Вирок № 44173639, 30.03.2015, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7075/14-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2015 року Шевченківський районний суд м.Львова

у складі : головуючого-судді Білінської Г.Б.

при секретарі Ярема О.І.

за участю прокурора Мотрука Н.В.

та захисника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12014140090002491 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Львова, українки, гр.. України, з освітою вищою, розлученої, має на утриманні неповнолітню дитину , зареєстрованої та проживаючої у АДРЕСА_4, працюючої на посаді головного спеціаліста відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України,-

в с т а н о в и в

ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України ,а саме неналежного виконання службовою особою своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_2, будучи службовою особою, перебуваючи на посаді головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, маючи повноваження щодо офіційного визнання та підтвердження від імені держави фактів виникнення, переходу та припинення прав на нерухоме майно, будучи достовірно обізнаною у здійсненні процедури реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, встановленій Законом України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав нерухоме майно та їх обтяжень, будучи ознайомленою із обов"язками державного реєстратора ,маючи реальну можливість виконати свої службові обов"язки належним чином, усвідомлюючи факт порушення нею своїх службових обов"язків, передбачаючи і свідомо допускаючи можливість настання негативних наслідків у результаті недбалого відношення до їх виконання, 31.01.2013 року, отримавши заяву ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, копії паспорта та ідентифікаційний код ОСОБА_3, технічний паспорт та свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 на ім."я ОСОБА_3 , всупереч вимог ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, не встановила у наданому ОСОБА_3 свідоцтві про право власності на нежитлові приміщення відсутності в графі „за реєстровим номером" реєстраційного номеру та дати реєстрації, у зв"язку з чим не мала повної та достовірної інформації про достовірність правовстановлюючого документу, оформила витяг про реєстрацію права власності на нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_5 без перевірки факту видачі правовстановлюючих документів на вказане майно ОСОБА_3 ,тобто незаконно провела державну реєстрацію речових прав ОСОБА_3 на приміщення, що розташовані за адресою АДРЕСА_5, яке фактично на праві власності ОСОБА_3 не належало. Недбале ставлення ОСОБА_2 до своїх службових обов"язків призвело до безпідставної реєстрації права власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_5 за ОСОБА_3,що спричинило тяжкі наслідки, оскільки у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені неправдиві відомості, як об"єкт права власності зареєстровано фактично відсутній об"єкт та створено сприятливі умови для вчинення невстановленими на даний час особами особливо тяжкого злочину при укладенні договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення, в результаті якого ОСОБА_4 та ОСОБА_5 завдано матеріальної шкоди на 800 000 грн.

В якості доказів, якими підтверджується винуватість обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні вказаного злочину, орган досудового розслідування зазначає показання потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 ,письмові докази - копію свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення №Г-00091 від 20.03.2000 р.,що за адресою м.АДРЕСА_5, копію відповіді Шевченківської районної адміністрації ЛМР №4-36-317, копію відповіді ЛКП „Старий Львів" №315, копію відповіді Шевченківської районної адміністрації ЛМР №4-36-384, копії матеріалів реєстраційної справи на квартиру за адресою м.Львів,вул.. Пильникарська 2\12, копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №26088631, копію ухвали Львівської міської Ради №3426, копії правовстановлюючих та інших документів, що стосуються укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_5, завірену копію посадової інструкції ОСОБА_2, протокол огляду місця події від 25.09.2014 р. з фототаблицею, відповідь на запит Управління комунальної власності ДЕП. Львівської міської Ради №2496, відповідь на запит Управління комунальної власності ДЕП. ЛМР, відповідь на запит Шевченківської районної адміністрації ЛМР №36-2235, матеріали, що стосуються відмови у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, протокол допиту ОСОБА_2 від 26.03.14.р щодо факту реєстрації прав власності на АДРЕСА_2 та відомості, що характеризують ОСОБА_2

Заслухавши пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 ,яка своєї винуватості у вчиненні злочину не визнала, показання потерпілих, свідків ,заявлених стороною обвинувачення та захисту, перевіривши зібрані органом досудового розслідування докази, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України слід визнати невинуватою та виправдати.

У відповідності до ст.. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню : подія кримінального правопорушення \ час,місце,спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення\, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,а також розмір процесуальних витрат, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом"якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, до мають значення для кримінального провадження.

В

ідповідно до п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 р. із змінами „Про виконання судами України законодавства і Постанов Пленуму Верховного Суду України з питань розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" при постановленні вироку суддя повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх стосовності, допустимості, достовірності і достатності.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України не визнала, причетність до вчинення злочину категорично заперечила та пояснила, що відповідно до наданих їй повноважень головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ здійснювала державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Однією із підстав для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно , обмежень цих прав, серед іншого, є свідоцтво про право власності на будівлю, споруду. Вказане свідоцтво видавалось органом місцевого самоврядування або місцевою держадміністрацією до набрання чинності ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно цього Закону під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 року, державний реєстратор може робити запити до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування,підприємств,установ та організацій,які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, щодо надання інформації - довідок, копій документів тощо, необхідної для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Вимагати інші документи для проведення реєстраційних дій реєстратор не має права. 31.01.2013 р. нею було прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності за гр. ОСОБА_3 щодо нежитлового приміщення по АДРЕСА_5. Необхідні для проведення вказаної реєстраційної дії документи, в тому числі оригінал Свідоцтва про право власності на приміщення, виданий у 2000 році відділом приватизації Шевченківського району м.Львова, та оригінал технічного паспорта на дане приміщення, оформлений БТІ у 2000 році ,були подані особисто заявником. Тобто , подані для державної реєстрації гр.. ОСОБА_12 документи містили всі необхідні відомості про право набувача та про нерухоме майно. Інших відомостей для ідентифікації права набувача та об"єкту нерухомого майна законодавством не передбачено. Подані документи ,зокрема свідоцтво про право власності, не містили будь-яких ознак виправлень, підчищень,закреслень,пошкоджень,які б ставили під сумнів дійсність даного документу, на них містились оригінали підписів та печатки органів, які уповноважені оформляти такого виду документи. В-подальшому нею було виявлено , що приміщення по АДРЕСА_5 перебуває у власності Львівської міської Ради, а право власності на фізичну особу ОСОБА_3 у встановленому законом порядку не оформлялося. Про вказаний факт вона особисто повідомила керівника відділу та начальника реєстраційної служби. У березні 2013 року за зверненням начальника Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби ЛМУЮ щодо даного факту було відкрите кримінальне провадження №12013150010000335. Що стосується подальшого укладення ОСОБА_3 договору про відчудження приміщення по АДРЕСА_5 ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ,від імені якої діяв за дорученням її син, а також подальшого відчудження вказаного приміщення ОСОБА_13 ,вважає, що потерпілі повинні мати претензії до особи ,яка продала їм ці приміщення, а не до неї, як до державного реєстратора. Жодних порушень чинного законодавства при проведенні реєстрації нею не допущено , її діями безпосередньо не спричинено ніякої шкоди потерпілим, а тому просить її виправдати.

П

ри аналізі доказів, досліджених в ході судового слідства по даному кримінальному провадженню ,судом встановлено.

Потерпіла ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що її син ОСОБА_5 займався підшукуванням приміщення під свій офіс. Хтось йому запропонував приміщення по АДРЕСА_5 . Саме син зустрічався із власником цього приміщення, який йому показав всі документи про право власності. Вона особисто ні документів, ні самого приміщення не бачила, цим займався син. Вона лише дала кошти на його придбання в розмірі 400 000 грн. Перший договір купівлі-продажу вказаного приміщення укладав син від її імені за оформленим нотаріально дорученням, вона при цьому була присутня. А другий договір, за яким син продавав вже це приміщення іншій особі ,оформлявся без її участі. Вся її роль у цих подіях зводилась до виділення грошових коштів. Яким чином оформлялись документи на вказане приміщення, зокрема, як проводилась реєстрація права власності на нього у реєстраційній службі ,їй нічого не відомо.

Представник потерпілої ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_10 знайшов приміщення по АДРЕСА_5 ,яке продавалось , і запропонував придбати його ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на їх ім."я ,щоб в-подальшому використовувати його під офіс. Вказане приміщення вони не оглядали всередині ,а лише ззовні, всі документи щодо права власності на це приміщення не викликали сумнівів, вони їх дійсність не перевіряли. Тому у нотаріуса був посвідчений договір купівлі-продажу, за яким власник приміщення ОСОБА_12 продав, а ОСОБА_4 і ОСОБА_6, від імені якої діяв за дорученням її син ОСОБА_5, за 800 000 грн. придбали вказане приміщення. В-подальшому вони дізнались, що документи про право власності ОСОБА_12 підроблені. Ними було прийнято рішення укласти ще один договір купівлі-продажу ,за яким це приміщення було перепродано ОСОБА_13

Потерпілі вважають, що оскільки ОСОБА_2, як державний реєстратор ,всупереч вимогам чинного законодавства ,провела державну реєстрацію речових прав ОСОБА_3 на неіснуюче приміщення, вона своїми діями допустила неналежне виконання своїх службових обов"язків, що спричинило тяжкі наслідки - заподіяння потерпілим ОСОБА_6 та ОСОБА_4 значної матеріальної шкоди в розмірі 800 000 грн.

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що йому передзвонив знайомий маклер і повідомив, що продається приміщення на АДРЕСА_5. Він зустрівся із особою по імені „ОСОБА_25" ,яка назвалась сестрою власника приміщення, показала на це приміщення всі документи. Ці документи вони показали нотаріусу ОСОБА_11, який мав би в-подальшому оформляти договір купівлі-продажу .Нотаріус , оглянувши документи, ствердив, що вони в порядку і можна оформляти договір. До нотаріуса прийшов ОСОБА_12, який являвся власником приміщення по АДРЕСА_5 і називався братом „ОСОБА_25" , ОСОБА_5, який діяв від імені матері ОСОБА_6 за дорученням , та ОСОБА_4 Нотаріусом ОСОБА_11 був посвідчений договір купівлі-продажу. Гроші за це приміщення фактично платили родичі ОСОБА_5 та свідок ОСОБА_10 - по 50 000 доларів США, а батько ОСОБА_4 повинен був вкласти гроші в ремонт . Приміщення він шукав для себе, але оформлятись воно мало на інших осіб. Свідок особисто оглядав це приміщення - це було нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі , там знаходилось старе обладнання. Він повірив особі по імені „ОСОБА_25", яка показувала всі документи. „ОСОБА_25" пообіцяла віддати ключі від приміщення через два місяці, покликаючись на те, що його за цей час звільнять колишні орендарі. Після оформлення договору купівлі-продажу у нотаріуса , ні він, ні ОСОБА_5 та ОСОБА_14 цим приміщенням не цікавились, оскільки чекали дзвінка від „ОСОБА_25" .Через деякий час з"ясувалось, що документи на це приміщення підроблені. Свідок ОСОБА_10 особисто відшукав ОСОБА_12 та його ніби-то сестру „ОСОБА_25", нею виявилась ОСОБА_15. ОСОБА_12 він особисто привіз в ГУМВСУ, однак його після допиту відпустили і після цього ОСОБА_12 зник. Затрачені свідком коштів на придбання цього приміщення в розмірі 50 00 доларів США не повернуто, однак на даний час він ні до кого не пред"являє матеріальні претензії. За порадою юристів наприкінці березня 2013 року було укладено повторний договір купівлі-продажу зазначеного приміщення у приватного нотаріуса ОСОБА_16 За цим договором це приміщення було перепродане його знайомому ОСОБА_13 Цей договір був формальним і безгрошовим ,укладеним для того, щоб в-подальшому можна було визнати за ОСОБА_17 право власності на вказане приміщення як за добросовісним набувачем.

С

відок ОСОБА_9 суду показав, що він працює на посаді начальника відділу УКВ ДЕП ЛМР, до обов"язків якого входить підготовка та виконання рішень ЛМР з приватизації об"єктів комунальної власності м.Львова. Згідно з договором оренди №Г-7555-10 від 09.07.2010 р. нежитлове приміщення пл.. 136,5кв.м. по АДРЕСА_5 є об"єктом оренди, який передано в користування 1-й міській клінічній лікарні ім..Князя Лева та належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської Ради на праві власності на підставі рішення Шевченківського райвиконкому №192 від 14.04.1987 р. З приводу оформлення свідоцтва про право власності на вказане приміщення на ім."я ОСОБА_12 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що у 2000 році перебував на посаді начальника ЛОКП „БТІ та ЕО" . В ході досудового розслідування йому пред"являлось свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення по АДРЕСА_5, видане на ім."я ОСОБА_12 Підпис, який міститься у вказаному свідоцтві йому не належить. Про реєстрацію нежитлових приміщень за вказаною адресою йому нічого не відомо. Чи видавались свідоцтва про право власності саме такої форми, як було йому пред"явлено, у 2000 році ,він ствердити не може,однак за період його роботи форми свідоцтв змінювались. Відтиск печатки на свідоцтві оригінальний, хто його міг поставити йому не відомо.

Свідок ОСОБА_19 суду показав, що у 2013 році перебував на посаді начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно ЛМУЮ . Відділ фактично почав діяти у січні 2013 року. ОСОБА_2 працювала на посаді головного спеціаліста відділу. У цей період навантаження у працівників відділу було дуже велике, приміщення, у якому працював відділ було непристосоване для прийому такої кількості громадян. З 01.01.2013 р. по 01.01.2014р. до спеціалістів з реєстрації речових прав були вимоги про те, щоб з моменту подачі заяви громадянина та необхідних для реєстрації документів в 14 днів була проведена реєстрація, порушення таких строків тягло за собою скарги громадян, яких намагались уникати. Сама ОСОБА_2 повідомила його про те, що вона після проведення реєстрації права на нерухоме майно - приміщення по АДРЕСА_5 за гр..ОСОБА_12 виявила, що їй для реєстрації було подане свідоцтво про право власності ,яке є підробленим ,оскільки ОСОБА_12 не являється власником такого приміщення. Про цей факт вони повідомили правоохоронні органи. За правильність документів, поданих на реєстрацію, відповідальність несе заявник. Свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення, яке було подано ОСОБА_2 було на оригінальному бланку, з оригінальною мокрою печаткою та підписом, тобто достовірність документу не викликала сумнівів. Реєстратор має право подавати запити у органи виконавчої влади,органи місцевого самоврядування, підприємства чи установи про наявність чи відсутність зареєстрованого права власності ,якщо у нього виникають сумніви з-приводу достовірності пред"явленого правовстановлюючого документу. Оскільки ОСОБА_2, як державному реєстратору було надано свідоцтво про право власності на нерухоме майно , яке містило всі необхідні реквізити, вона не зобов"язана була подавати будь-які запити та перевіряти цей документ.

Свідок ОСОБА_20 показав, що у січні 2013 року працював із ОСОБА_2 у відділі реєстрації речових прав на нерухоме майно ,прийом громадян вели у одному кабінеті. На той час відділ був тільки створений, належно обладнаного приміщення не було, за день вони приймали дуже велику кількість відвідувачів, а строки виконання заяв про реєстрацію були дуже стислі, щоб не породжувати скарги громадян на зволікання. Йому відомо, що ОСОБА_2 зареєструвала право власності громадянина на підставі поданого ним свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення та необхідного пакету документів. Оскільки свідоцтво про право власності містило всі необхідні реквізити -зазначений тип об"єкту нерухомого майна, всі дані власника, номер і дата видачі рішення, орган ,що виносив рішення, оригінальний бланк, мокру печатку, підпис, у ОСОБА_2 не було підстав відмовити у реєстрації чи давати запити для перевірки достовірності цього свідоцтва. Що стосується номера реєстрації свідоцтва у ЛОР ОКП „БТІ та ЕО",то такий не є важливим реквізитом, оскільки у різні періоди видавались різної форми свідоцтва про право власності ,із номерами реєстрації і без, і на різних бланках і з різними печатками , однак це не давало підстав сумніватись у їх правильності.

Свідки ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 - працівники відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно у судовому засіданні ствердили, що реєстратори відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно не уповноважені перевіряти дійсність поданих документів. Запити у органи виконавчої влади чи місцевого самоврядування ,чи інші підприємства та установи - це право реєстратора,а не обов"язок.Такі запити ними робляться лише у випадках, коли відсутня мокра печатка, підпис, або є розбіжності в документах по площі приміщень чи типу об"єкту нерухомості. Реєстратор проводить реєстрацію документу, відповідальність за дійсність якого несе заявник. Свідки ствердили, що при наданні їм для реєстрації таких документів, які були надані ОСОБА_2, вони ,як державні реєстратори ,також провели би реєстрацію прав на речове майно без здійснення будь-яких уточнюючих запитів в інші органи.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні ствердив, що працює приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу. До нього звернувся його знайомий ОСОБА_10 з документами для оформлення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення. Він вивчив подані документи, з"ясував, що заборон щодо відчудження цього об"єкту нерухомого майна не має ,а тому погодився посвідчити договір купівлі-продажу. Власником приміщення ,яке продавалось, був ОСОБА_3 Покупцями були ОСОБА_6,від імені якої за дорученням діяв її син ОСОБА_5, та ОСОБА_4 До посвідчення договору вже була проведена реєстрація речових прав на нерухоме майно ,що видно було із відповідного Реєстру, а тому сумнівів при посвідченні договору у достовірності поданих документів у нього не виникало. Розрахунок між продавцем та покупцями відбувався у нього в нотаріальній конторі, однак скільки і як платили він не бачив, оскільки із кабінету в цей момент вийшов. Другий договір купівлі-продажу оформлявся у приватного нотаріуса ОСОБА_15 ,яка є його матір"ю.

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_10 та ОСОБА_4 запропонували йому разом купити нежитлове приміщення, щоб пізніше там обладнати офіс. Його мама ОСОБА_6 давала половину вартості цього приміщення ,а другу половину коштів давав ОСОБА_10, батько ОСОБА_4 за свої кошти мав зробити ремонт приміщення . Запропоноване до придбання приміщення знаходилось по АДРЕСА_5. Вони всередину цього приміщення не заходили і його не оглядали, а лише бачили його ззовні, оскільки не було ключів, а воно було закрите. Його мати ОСОБА_6 дала йому доручення на вчинення дій від її імені. Приватним нотаріусом ОСОБА_11 був посвідчений договір купівлі-продажу , і лише в нотаріальній конторі він познайомився із власником приміщення ОСОБА_3 Свою частину коштів він передав особисто ОСОБА_3 ,всього йому було передано 100 000 доларів США. Після посвідчення договору свідок придбане приміщення не оглядав , оскільки воно залишалось закритим. Через деякий час з"ясувалось,що документи про право власності на це приміщення на ім."я ОСОБА_3 підроблені. Тоді вони з ОСОБА_4 вирішили оформити другий договір купівлі-продажу та переоформити це приміщення на іншу особу - ОСОБА_13 для того, щоб в-подальшому була можливість визнати за ним право власності на це приміщення , як за добросовісним набувачем.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що у березні 2013 року до нього звернувся ОСОБА_10 та пояснив, що він придбав нежитлове приміщення по підроблених документах і тепер йому необхідно переоформити право власності на це приміщення по договору купівлі-продажу на іншу особу, щоб в -подальшому визнати на це приміщення право власності . Роль покупця у цьому повинен був зіграти ОСОБА_13 . Вони дійсно у приватного нотаріуса ОСОБА_16 оформили договір купівлі-продажу приміщення по АДРЕСА_5, за яким свідок ніби-то придбав це приміщення. Однак, насправді договір був безгрошовим, це було формальне переоформлення приміщення на його ім."я. Ні приміщенням, ні іншими особами, які до цього договору були причетними він не цікавився, а мав справу лише з ОСОБА_10 за проханням останнього .

Із копії свідоцтва про право власності на нежитлові приміщення №Г-00091 від 20.03.2000 р. , оригінал якого міститься в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. і оглянутий у судовому засіданні , вбачається, що таке свідоцтво посвідчує, що нежитлові приміщення, розташовані по АДРЕСА_5, належать на праві приватної власності ОСОБА_3. Свідоцтво видане на підставі розпорядження Шевченківської адміністрації м.Львова №301 від 17 березня 2000 року. Свідоцтво завірене підписом начальника ЛОКБТІ та ЕО ОСОБА_8 та мокрою печаткою. У свідоцтві відсутній номер реєстрації об"єкту у ЛОКБТІ та ЕО.

Із копії відповіді Шевченківської райадміністрації ЛМР №4-36-317 \оригінал міститься в матеріалах кримінального провадження 12013150010000334 від 21.03.2014 р. \ начальнику відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління вбачається, що т.в.о голови райадміністрації повідомляє про те, що за №301 у Шевченківській районній адміністрації зареєстровано розпорядження „Про надання допомоги на поховання" та датовано 23.03.2000 р. 17.03.2000 р. за №271 зареєстровано розпорядження голови районної адміністрації „Про оформлення права власності на квартири", однак вулиці Пильникарської та прізвища ОСОБА_3 в ньому не значиться.

Із копії інформації ЛКП „Старий Львів" ГУМВСУ у Л\о від 22.03.2013 р. \оригінал знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334\ видно, що згідно архівних даних, що були передані в ЖЕК №402 Шевченківського району квартира АДРЕСА_3 відсутня. Згідно поверхового плану квартира №2 дійсно колись існувала ,але вона використовувалась як лабораторія 1-ї міської клінічної лікарні ,головний корпус якої знаходиться на вул..Ужгородській 1.

Оглянутими у судовому засіданні копіями матеріалів реєстраційної справи на квартиру за адресою АДРЕСА_5,до яких на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова надано тимчасовий доступ та оригінали яких містяться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. , стверджується факт звернення ОСОБА_12 із заявою про реєстрацію речових прав на нерухоме майно до відділу реєстрації 31.01.2013 р. Картка прийому заяви заповнена ОСОБА_2 При цьому ОСОБА_24 подані документи: копія паспорта, копія ідентифікаційного коду, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, технічний паспорт. ОСОБА_2 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та видано Витяг з реєстру прав на нерухоме майно та реєстрацію права власності. ОСОБА_3 особисто розписався у отриманні документів 31.01.2013 р.

Копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 12.05.2010 р. стверджується, що будинок АДРЕСА_5 відповідно до рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1987 р. належить територіальній громаді м.Львова.

Згідно ухвали Львівської міської Ради №3426 від 25.03.2010 р. „Про надання в оренду нежитлових приміщень на АДРЕСА_5" таке приміщення надано в оренду комунальному підприємству Львівська 1-а міська клінічна лікарня імені Князя Лева для здійснення медичної практики до 31.01.2015 р.

З оглянутих у судовому засіданні копій правовстановлюючих та інших документів ,оригінали яких знаходиться в матеріалах кримінального провадження №12013150010000334 від 21.03.2014 р. щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_5 , до яких на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м.Львова надано тимчасовий доступ, вбачається, що 06.02.2013 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_11 посвідчений договір купівлі-продажу ,за яким ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_14 та ОСОБА_6, від імені якої на підставі доручення діяв ОСОБА_5, купили нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 за 800 000 грн. При укладенні договору право власності продавця підтверджене витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, видане 31.01.2013 р. державним реєстратором реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ОСОБА_2

Із протоколу огляду місця події від 25.03.2014 р.та фототаблицею до нього вбачається, що таким є нежитлові приміщення по АДРЕСА_5. При огляді приміщення встановлено, що таке перебуває в оренді 1-ї міської клінічної лікарні імені Князя Лева, використовувалось як лабораторія ,і у ньому міститься обладнання для лабораторії.

Із відповіді начальника Управління комунальної власності ДЕП ЛМР від 15.08.2014 р. прокурору Шевченківського району м.Львова вбачається , що управління повідомляє про те, що право власності на будинок по АДРЕСА_5 у м.Львові зареєстроване за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської Ради на підставі рішення Шевченківського райвиконкому м.Львова №192 від 14.04.1987 р.

Із посадової інструкції головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції ,затвердженого наказом Львівського управління юстиції 27.12.2011 р. №61 вбачається, що головний спеціаліст здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону, а саме : встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, зокрема:

-відповідність обов"язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, встановлених законом,

-відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію, та сторін правочину ,згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав,

-відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно,

-відповідність даних про наявність або відсутність інформації та відповідних документів, що свідчать про накладення \зняття\ заборони або інших обтяжень,що перешкоджають державній реєстрації

-наявність факту виконання право чину ,з якими закон або договір пов"язує можливість проведення державної реєстрації виникнення переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Головний спеціаліст приймає рішення про державну реєстрацію, відмову в такій реєстрації.

Згідно п.3.1.3. головний спеціаліст має право одержувати безкоштовно в установленому законодавством порядку інформацію, документи і матеріали від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств ,установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст. 367 КК України як неналежне виконання службовою особою своїх службових обов"язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.

Об"єктивна сторона даного злочину передбачає виконання службовою особою своїх обов"язків неналежним чином : не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з установленим порядком і тією обстановкою, що склалась. Для наявності об"єктивної сторони недбалості необхідно встановити : нормативний акт, яким визначається компетенція службової особи, коло службових обов"язків ,покладених на неї цим актом у встановленому законом порядку ; які конкретні обов"язки і у якому порядку службова особа повинна була виконати у даній обстановці; чи мала вона реальну можливість виконати ці обов"язки у даній обстановці; у чому саме виявились допущені нею порушення службових обов"язків; які наслідки спричинили ці порушення ; чи знаходилися вони у причинному зв"язку з наслідками, що настали.

Недбалість - злочин із матеріальним складом, тому він визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду чи заподіяло тяжкі наслідки і такі знаходяться у причинному зв"язку із протиправними діями службової особи.

З

гідно ч.1 ст. 15 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у такому порядку : 1\прийняття та перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх

обтяжень, 2\встановлення факту відсутності підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 3\прийняття рішення про державну реєстрацію, 4\ внесення записів до Державного реєстру прав, 5\ видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно ,6\видача витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права або їх обтяження.

У відповідності до п.28 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів №703 від 22.06.2011 р. державному реєстратору разом із заявою необхідно надати копію свідоцтва про право власності на приміщення, копію паспорта та ідентифікаційний код, технічний паспорт на об"єкт нерухомості на вимогу та квитанції за проведення державної реєстрації прав

В

ідповідно до п.8-1 ч.2 ст.9 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01.01.2013 р. ,запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування , підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію \довідки,копії документів тощо\,необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо ці документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно.

Судом встановлено, що 31.01.2013р. ОСОБА_2, отримавши заяву ОСОБА_12 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, копії паспорта та ідентифікаційний код ОСОБА_12, свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення, технічний паспорт на вказані приміщення, внесла до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості на зазначені приміщення та оформила витяг про реєстрацію права власності на ці приміщення. Подане ОСОБА_12 свідоцтво про право власності на не житлові приміщення було виготовлено на оригінальному бланку, містило дані про рішення органу, яким приміщення передано у власність , оригінал підпису керівника органу, що видав свідоцтво ,та мокру печатку цього органу. В процесі розгляду заяви ОСОБА_3 ОСОБА_2 відповідно до обов"язків, покладених на неї посадовою інструкцією , згідно наданого нею запиту, отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчудження об"єктів нерухомого майна, згідно з яким станом на 31.01.2013 р. будь-яких обтяжень щодо нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_5 не було зафіксовано.

Державна реєстраційна служба України в листі від 26.08.2014 р. №9355-15-14 роз"яснила питання щодо порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно. Зокрема, звернено увагу на те, що державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав,які виникли та зареєстровані до 01.01.2013 р. ,надано право запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств ,установ та організацій, які відповідно до чинного законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію, необхідну для реєстрації прав і їх обтяжень, лише у випадку, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Реєстратор запитує додаткову інформацію лише тоді, коли ним вичерпано можливості одержання відомостей, необхідних для проведення державної реєстрації прав, зокрема із документів,поданих заявником, за результатами пошуку, інформації в інформаційних системах, які діяли до 01.01.2013 р. На державного реєстратора не покладаються обов"язки здійснення технічної, почеркознавчої чи інших експертиз чи досліджень поданих йому документів. За достовірність правовстановлюючих документів,поданих на реєстрацію, відповідальність несе заявник.

Відтак, підстав для перепровірки тих даних ,які мались у свідоцтві про право власності на нерухоме майно і співпадали із даними технічного паспорта на об"єкт нерухомості ,у обвинуваченої на момент проведення реєстрації не було.

При розслідуванні справ про службову недбалість має бути встановлено ,що службова особа не тільки була зобов"язана,але й мала реальну можливість виконати дії, передбачені відповідними нормативними актами.

У судовому засіданні свідки, допитані за клопотанням захисту - працівники Державної реєстраційної служби ОСОБА_20,ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_21 ствердили , що Державна реєстраційна служба почала функціонувати з 01.01.2013 р. Їх підрозділ знаходився в непристосованому приміщенні по вул.. Липинського в м.Львові,в кабінетах працювало по 5 осіб. Навантаження на кожного із державних реєстраторів було тоді надто великим ,відвідувачі займали черги з 4 год. ранку, щоб справитись з таким обсягом роботи їм приходилось працювати по 10-12 год. При таких обставинах працівники фізично неспроможні були без нагальної потреби проводити будь-які додаткові перевірки по наявних у їх провадженнях матеріалах, оскільки це ще й викликало скарги відвідувачів на зволікання ,що тягло дисциплінарні стягнення. На момент започаткування роботи Державної реєстраційної служби не було чітких вказівок та роз"яснень до застосування ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" . Інструкція про порядок державної реєстрації права власності за 1998 рік стосувалась діяльності органів БТІ і не зовсім підходила до застосування у діяльності новоствореної Державної реєстраційної служби.

Разом з тим, суд враховує і ту обставину, що саме ОСОБА_2 виявила факт подачі ОСОБА_3 підроблених документів на реєстрацію не житлових приміщень по АДРЕСА_5,внаслідок чого за її ініціативою 21.03.2013 року було відкрито кримінальне провадження №1213150010000334 за ознаками ч.4 ст.190 та ч.4 ст.358 КК України , а 21.01.2015 р. органом досудового розслідування винесено повідомлення про підозру ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинів та оголошено його в розшук.

ОСОБА_3, зазначений обвинуваченням як свідок , що підлягає допиту у судовому засіданні , у судові засідання не з"являвся , оголошений в розшук у кримінальному провадженні .За клопотанням обвинувачення його допит в якості свідка виключений із обсягу доказів, які підлягають дослідженню судом.

С

лужбова недбалість відноситься до злочинів з матеріальним складом, тому він визнається закінченим, якщо діяння спричинило істотну шкоду, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чи завдало тяжкі наслідки, які полягають у заподіянні матеріальних збитків, які у двісті п"ятдесят і більше разів перевищують цей неоподатковуваний мінімум.

У обвинувальному акті зазначено, що недбалі дії ОСОБА_2 виразились у безпідставній реєстрації права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_5 за ОСОБА_3 ,спричинили тяжкі наслідки,оскільки в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно були внесені неправдиві відомості, як об"єкт права власності зареєстровано фактично відсутній об"єкт та створено сприятливі умови для вчинення невстановленими особами особливо тяжкого злочину при укладенні договору купівлі-продажу,в результаті якого потерпілим завдано матеріальної шкоди на суму 800 тис. грн.. Даних про те, що ОСОБА_2 має будь-яке відношення до укладеного між ОСОБА_12 та потерпілими договору купівлі-продажу , немає. При цьому, обвинуваченням зазначається, що при укладенні договору купівлі-продажу вказаного нежитлового приміщення ОСОБА_14 та ОСОБА_5 заподіяно матеріальної шкоди в розмірі 800 000 грн.,тоді як потерпілими у обвинувальному акті зазначені ОСОБА_14 та ОСОБА_6

В ході розгляду справи по суті виникли розбіжності у поясненнях потерпілих ОСОБА_14, ОСОБА_6, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_10 щодо вкладу кожного у придбання нежитлового приміщення по АДРЕСА_5 у ОСОБА_12,які не спростовані іншими доказами, наданими обвинуваченням. Зокрема, потерпіла ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_5 стверджували , що 400 тис.грн. на придбання приміщення давали вони ,а другу частину батько ОСОБА_4 Свідок ОСОБА_10 пояснював, що 50 тис. доларів США для придбання приміщення давав він, а батько ОСОБА_4 повинен був за свої кошти робити в приміщенні ремонт, однак ОСОБА_10 не заявлений обвинуваченням як потерпілий, хоча ствердив, що потрачених ним коштів йому не повернуто. Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у ході розгляду справи подали заяви про залишення своїх позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заподіяної шкоди без розгляду .Суперечностей в показаннях потерпілих та свідків в цій частині достатньо, щоб поставити під сумнів їх достовірність, а такі тлумачити на користь обвинуваченої.

Окрім цього із оглянутих вище письмових доказів вбачається, що об"єкт нерухомості - нежитлове приміщення по АДРЕСА_5 належить територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської Ради , яка обвинуваченням не включалась до числа потерпілих і не заявляла жодних позовних вимог у даному кримінальному провадженні.

На момент розгляду даного кримінального провадження потерпілими чи Львівською міською Радою не заявлялись позови про визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_5 недійсними.

Відтак, суд вважає, що відсутній причинний зв"язок між заподіяною шкодою та діяннями обвинуваченої - безпосередньо діями ОСОБА_2 нікому не заподіяно жодних матеріальних збитків, що, відповідно , виключає караність її діяння.

Обвинувальний акт всупереч вимогам п.2 ч.1 ст.91 КПК України не зазначає, а у судовому засіданні обвинуваченням не подано доказів щодо форми вини, мотиву і мети вчинення обвинуваченою кримінального правопорушення .

Сторона обвинувачення в якості доказів винуватості обвинуваченої ОСОБА_2 у вчиненні злочину , передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, надала матеріали, що стосуються відмови ОСОБА_2 у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Такі докази суд вважає неналежними, оскільки вони нездатні за своїм змістом встановлювати факти і обставини, що мають значення для даного кримінального провадження у відповідності до вимог ст..85 КПК України.

Отже, суд прийшов до висновку , що жоден з перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не підтверджує пред"явлене ОСОБА_2 обвинувачення. Висновки обвинувачення про доведеність вини обвинуваченої зібраними доказами не відповідають встановленим обставинам справи.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності ,суд прийшов до переконання, що в діях обвинуваченої ОСОБА_2 відсутній склад злочину, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України, а тому в пред"явленому обвинуваченні її слід визнати невинуватою та виправдати.

Керуючись ст..ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

з а с у д и в

ОСОБА_2 в пред"явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв"язку із відсутністю в її діях складу злочину.

Раніше обраний ОСОБА_2 запобіжний захід особисте зобов"язання - скасувати.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м.Львова.

СуддяГ. Б. Білінська