Рішення № 44172047, 07.05.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/215/15

Провадження № 2/333/720/15

РІШЕННЯ

Іменем України

07 травня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

при секретарі Пасюті К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Надра» звернулось до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 стягнення боргу за кредитним договором.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.

28 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14/2008/0393/Фжк, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 59000 дол. США 00 центів, на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Кредит Позичальнику надано строком на 300 (триста) місяців. Кінцевий термін повернення Кредиту - 18 лютого 2033 року. Відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,79% (п.1.3.1. Договору). Позичальник зобов'язався щомісячно сплачувати мінімально необхідний платіж у розмірі 671 дол. США 27 центів. В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення Кредиту, Позичальник уклав з Банком договір іпотеки, предметом якого є квартира № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Для забезпечення повернення кредитних коштів Позичальника на користь Банку ОСОБА_2 укладає з Банком договір поруки, за яким поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк. Поручитель відповідає перед Банком у тому ж об'ємі, що і Позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами. 19.07.2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14/2008/0393/Фжк від 20.12.2014 року була добровільно реалізована іпотечна квартира № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за суму 30000,00 дол. США, однак, заборгованість за договором залишилась і залишок по кредиту відповідач не погашає Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20 грудня 2014 року, заборгованість відповідачів за Кредитним договором, складає 70 339,32 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 109 206,76 грн. з яких: - заборгованість за кредит 52 979,37 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 835451,29 грн., - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 9 005,07 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 142 004,28 грн., - заборгованість по сплаті комісії - 929,26 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 14 653,84 грн., - пеня за прострочення сплати платежів - 1 525,62 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 24 058,07 грн., - штраф за порушення умов кредитного договору - 5 900,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 93 039,28 грн. Оскільки позичальником та поручителем належним чином не виконувалися грошові зобов'язання, передбачені умовами кредитного договору та договором поруки, позивач, зважаючи на наявність простроченої заборгованості, просить суд стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості у розмірі 1109206,76 грн. та судові витрати.

Не погоджуючись з первісним позовом, ОСОБА_2 звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із зустрічною позовною заявою до ПАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог зазначив наступне.

28 лютого 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «Надра», правонаступником є ПАТ КБ «Надра» було укладено кредитний договір №14/2008/0393 Фжк, за умовами якого надано кредит у сумі 59000 доларів США зі сплатою 11,79% річних строком до 18.02.2033 року. ОСОБА_1 зобов'язалась сплачувати платежі за цим договором встановлені графіком, щомісяця до 20 числа вносити на погашення платіж у розмірі 671,27 дол. США. В забезпечення виконання кредитного договору 28.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 14/2008/0393Фжк, предметом якого є надання поруки перед банком за виконання позичальником зобов'язань кредитним договором № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року. Також, в забезпечення виконання кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 14/2008/0393 Фжк. ОСОБА_1 не виконала належним чином договірні зобов'язання, щодо своєчасного повернення кредитних коштів. Згідно із правої позицією висловленою Верховним судом України у постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014 року, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому, зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутись з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Як вбачається з договору поруки, пунктами 5.2. 5.3 передбачено, що договір поруки вступає в силу моменту його підписання сторонами і закінчується належним виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконання Поручителем своїх зобов'язань. Отже, договір поруки не містить визначеного строку дії. Крім того, ОСОБА_1 кредит сплачувала до 19.07.2013 року. В липні 2013 року ОСОБА_1 продала в добровільному порядку майно, яке було заставою по кредитному договору. Суму від продажу внесла на погашення кредиту у розмірі 30 000 дол. США. З липня 2013 року жодних письмових повідомлень від кредитора про невиконання зобов'язань, як того вимагають умови договору поруки ним не отримувались. Перебіг шестимісячного строку для звернення з позовом до суду до поручителя, банк звернувся з позовом лише 02.12.2014 року, тобто після припинення дії договору поруки. У зв'язку з викладеним ОСОБА_2 просить суд визнати договір поруки № 14/2008/0393Фжк припиненим.

Представник позивача ПАТ КБ «Надра» Герасименко О.В. в судове засідання не з'явилась, про дату, час, та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечувала в повному обсязі. Також надала письмові заперечення відповідно до яких зазначила, що строк виконання зобов'язання в цілому не минув, підстав для припинення поруки не має. Якщо позичальник не виконує зобов'язання за кредитним договором в цілому чи в будь-якій його частині, Кредитор має право вимагати виконання зобов'язання за договором від поручителя. Строк виконання основного зобов'язання закінчується 18.02.2033 року. Тобто Банк має право пред'явити вимогу до поручителя, якою і є позовна заява ще до 18.08.2033 року.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись своєчасно та належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, зустрічні позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

28 лютого 2008 року між ПАТ КБ «Надра» в особі відділення ПАТ КБ «Надра» Запорізьке РУ та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №14/2008/0393/Фжк, відповідно до умов якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 59000 дол. США 00 центів, на проведення розрахунків по договору купівлі-продажу нерухомого майна - квартири № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до п.1.1. кредитного договору №14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 59000 долари США.

Цільове використання кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року проведення розрахунків по договору купівлі-продажу № 2304 від 28.02.2008 року, що укладений між позичальником та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення Кредиту, Позичальник уклав з Банком договір іпотеки, предметом якого є квартира № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.3.1. кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 11,79% на місяць.

Відповідно до п. 3.3.1. кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 671,27 доларів США.

Відповідно до п. 3.3.3. кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по Кредиту, визначений у п. 3.3.1. цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця. Кінцевий термін повернення Кредиту 18.02.2033 року.

Для забезпечення повернення кредитних коштів Позичальника на користь Банку ОСОБА_2 укладає з Банком договір поруки, за яким поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк.

Поручитель відповідає перед Банком у тому ж об'ємі, що і Позичальник, солідарно, всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

19.07.2013 року в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 14/2008/0393/Фжк від 20.12.2014 року була добровільно реалізована іпотечна квартира № 9, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 за суму 30000,00 дол. США, однак, заборгованість за договором залишилась і залишок по кредиту відповідач не погашає

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20 грудня 2014 року, заборгованість відповідачів за Кредитним договором, складає 70 339,32 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 1 109 206,76 грн. з яких: - заборгованість за кредит 52 979,37 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 835451,29 грн., - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитом 9 005,07 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 142 004,28 грн., - заборгованість по сплаті комісії - 929,26 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 14 653,84 грн., - пеня за прострочення сплати платежів - 1 525,62 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 24 058,07 грн., - штраф за порушення умов кредитного договору - 5 900,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 93 039,28 грн.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо в договорі визначена дата виконання кредитних умов, то виконання вимог здійснюється у встановлену дату.

Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Статтею ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, певних змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки, установлені договором або законом.

В силу ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 1049, 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

В силу ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Щодо надання кредиту в іноземній валюті слід зазначити, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. Тобто відповідно до законодавства України, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при розрахунках на території України по зобов'язанням допускається у випадках, порядку та умовах передбачених законом.

Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року.

З вищевикладеного вбачається, що банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Підпункт «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року, передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Враховуючи, що такі межі законодавством не визначені, здійснення операції з надання банком кредиту в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії та не суперечить чинному законодавству.

Отже, суд вважає, що відповідно до ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.ст. 32, 44 Закону України «Про національний банк України», ст.ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», ст.ст. 1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст. 1, 3, 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року, банк, який у встановленому порядку отримав генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, має достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Щодо зустрічних позовних вимог слід зазначити наступне.

Для забезпечення повернення кредитних коштів ОСОБА_10 на користь Банку, ОСОБА_2 укладає з Банком договір поруки, за яким поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_1, взятих на себе зобов'язань, що витікають із кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк.

Згідно зі ст. 626 ЦК порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Норми ЦК України, якими врегульовано відносини поруки, носять диспозитивний характер, надаючи можливість сторонам врегулювати на свій розсуд переважну частину умов договору, зокрема щодо обсягу зобов'язання поручителя (забезпечення боргу частково або в повному обсязі), характеру зобов'язання поручителя (солідарно з боржником або субсидіарно) тощо.

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 554 ЦК, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 543 ЦК у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Не погоджуючись із вимогами Банку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором, останній вважає, що Банк звернувся після припинення дії договору.

Згідно розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за Кредитним договором, встановлено, що останній платіж позичальником був здійснений 19.07.2013 року.

Відповідно до п. 1.4. Кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, Банк надав Позичальнику Кредит строком до 18.02.2033 року.

Згідно з п.п. 3.3.1., 3.3.3. Кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 671,27 доларів США. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по Кредиту, визначений у п. 3.3.1. цього договору, щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до п.п. 4.2.3., 4.2.4 Кредитного договору № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нараховані відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник протягом чотирнадцяти днів від дати отримання вимоги Банку про надання додаткового забезпечення виконання зобов'язання згідно з п. 4.2.2. цього Договору, його не надасть (шляхом укладення відповідного Договору), або запропоноване забезпечення не влаштує Банк. Також має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов'язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не виплатить черговий мінімально необхідний платіж та інші платежі, передбачені цим Договором у термін, визначений п.3.3. цього Договору, а також у випадку, передбаченому у п. 4.3.6. цього Договору.

Згідно з п.2.1. Договору поруки № 14/2008/0393/Фжк від 28.02.2008 року, Кредитор набуває право вимагати від Поручителя виконання зобов'язання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо і установлений Кредитним договором строк виконання Позичальником зобов'язання в цілому чи в будь-якій його частині не будуть виконанні, а також при умові обов'язкового направлення Поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання Позичальника в цілому (або в тій чи іншій частині).

Позовні вимоги до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором були пред'явлені ПАТ КБ «Надра» 13.01.2015 року. Будь-які інші докази звернення Банка до Позичальника та Поручителя із вимогою про неналежне виконання кредитних зобов'язань або сплату заборгованості, відсутні.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, і визначається він роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а не посиланням на подію, яка має настати. Вказівкою на подію, яка має неминуче настати, визначається термін - певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК).

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань, не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Таким чином, умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором не може вважатися встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки.

Отже, зазначення замість строку, обчисленого датою, терміну припинення договору поруки (події, з якою пов'язується таке припинення) не дає підстав не застосовувати ч. 4 ст. 559 ЦК.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Згідно із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові № 6-53цс14 від 17.09.2014 року, з огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини 4 статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання як умови чинності поруки, слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. При цьому, зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутись з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Як убачається з договору поруки, пунктами 5.2, 5.3 передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його підписання сторонами і закінчується належним виконання позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору чи виконання Поручителем своїх зобов'язань, згідно з умовами цього договору. Отже, договір поруки не містить визначеного строку дії.

З наданих позивачем матеріалів, складеного розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що у зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань, банк звернувся до суду з позовом 13.01.2015 року.

Жодних підтверджень про надіслання банком та, відповідно, отримання поручителем письмових повідомлень від кредитора про невиконання позивальником зобов'язань, як того вимагають умови договору поруки, п. 2.3, 2.4, матеріали справи не містять.

Таким чином, заявлені ПАТ КБ «Надра» позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, крім позичальника також у солідарному порядку з поручителя не відповідають вимогам вищевказаної норми закону та правовій позиції ВСУ, яка у відповідності до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів, які застосовують у своїй діяльності вказаний нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів.

За умовами кредитного договору п.3.3.2, позичальник сплачує кредит щомісячними платежами, сума щомісячного мінімального необхідного платежу складає 671,27 доларів США.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписок по ньому вбачається, що Позичальник здійснював платежі по кредитним зобов'язанням, де останній платіж здійснено 19.07.2013 року. Тому перебіг шестимісячного строку для звернення з позовом до суду до поручителя відбувався протягом періоду з 19.07.2013 року по 19.01.2014 року, а банк з таким позовом до суду звернувся лише 13.01.2015 року, тобто після припинення дії договору поруки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що зі збігом шестимісячного строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договорами поруки, зокрема й застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову) кредитор вчиняти не може.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у справі № 6-6цс14-1 (постанова від 17 вересня 2014 року).

На підставі викладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра» про визнання договору поруки припиненим та часткове задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 252, 522, 530, 536, 543, 559, 610-612, 617, 625, 626, 629, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 74, 88, 197, ч. 4 ст. 169, 224-226 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Надра», третя особа: ОСОБА_1, про визнання договору поруки припиненим - задовольнити.

Визнати договір поруки № 14/2008/0393/Фжк укладений 28.02.2008 року між Відкрити Акціонерним Товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_2 - припиненим.

Первісний позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) заборгованість за кредитом в розмірі 1109206 (один мільйон сто дев'ять тисяч двісті шість) гривень 76 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» (ЄДРПОУ 20025456) судові витрати у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва