Ухвала суду № 44169967, 12.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 134/114/14-ц Провадження № 22-ц/772/1339/2015Головуючий в суді першої інстанції Глушкова В. Ф.Категорія 27Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Стадника І.М., Голоти Л.О.

При секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2015 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Служба у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації про звернення стягнення, -

в с т а н о в и л а:

В січні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20.02.2008 року між банком та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № VIGWGA0000000977, за умовами якого позичальник отримала кредитні кошти в сумі 26600 дол. США на споживчі цілі зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на суму залишку заборгованості. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_5. Відповідач зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, внаслідок чого станом на 28 травня 2013 року виникла заборгованість в сумі 63758, 14 дол. США , що за курсом 7,99 відповідно до службового розпорядження НБУ становить 509427, 55 грн. В рахунок погашення заборгованості просив звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предметі іпотеки), встановити початкову ціну вартості реалізації предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни на даний вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року провадження у справі закрито з підстав, що набрало законної сили рішення суду у справі між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд по суті до суду першої інстанції.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Рой В.Л. апеляційну скаргу підтримав з підстав, заявлених в ній, просив суд її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, причини неявки не повідомили, судові повістки, направлені на адреси, зазначені в справі та вказані самими ж відповідачами, повернулися до суду з відмітками «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей Крижопільської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

По справі встановлено, що 20 лютого 2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» )та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № VIGWGA0000000977, за умовами якого ОСОБА_3 отримала кредит у розмірі 26600 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 18.02.2023 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між Банком і ОСОБА_4 20 лютого 2008 року було укладено договір іпотеки квартири № VIGWGA0000000977, посвідчений приватним нотаріусом Крижопільського нотаріального округу Питель М.С., за реєстровим номером № 991.

Предметом іпотеки за договором №VIGWGA0000000977 від 20.02.2008 року є квартира № 10, загальною площею 60,70 кв.м., житловою площею 43,70 кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 Вінницької області, 3/4 частини якої належать ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 3 лютого 2008 року та 1/4 частини цієї ж квартири - на підставі свідоцтва про право власності від 17.07.2006 року, виданого виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради.

Відповідач ОСОБА_3 неналежно виконувала зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 28 травня 2013 року у сумі 509427 гривень 55 копійок.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на житло, виданого виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради 17 липня 2006 року, зареєстрованого в Тульчинському міжрайонному бюро технічної інвентаризації за №1-810, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 в рівних частках (а.с. 38).

03 лютого 20108 року ОСОБА_3 , яка діяла від свого імені та від імені малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який діяв за нотаріально завіреною згодою матері, продали в рівних частках, а покупець ОСОБА_4 купив ? частини квартири АДРЕСА_2.

Згідно з п. 3 даного договору ОСОБА_3 гарантує , що внаслідок цього договору не будуть порушені права та законні інтереси малолітніх, неповнолітніх, осіб похилого віку, та стверджує, що на момент укладення цього договору вказана квартира під арештом чи забороною не перебуває, щодо неї не ведуться судові спори, вона не заставлена, в податковій заставі не перебуває, відносно неї не укладено будь-яких договорів з відчуження чи щодо користування з іншими особами.(а.с. 36-37).

Договір посвідчено приватним нотаріусом Крижопільського районного нотаріального округу Питель М.С., зареєстровано в реєстрі за № 519.

Згідно з довідкою про склад сім'ї , виданої виконавчим комітетом Крижопільської селищної ради за №3885 від 28.10.2014 року, ОСОБА_4 є власником квартири №10 АДРЕСА_3, до складу сім'ї входять ОСОБА_3 (дружина), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, (син) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (син) (а.с. 255).

Згідно з довідкою виконкому Крижопільської селищної ради № 446 від 08.02.2014 року та відповіді відділу ведення Державного реєстру виборців Крижопільської райдержадміністрації від 12.03.2014 року № 4 за адресою АДРЕСА_4 зареєстровані ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 67, 256).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив коло спірних правовідносин та норми матеріального права, які їх регулюють.

Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що на момент укладення договору іпотеки 20 лютого 2008 року, в іпотечній квартирі проживали та були зареєстровані малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Малолітньому ОСОБА_4 на момент укладення договору іпотеки виповнилося сім років, а відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

Згідно з ч.1 ст. 173 СК України батьки і діти , зокрема ті, які спільно проживають , можуть бути самостійними власниками майна.

За змістом ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

За змістом ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно із ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках , встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦК України правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.

Як роз'яснено в п.п. 4,5 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9 нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

В п.44 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року встановлено, що відповідно до положень ст. 32 ЦК України ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України від 26.04.2001 року №2402-ІІІ «Про охорону дитинства» суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладання договору іпотеки.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 03 грудня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 лютого 2010 року у справі за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про звернення стягнення на квартиру та виселення встановлено, що при укладенні договору іпотеки житлового приміщення від 20 лютого 2008 року не було отримано згоди органу опіки та піклування, чим порушено права малолітньої дитини та вимоги закону. З цих підстав у задоволенні позову було відмовлено.

В силу ч. 3 ст. 61 ЦПК України висновки судів є преюдиційними і вказані обставини не підлягають доказуванню при розгляді даної справи.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно із ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року N 2658-III встановлює , що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Виходячи з чого, дозвіл органу опіки і піклування є обов'язковим не лише в тому разі, коли дитина є співвласником майна, а і у випадку коли останній належать майнові права не пов'язані з правом власності (право володіння, користування та розпорядження майном), що випливають з норм закону щодо проживання та реєстрації дитини у житловому приміщенні.

Оскільки на момент вчинення договору іпотеки малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживали та були зареєстровані і квартирі АДРЕСА_3, на укладення договору іпотеки від 20 лютого 2008 року обов'язковою була згода органу опіки та піклування.

Така згода не була отримана, а тому договір іпотеки є нікчемним правочином в силу закону і не породжує правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

За таких обставин, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, надавши належну оцінку наявним у справі доказам, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

Рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 12 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ І.М. Стадник

/підпис/ Л.О. Голота

З оригіналом вірно: