Ухвала суду № 44177079, 12.05.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 675/2277/14-ц

Провадження № 22-ц/792/856/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Талалай О.І.

суддів: П'єнти І.В., Корніюк А.П.

з участю секретаря Сацюк Г.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду від 04 березня 2015 року у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за період навчання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

Національна академія внутрішніх справ, звертаючись до суду з вказаним позовом і уточнивши вимоги, зазначила, що відповідно до наказу ректора Київського юридичного інституту МВС України від 12 серпня 2005 року № 498 ОСОБА_1 була зарахована курсантом 1-го курсу юридичного факультету за спеціальністю «Правознавство» з 30 серпня 2005 року з 4-річним терміном навчання. 28 листопада 2007 року з відповідачем був укладений договір про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, на підставі якого ОСОБА_1 повинна була після закінчення навчання відпрацювати в органах внутрішніх справ не менше трьох років. В порушення умов договору відповідач 30 листопада 2011 року звільнилася за власним бажанням з посади інспектора відділу інформаційних технологій Шевченківського районного управління ГУМВС України в м. Києві. Відповідно фактичні витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 під час навчання в університеті за період з 01.09.2005 року по 19.06.2009 року, у сумі 24544 грн. 16 коп. підлягають стягненню на користь навчального закладу.

Рішенням Ізяславського районного суду від 04 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національної академії внутрішніх справ вартість навчання у розмірі 22276 грн. 96 коп. і судові витрати. В решті позову відмовлено.

ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову у сумі 8742 грн. 16 коп. Посилається на порушення норм матеріального права. Судом не враховано те, що договір про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ укладений 28 листопада 2007 року, відповідно з цього часу можуть бути стягнуті кошти, пов'язані з утриманням під час навчання в університеті. Помилковим є висновок суду щодо стягнення витрат за речове забезпечення, що не зазначено в Атестаті. Безпідставно не взято до уваги покази свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з приводу подачі нею рапорту про відмову від харчового забезпечення за період навчання з вересня 2006 року по червень 2009 року і задоволено позов в цій частині вимог. Навчальним закладом не дотримано умов договору щодо щорічного інформування курсанта про розмір витрат, пов'язаних з утриманням.

Рішення суду в частині відмови у позові не оскаржується, а тому не переглядається судом апеляційної інстанції.

У засідання апеляційного суду особи, які беруть участь у справі, не з'явилися, про розгляд справи належним чином повідомлені.

У зв'язку з чим в порядку ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу ректора № 498 від 12 серпня 2005 року ОСОБА_1 з 30 серпня 2005 року була зарахована курсантом 1-го курсу юридичного факультету Київського юридичного інституту МВС України, правонаступником якого є Національна академія внутрішніх справ. 28 листопада 2007 року з відповідачем був укладений договір № ХМ-198 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ, відповідно до якого ОСОБА_1 навчалася за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язалася після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати фактичні витрати за період навчання. Наказом Київського національного університету внутрішніх справ № 496 від 19 червня 2009 року їй присвоєно кваліфікацію психолога за спеціальністю «Психологія» та видано диплом спеціаліста. В порушення умов договору відповідач 30 листопада 2011 року звільнена з посади інспектора відділу інформаційних технологій Шевченківського районного управління ГУМВС України в м. Києві за п. 64 «ж» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за власним бажанням).

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи частково позов, суд обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1 має відшкодувати позивачу фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у навчальному закладі за весь період навчання у сумі 22276 грн. 96 коп., у тім числі: пов'язані з грошовим забезпеченням - 8853 грн. 42 коп., продовольчим забезпеченням - 9571 грн. 04 коп., речовим забезпеченням - 1069 грн. 35 коп., з оплатою комунальних послуг і вартістю спожитих енергоносіїв на забезпечення навчального процесу - 2783 грн. 15 коп.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону, на які посилався суд при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 2.3.6. договору про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ від 28 листопада 2007 року ОСОБА_1 зобов'язувалася у разі відрахування з навчального закладу чи звільнення з органів внутрішніх справ по закінченню навчання до встановлення трирічного терміну перебування на службі відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п.п. 2 п. 1, п. 2, п. 3, п. 6 Порядку відшкодування особами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 березня 2007 року № 313 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), особа, яка навчалася за державним замовленням у вищому начальному закладі МВС України, відшкодовує фактичні витрати, пов'язані з її утриманням у такому закладі у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання. Відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної і канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, за направленням до місця служби після закінчення навчального закладу; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. У разі відмови особи добровільно відшкодувати витрати стягнення їх суми здійснюється в судовому порядку.

На підставі ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Помилковим є посилання у рішенні суду першої інстанції на Указ Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» і на спільний наказ МВС, МО, СБУ, Мінфіну України від 16 липня 2007 року № 419/831/240/605/537/219/534 «Про затвердження порядку розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах», яким передбачено зазначення суми утримання курсанта за рік у наказі про його переведення на наступний курс і приєднання щорічних виписок до с особової справи курсанта.

Указ Президента виданий з метою впорядкування системи підготовки вищими навчальними закладами спеціалістів для державного і недержавного секторів народного господарства та їх працевлаштування.

Вищезазначений Порядок затверджений відповідно до вимог пункту 3 Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року N 964, який затверджений відповідно до статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Зазначений Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни. Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Тому Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, на який посилався суд, застосовується для військовослужбовців.

Проте це не призвело до неправильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення витрат за період з часу укладення договору з навчальним закладом 28 листопада 2007 року до закінчення навчання спростовуються умовами укладеного між сторонами договору, згідно з яким відшкодуванню підлягають фактичні витрати, пов'язані з утриманням у такому закладі.

Відсутність дати складання довідки-витрат речового майна і вихідного номера не впливає на достовірність інформації, зазначеної у цій довідці.

Апелянтом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову щодо відмови від харчового забезпечення у період з вересня 2006 року по червень 2009 року.

Невиконання позивачем п. 2.1.6. договору щодо щорічного інформування курсанта про розмір витрат, пов'язаних з утриманням не звільняє від обов'язку відшкодувати фактичні витрати, пов'язані з утриманням ОСОБА_1 у навчальному закладі.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ізяславського районного суду від 04 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: (підпис) Судді: (підписи)

Вірно:

Головуючий:

_____________

Головуючий в першій інстанції: Пашкевич Р.В. Провадження: № 22-ц/792/856/15

Доповідач: Талалай О.І. Категорія: 59