Постанова № 44177701, 14.05.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. ЛуцькСправа № 803/802/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого, судді Смокович В.І.,

при секретарі судового засідання Литвиненко І.П.,

за участю представника позивача Приймак В.О.,

представника відповідача Димарчука І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ковелі Волинської області про стягнення невідшкодованих витрат,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (далі - позивач, управління) звернулося в суд з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Ковелі Волинської області (далі - відповідач, відділення) про стягнення витрат на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня 2013 року по грудень 2014 року у сумі 5 567,85 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач за період з березня 2013 року по грудень 2014 року безпідставно не включив до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, який стався в країнах колишнього СРСР.

Управління вважає такі дії безпідставними та просить суд стягнути з відповідача витрати на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня 2013 року по грудень 2014 року у сумі 5 567,85 грн (а.с.3).

Ухвалою суду від 14 травня 2015 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення невідшкодованих витрат на виплату та доставку пенсій, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з березня 2013 року по травень 2014 року у розмірі 2 267,85 грн по пенсіонеру ОСОБА_3, а також за період з березня 2013 року по вересень 2014 року у розмірі 2 850,00 грн по пенсіонеру ОСОБА_4 залишено без розгляду.

Відповідач у письмових запереченнях від 12 травня 2015 року №159-2.10 та його представник у судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з тих підстав, що у відділенні відсутні особові справи потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.63-64).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.

Судом встановлено, що УПФ України в м. Ковелі та Ковельському районі Волинської області за період з жовтня по грудень 2014 року громадянину ОСОБА_4 виплачена пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання у розмірі 450,00 грн, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.7).

Факт трудового каліцтва ОСОБА_5, яке отримане на території інших республік СРСР, встановлений на підставі акту про нещасний випадок на виробництві (форма №Н-1) №42 від 09 серпня 1985 року Заводу «Алтайсельмаш» Міністерства тракторного та сільськогосподарського машинобудування СРСР (а.с.49-50).

Позивачем вживалися заходи для досудового врегулювання спору з приводу відшкодування понесених витрат, зокрема, через включення цих сум до актів звірки по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, однак відповідач відмовив у включенні заявлених до стягнення у цій справі сум до актів звірки (а.с.27-29).

Надаючи оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (у редакції, чинній на час вирішення спірних відносин; далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку, відповідно до статті 4 Основ, є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ.

Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога при тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Пункт 7 Порядку, якому, на думку заявника, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону № 1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року № 15 (далі - Положення про виконавчу дирекцію Фонду), організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 (чинного на час виникнення спірних відносин) ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З огляду на викладене вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 04 червня 2013 року у справі № 21-150а13, яка в силу вимог статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки громадянин ОСОБА_4 став інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, тому витрати, понесені Управлінням Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва підлягають відшкодуванню за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Ковелі Волинської області, а відтак позовні вимоги в частині стягнення витрат на виплату та доставку пенсії, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_4 у розмірі 450,00 грн слід задовольнити.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пенсійне забезпечення», Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Ковелі Волинської області про стягнення невідшкодованих витрат у розмірі 450,00 грн - задовольнити.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в місті Ковелі Волинської області (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, ідентифікаційний код юридичної особи 25910192) на користь Управління Пенсійного фонду України в місті Ковелі та Ковельському районі Волинської області (45000, Волинська область, м. Ковель, вул. Незалежності, 101, ідентифікаційний код юридичної особи 37788984) витрати на виплату та доставку пенсії, призначених по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року по пенсіонеру ОСОБА_4 у розмірі 450,00 грн (чотириста п'ятдесят гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст постанови виготовлений 15 травня 2015 року.