Рішення № 44171776, 18.12.2014, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/7384/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2014 рокум. Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Панченко Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області про стягнення грошових коштів у якому зазначив, що він придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу від 09.10.2012 року земельну ділянку по АДРЕСА_1. При укладенні договору від імені продавця виступав ОСОБА_3 за довіреністю від 08.10.2012 року. За договором він 01.10.2012 року передав ОСОБА_4 800 грн. за підготовку документів для подальшої купівлі-продажу земельної ділянки. 09.10.2012 року ОСОБА_3 як представник ОСОБА_2 отримав від нього 7000 доларів США, що на час звернення з позовом до суду складає 94500 грн.. Крім того, ним була здійснена реєстрації земельної ділянки на його ім'я, виготовлено ХМL-файл для Держземагенства, який коштував 250 грн. При оформленні договору купівлі-продажу земельної ділянки він оплатив половину від загальних витрат за послуги нотаріуса у сумі 2450 грн., з який його частка склала 1225 грн., що відображено в п. 17 договору. Загальні витрати при оформленні земельної ділянки на його ім'я склали 96775 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 30.04.2014 року по цивільній справі за позовом Бердянського міськрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міськради, Управління Держземагенства в Бердянському районі, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа Реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції визнано недійсним п. п. 5.89 п. 5 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року щодо затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність, визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0591 га для ведення індивідуального дачного будівництва в м. Бердянську по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2 та скасовано його реєстрацію, зобов'язано управління Держземагенство у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку, зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06.08.2014 року рішення Бердянського міськрайонного суду залишено без змін.

На виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки ОСОБА_3, який діяв як довірена особа ОСОБА_2 отримав від нього 7000 доларів США, що складає 94500 грн. на виконання договору, 800 грн. за передпродажну підготовку, 250 грн. за реєстрацію земельної ділянки, 1225 грн. оплата послуг нотаріуса. Посилався на ст. ст. 228, 215 ч. 2, 216 ЦК України за якими у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину та просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на його користь отримані на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0591 га, яка розташована за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 96775,00 грн. та судові витрати.

24.11.2014 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку зі зміною курсу долара США по відношенню до гривні, який на 24.11.2014 року складає 15,8 грн. за один долар США. Просив стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 солідарно на його користь отримані на виконання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0591 га, яка розташована за адресою Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_1 грошові кошти у розмірі 112 875 грн. та судові витрати.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності, позовні вимоги підтримав.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи в її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилась, подала заяву про розгляд справи в її відсутності.

У письмових запереченнях та у судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Пшенична І. В. позов не визнала і пояснила суду, що договір купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 є дійсним, оскільки його в судовому порядку недійсним на визнано. Відповідач ОСОБА_2 отримала у ОСОБА_1 56000 грн., які включають і 22 000 грн. за договором купівлі-продажу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Бердянську. Позивачем не доведено, що договір купівлі-продажу від 09.10.2012 року є нікчемним у відповідності до ст. 228 ЦК України, що виключає можливість застосування наслідків недійсності правочину. Відсутні підстави для стягнення збитків за ч. 2 ст. 216 ЦК України. Крім того, еквівалент грошової суми при поверненні сторін у первинний стан не може застосовуватись, так як за законом сторони повертають фактично отримане. ОСОБА_2 не є винною у витребування земельної ділянки у позивача, а у рішення Бердянського міськрайонного суду від 30.04.2014 року посилається на Бердянську міську раду неправомірні дії якої призвели до скасування державного акту на право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку та її вилучення. Вважала, що відповідач не зобов'язаний за ч. 2 ст. 216 ЦК України відшкодовувати збитки позивачу. Якщо правочин вважати нікчемним, то 800 грн., які передані для підготовки об'єкту до продажу, 1225 грн., що оплачені нотаріусу та 250 грн., які оплачені за виготовлення файлу за своєю правовою природою не відносяться до переданого на виконання за правочином і наслідки недійсності правочину за ст. 216 ЦК України не можуть застосовуватись. Надана відповідачем довідка від 09.10.2012 року на 1225 грн. є неналежним доказом, оскільки в ній не зазначено коли і за які саме послуги позивач сплатив ці грошові кошти. Згідно договору, розписки, змісту позову видно, що валюта платежу була гривня, тому еквівалент не може бути застосований. Крім того, позивач застосовує еквівалент за комерційним курсом, а не за офіційним курсом НБУ. Не підлягають стягненню грошові кошти на правову допомогу, оскільки наданий позивачем документ не підтверджує витрати саме по цій цивільній справі, а також те, що правова допомога отримувалась позивачем саме від адвоката або фахівця в галузі права. Позивачем не доведена участь ОСОБА_6 в якості адвоката або фахівця у галузі права в наданні правової допомоги позивачу, склад і розмір витрат, оскільки між ними відсутня угода, акт приймання-передачі виконаних робіт, ОСОБА_6 не приймала участь по цій справі в суді, що дозволило би розрахувати витрати на правову допомогу в залежності від тривалості судових засідань. Стаття 79 ч. 3 ЦПК України не відносить витрати по сплаті банківської комісії до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи в його відсутності.

У судовому засіданні представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, оскільки останній, отримуючи грошові кошти діяв в інтересах ОСОБА_2 і сам вигодонабувачем не був, що за ст. 239 ЦК України виключає його відповідальність.

Представник Бердянської міської ради в судове засідання не з'явився без поважних причин.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

За державним актом ЯК НОМЕР_1 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 0,0591 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, АДРЕСА_1 (а.с.7).

Згідно договору купівлі-продажу від 09.10.2012 року ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_1 купив та прийняв у власність земельну ділянку загальною площею 0,0591 га, яка розташована за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, АДРЕСА_1 (а.с.5). Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстру правочинів (а.с.6).

Рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.04.2014 року по цивільній справі за позовом Бердянського міськрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міськради, Управління Держземагенства в Бердянському районі, ОСОБА_2, ОСОБА_1, третя особа Реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції визнано недійсним п. п. 5.5.89 рішення сімдесят дев'ятої сесії Бердянської міської ради №41 від 25.02.2010 року, яким передана у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0591 га. для ведення індивідуального дачного будівництва, що розташована за адресою: м. Бердянськ, Запорізька область, АДРЕСА_1, визнано недійсним державний акт на право власності серії ЯК НОМЕР_1 на земельну ділянку площею 0,0591 га для ведення індивідуального дачного будівництва в м. Бердянську по АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2 та скасовано його реєстрацію, зобов'язано управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття Поземельної книги на земельну ділянку, зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська (а.с.10а-13).

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 06.08.2014 року рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.04.2014 року залишено без змін (а.с.14-17).

Із постанови державного виконавця від 16.09.2014 року видно, що виконавче провадження з примусового виконання рішення Бердянського міськрайонного суду від 24.04.2014 року виконано і виконавче провадження закінчено (а.с.72).

Статтею 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

На підтвердження передачі грошових коштів за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.10.2012 року, який укладено між ОСОБА_2. та ОСОБА_1 (а.с.5-6) позивач надав суду розписку від 09.10.2012 року, за якою представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 при продажі її земельної ділянки, розташованої за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, АДРЕСА_1 отримав від ОСОБА_1 в момент угоди суму 56000 грн., що в еквіваленті на долар США складає 7000 (а.с.9).

Із договору купівлі-продажу від 19.10.2012 року видно, що продаж земельної ділянки вчинено за 22000 грн. тому ці грошові кошти підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 661 ЦК України, оскільки за рішенням Бердянського міськрайонного суду від 24.04.2014 року земельна ділянка відсуджена і вилучена у позивача.

Залишок грошових коштів у сумі 34 000 грн., що отримані відповідачем за розпискою від 09.10.2012 року підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки вони безпідставно отримані ОСОБА_2

Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті, тоді сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу

Позивач та його представник зазначили, що відповідачу передано за договором 7000 доларів США. Представник відповідача заперечував і зазначив, що відповідач отримав 56000 грн., а не 7000 доларів США. Судом встановлено, що сторони за розпискою від 09.10.2012 року (а.с.9) виконали грошове зобов'язання у гривнях, а не в іноземній валюті, тому з відповідача підлягають стягненню 56 000 грн.

За розпискою від 01.10.2012 року ОСОБА_3 взяв від ОСОБА_5 800 грн. для збирання документів на земельну ділянку, розташовану за адресою: Запорізька область, місто Бердянськ, АДРЕСА_1 для подальшої купівлі-продажу (а.с.8).

Заявляючи позовні вимоги про стягнення цих грошових коштів з відповідача ОСОБА_1 не врахував, що за зазначеною розпискою грошові кошти ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5, а не від позивача. Докази, які підтверджують, що ці грошові кошти належали саме позивачу і були передані ОСОБА_5 на виконання доручення позивача суду не надані. За таких обставин відсутні підстави для стягнення 800 грн., що отримані ОСОБА_3 згідно розписки 01.10.2012 року, на користь ОСОБА_1.

Статтею 23 ЗУ «Про Державний земельний кадастр» визначено, що документація із землеустрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, подається органу, що здійснює внесення таких відомостей, також у формі електронного документа.

Вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа визначаються Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Електронний документ подається Державному кадастровому реєстратору, який здійснює внесення відповідних відомостей до Державного земельного кадастру, разом із документацією, яка є підставою для такого внесення, у паперовому вигляді.

Постановою КМУ №1051 від 17 жовтня 2012 року затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру у якому зазначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, а також Внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровані земельні ділянки подається електронний документ.

У додатку №1 до цього порядку визначено вимоги до змісту, структури і технічних характеристик електронного документа, які встановлюють порядок оформлення електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель в електронному вигляді (електронного документа), формується з метою внесення даних до Державного земельного кадастру, а також визначають набір базових лексичних та синтаксичних правил для створення електронного документа. Додатком визначено, що електронний документ - електронний файл уніфікованої форми для обміну інформацією, яка використовується під час ведення Державного земельного кадастру і виконання топографо-геодезичних робіт, робіт із землеустрою та оцінки земель. Електронний документ створюється у вигляді файлу формату XML у кодуванні Unicode (UTF-8).

Таким чином, судом встановлено, що для реєстрації за ОСОБА_1 земельної ділянки по АДРЕСА_1 необхідно виготовити ХМL файл. Із квитанції від 27.12.2012 року видно, що ОСОБА_1 АДРЕСА_1 оплатив 250 грн. за виготовлення ХМL файлу (а.с.10), тому ці витрати на підставі ст. 661 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_2

Частина 4 ст. 60 ЦПК України визначає, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Із договору купівлі-продажу від 09.10.2012 року, який укладено продавцем ОСОБА_2 та покупцем ОСОБА_1 (а.с.5) видно, що цей договір посвідчував приватний нотаріус Романченко В. В. саме 09.10.2012 року. За п. 17 договору сторони оплатили витрати по нотаріальному оформленню в рівних частинах (а.с.5).

Згідно довідки приватного нотаріуса Бердянського міського нотаріального округу Романченко В. В. від 09.10.2012 року ОСОБА_1 оплатив за вчинені нотаріусом нотаріальні дії 1225 грн. (а.с.71), але не зазначено коли ці нотаріальні дії було вчинено і які саме.

Позивачем не надано суду чітких, безперечних доказів, які би підтверджували спричинення йому збитків у сумі 1225 грн. у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу від 09.10.2012 року, тому в задоволенні позову про стягнення 1225 грн. слід відмовити, оскільки рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що витрати на правову допомогу входять до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи зі змісту ст.ст. 56, 84 ЦПК України витрати на правову допомогу мають бути пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 47 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу та надав суду квитанцію ФОП ОСОБА_6 від 09.09.2014 року із якої видно, що остання отримала від ОСОБА_5 1500 грн. за надання юридичних послуг з підготовки позовної заяви про застосування наслідків недійсного правочину (а.с.71).

Стаття 84 ЦПК України передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони.

Позивачем не надано, жодного доказу, який підтверджує, що ОСОБА_6 є адвокатом, або іншим фахівцем в галузі права. За наданою квитанцією грошові кошти отримала фізична особа-підприємець, яка не віднесена ст. 84 ЦПК України до осіб, витрати на оплату допомоги яких відносяться до судових витрат, тому підстави для стягнення 1500 грн. за надання правової допомоги відсутні.

На підставі ст. 79, 88 ЦПК України з ОСОБА_2 підлягає стягненню 562,5 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 56, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст. ст. 22, 533, 661, 1212 ЦК України, ст. 23 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», «Порядоком ведення Державного земельного кадастру», п. 47 постанови № 10 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 56 250 грн. та 562,5 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

Суддя