Ухвала суду № 44174236, 14.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7296/14-ц 14.05.2015 14.05.2015 14.05.2015

Провадження №22-ц/784/1144/15

Головуючий у першій інстанції-Спінчевська Н.А.

Категорія 27 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.,

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі - Романенко Ю.О.,

за участю представника позивача - Бичковського О.Г.,

відповідача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року у цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль»

до ОСОБА_2

про стягнення кредитної заборгованості

У С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року ПАТ «Райффайзен банк Аваль» звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 18 січня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладено генеральний кредитний договір № 010/01-04/08-20 (далі - Генеральний договір) з лімітом кредитування на суму не більше 318 420 доларів США з терміном дії до 17 січня 2023 року, в рамках якого того ж дня укладені кредитний договір № 014/01-04/08-21 (далі - Договір № 014/01-04/08-21) на суму 300 000 доларів США та кредитний договір № 014/01-04/08-22 (далі - Договір № 014/01-04/08-22) на суму 18 420 доларів США зі ставкою - 12, 75 відсотків річних.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 порушував умови повернення кредиту та сплати відсотків, а останній платіж внесено у березні 2014 року, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість станом на 13 жовтня 2014 року за Генеральним договором в розмірі 3 563 830, 81 грн., що еквівалентно 275 138, 06 доларів США, в тому числі за Договором № 014/01-04/08-21 - 265 771, 34 доларів США, що еквівалентно 3 442 504, 81 грн., з яких за тілом кредиту - 244 383, 30 доларів США ( 3 165 468, 05 грн.), за відсотками - 20 958, 27 доларів США ( 271 470 грн.), та пені 429, 77 доларів США (5 566, 76 грн.) ; за Договором № 014/01-04/08-22 - 9 366, 72 доларів США (121 826, 02 грн.), з яких за тілом кредиту - 8 646, 84 доларів США (112 001, 50 грн.), за відсотками - 648, 03 доларів США ( 8 393, 96 грн.), та пені 71, 85 доларів США ( 930, 61 грн.).

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, посилаючись на недійсність кредитного договору та договору іпотеки, та просив застосувати строк позовної давності, перебіг якого починається з 2010 року.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року позов задоволено частково. На користь банку з ОСОБА_2 стягнуто 275 086, 06 доларів США загальної заборгованості, що еквівалентно 3 562 364, 48 грн., яка складається з заборгованості за

- Договором № 014/01-04/08-21 - 265 723, 40 доларів США, що еквівалентно 3 441 118, 03 грн., в тому числі за тілом кредиту - 244 383, 30 доларів США, що еквівалентно 3 165 468, 05 грн., за відсотками - 20 958, 27 доларів США, що еквівалентно 271 470 грн., та пені - 381, 83 долари США, що еквівалентно 4 944, 69 грн., та за

- Договором № 014/01-04/08-22 - 9 362, 66 доларів США, що еквівалентно 121 246, 45 грн., в тому числі за тілом кредиту 8 646, 84 долари США., що еквівалентно 112 001, 50 грн., за відсотками - 648, 03 долари США., що еквівалентно 8 393, 96 грн., та пені 67, 79 доларів США, що еквівалентно 877, 88 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову. Апелянт посилався, як і в запереченнях проти позову, на недійсність кредитних договорів та договору іпотеки, укладеного з порушенням прав співвласників іпотечного майна.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526, частин 1 статті 530 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 533 ЦК України передбачає використання іноземної валюти у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Статтями 1054, 1056-1 ЦК України передбачено обов'язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти, розмір яких визначається в договорі.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК) та право позикодавця на дострокове повернення частини позики, що залишилась (частина 2 статті 1050 ЦК).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Захист порушених прав позикодавця здійснюється за певних умов з застосуванням правил позовної давності, встановлених статтями 256-268 ЦК.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново (стаття 264 ЦК).

З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 укладено Генеральний договір № 010/01-04/08-20 з лімітом кредитування на суму не більше 318 420 доларів США з терміном дії до 17 січня 2023 року (а.с. 12-13) з додатковими угодами від 30 квітня 2010 року, 22 листопада 2010 року, 30 червня 2011 року, 23 квітня 2012 року, 27 червня 2012 року (а.с. 12-29).

В рамках Кредитного договору того ж дня між сторонами укладені Договір № 014/01-04/08-21 на суму 300 000 доларів США (а.с. 30-40) та Договір № 014/01-04/08-22 на суму 18 420 доларів США (а.с.80-84) з визначенням відсоткової ставки, умов повернення кредитних коштів та графіками внесення щомісячних платежів. Додаткові умови узгоджувались сторонами шляхом укладення додаткових договорів ( а.с.41-79, 85-109).

Зі змісту вищевказаних кредитних договір вбачається, що виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 забезпечено іпотекою нежитлових приміщень та заставою транспортного засобу (пункт 2.7 Генерального договору, додаткова угода від 30 квітня 2010 року (а.с.12-13).

Позичальник ОСОБА_2 порушував умови повернення кредиту та сплати процентів, мав прострочені платежі, а з квітня 2014 року припинив виконання щомісячних зобов'язань.

За розрахунком позивача заборгованість ОСОБА_2 станом на 13 жовтня 2014 року складає:

- за Договором № 014/01-04/08-21 - 265 771, 34 доларів США, що еквівалентно 3 442 504, 81 грн., з яких за тілом кредиту - 244 383, 30 доларів США (3 165 468, 05 грн.), за відсотками - 20 958, 27 доларів США (271 470 грн.), та пені 429, 77 доларів США (5 566, 76 грн.) (а.с. 110-114);

- за Договором № 014/01-04/08-22 - 9 366, 72 доларів США (121 826, 02 грн.), з яких за тілом кредиту - 8 646, 84 доларів США (112 001, 50 грн.), за відсотками - 648, 03 доларів США (8 393, 96 грн.), та пені 71, 85 доларів США (930, 61 грн.) (а.с. 134-137).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції вірно виходив з того, що внесення боржником щомісячних платежів до квітня 2014 року перервало перебіг позовної давності до нарахованих раніше платежів, і такий перебіг з цього часу почався заново.

При цьому суд першої інстанції вважав, що частина нарахованої пені виходить за межі річного строку позовної давності (стаття 258ЦК), а тому вимоги про стягнення пені задовольнив частково.

Рішення суду в цій частині позивач не оскаржує.

Апеляційна скарга ОСОБА_2 також не містить доводів щодо розміру боргу, його складових та загальної суми заборгованості. Розрахунок, наданий позивачем, відповідач не оспорював.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на недійсність кредитних договорів.

Так, підставою заперечень відповідача є посилання на порушення вимог закону при укладення договорів іпотеки нежитлових приміщень, а саме відсутність письмової згоди дружини відповідача - ОСОБА_5 та нотаріально посвідченої згоди іншого співвласника нерухомості - ОСОБА_6 на передачу майна в іпотеку.

Але оцінка законності забезпечувального зобов'язання (договору іпотеки, застави) виходить за межі правовідносин, що витікають з кредитних зобов'язань по поверненню кредитних коштів та сплати процентів.

Вимог про звернення стягнення на предмети іпотеки або застави позивач не заявляв.

До того ж відповідно до частини 3 статті 548 ЦК недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання (навіть за умови встановлення недійсності цих договорів судовим рішенням) не спричиняє недійсності основного зобов'язання по поверненню кредитних коштів.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді