспортування, зберігання товару та не встановлено можливості надання послуг, що обуло зазначено в акті про неможливість проведення зустрічної звірки.

Відповідно до п. 4.4. Наказу ДПАУ від 22.04.2011 № 236 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

Відповідно до Додатку 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок встановлено Зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання. У Зразку зазначено, що у разі складання такого акту відомості про суб'єкта господарювання встановлюються відповідно до матеріалів, що знаходяться у справі суб'єкта господарювання, інформаційних баз даних.

В свою чергу, суд дійшов висновку, що зміст укладених між ТОВ «ВКФ Електро-Трейд» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Загалом, реальність вчинення господарської операції пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третьої особи, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

Щодо твердження податкового органу стосовно не надання позивачем товарно-транспортних накладних суд вважає за необхідне зазначити, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, навіть відсутність такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару. Також, згідно з ч. 3 ст. 909 ЦКУ ТТН підтверджує факт укладення договору про перевозку вантажу. Таким чином, ТТН не може бути первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Відсутність у покупця ТТН не може бути підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит та на формування витрат, а безтоварність операцій не може бути підтверджена тільки відсутністю ТТН.

Відповідно до умов Договорів між ТОВ «ВКФ «Електро-трейд» та ТОВ «УКРБУДРЕСУРСИ-ЗМІЇНИЙ» передбачено, що поставка товару здійснюється транспортом Постачальника на склад Замовника за рахунок Постачальника.

Відповідно до ч. 3 ст. 909 ЦК України ТТН підтверджує факт укладення договору про перевозку вантажу. Таким чином, ТТН не може бути первинним документом, що підтверджує здійснення господарської операції з поставки товарів, оскільки не відображає відомості про господарську операцію з поставки товару, а відображає відомості про господарську операцію перевезення. Відсутність у покупця ТТН не може бути підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит та на формування витрат, а безтоварність операцій не може бути підтверджена тільки відсутністю ТТН, що також підтверджується ухвалою ВАСУ від 27.03.2013 у справі № К/9991/5199/11, Ухвалою ВАСУ від 18.04.2012 у справі № К/9991/20061/11, Ухвалою ВАСУ від 26.06.2012 у справі № К/9991/16335/12.

Відповідно до змісту листа Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013 №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту.

Посилання відповідача на Наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 №488/346 (втратив чинність на підставі Наказу Міністерства Інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 10.12.2013 №1005/1454), не приймаються судом до уваги, оскільки не базуються на законі оскільки зазначений акт втратив чинність.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включається до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивачем надані всі необхідні документи (договори, податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, остаточні калькуляції вартості виробництва продукції, журнал-ордер і відомість по рахунку 281, тощо), на підставі яких у позивача виникло право на формування валових витрат та були сформовані валові витрати.

В той же час, суд зазначає, що чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування згідно із Податковим кодексом України.

Отже, обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України щодо визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, яке не ставиться у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено законність висновків зроблених в акті перевірки та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 14.01.2015, тому позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Оскільки позивачем при зверненні до суду із адміністративним позовом було сплачено судовий збір в сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 25 коп., про що було надано відповідну квитанцію, на користь позивача підлягає стягненню з Державного бюджету України сума сплаченого ним судового збору.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 18, 71, 87, 90, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032213 від 14.01.2015.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВКФ ЕЛЕКТРО-ТРЕЙД» витрати на сплату судового збору у сумі 443 (чотириста сорок три) грн. 25 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Сацький