Рішення № 44167019, 13.05.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8259/14-ц

Провадження № 22-ц/779/937/2015

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач Проскурніцький П.І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючого: Проскурніцького П.І.

Суддів: Бойчука І.В., Вакарук В.М.

за участю секретаря: Гавриляк Є.М.

сторін: представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника ПАТ "Укрсоцбанк" Лець Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності, скасування рішення державного реєстратора, зобов'язання повернути нежитлові приміщення, за апеляційною скаргою представника Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") на рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2014 року,-

в с т а н о в и л а :

05.06.2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що 10 листопада 2005 року між ним та відповідачами укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, згідно якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачам нежитлові приміщення, що знаходяться по АДРЕСА_1, а останні зобов'язувались прийняти приміщення та сплатити за них 2 525 000 грн. У випадку непроведення повного розрахунку у вказаний строк, цей договір вважається неукладеним, з покладенням на покупців обов'язку повернути майно, яке є предметом цього

2

договору, продавцю та відшкодувати йому понесені збитки та втрачену вигоду. Кошти не були сплачені відповідачами ні в день укладення договору, ні на момент подачі позовної заяви. Відповідачі безпідставно позбавили його права власності на спірні нежитлові приміщення, зареєструвавши за собою право власності на них. На сьогоднішній день майно фактично перебуває у володінні та користуванні відповідачів без достатньої правової підстави.

Просив задовольнити позовні вимоги, визнати за ним право власності на нежитлові приміщення, які складаються з станції техобслуговування загальною площею 1157,9 кв.м; складу загальною площею 923,6 кв.м; нежитлових приміщень загальною площею 173,3 кв.м; нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м; моторного цеху загальною площею 56,5 кв.м, та знаходяться в АДРЕСА_1. Скасувати рішення державного реєстратора від 10.11.2005 року про реєстрацію за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 право власності на спірні нежитлові приміщення. Скасувати рішення державного реєстратора від 28.03.2007 року про реєстрацію за відповідачами права власності на спірні нежитлові приміщення. Зобов'язати відповідачів повернути в натурі позивачу спірні нежитлові приміщення. Судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2014 року позов задоволено.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 17.11.2014 року задоволено заяву представника ОСОБА_2 та виправлено описку в резолютивній частині рішення Івано-Франківського міського суду від 04.07.2014 року, де змінено в другому абзаці назву вулиці з "АДРЕСА_2" на "АДРЕСА_2" та змінено з "нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м. (зазначених в плані літерою ")" на "нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м. (зазначених в плані літерою "К") ". Змінено в п'ятому абзаці з "нежитлових приміщень загальною площею 173,3 кв.м. (зазначених в плані літерою "ТС")" на "нежитлових приміщень загальною площею 173,3 кв.м. (зазначених в плані літерою "К")", та в шостому абзаці змінити з "4 384 грн. 80 клп. судового збору" на "4 384 грн. 80 коп. судового збору".

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12.12.2014 року внесено виправлення в текст ухвали Івано-Франківського міського суду від 17.11.2014 року, де змінено з "нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м. (зазначених в плані літерою "К") " на "нежитлових приміщень загальною площею 126,7 кв.м. (зазначених в плані літерою "К-1") ".

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ

3

"Укрсоцбанк" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що скасовуючи рішення державного реєстратора Івано-Франківського ОБТІ від 28.03.2007 року про реєстрацію за ОСОБА_7 та ОСОБА_4 права власності на спірні нежитлові приміщення судом не було прийнято до уваги той факт, що підставою виникнення права власності на зазначене нерухоме майно є свідоцтво про право власності на нерухоме майно б/н від 28.03.2007 року, що видане на підставі рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 06.12.2005 року № 441. Згідно даного свідоцтва власниками станції технічного обслуговування автомобілів, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 являються ОСОБА_7 та ОСОБА_4, розміри часток яких становлять по ? кожного.

Незважаючи на наведені факти, судом першої інстанції було визнано за ОСОБА_2 право власності на нерухоме майно, що ніколи йому не належало. Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Навпаки, суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на нерухоме майно, що ніколи йому не належало, без належних на те правових підстав.

Оскаржуване рішення впливає на права ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателя нерухомого майна, що було предметом розгляду у даній справі.

Вказав, що 16.08.2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк" (в подальшому - ПАТ "Укрсоцбанк") та ОСОБА_4 було укладено Генеральний договір, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у доларах США, в межах максимального ліміту в розмірі 692 624 доларів США, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, з гранично максимальною відсотковою ставкою 14,5 % річних.

16.08.2007 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_7 також було укладено Генеральний договір, відповідно до умов якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у доларах США, в межах максимального ліміту 539 242 долари США, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, з гранично максимальною відсотковою ставкою 14,5 % річних.

Виконання зобов'язань за даними кредитними договорами забезпечується Іпотечним договором, посвідченим 16.08.2007 року приватним нотаріусом за № Д0810, укладеним між ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ПАТ "Укрсоцбанк". Згідно даного іпотечного договору в іпотеку Банку передано нерухоме майно, а саме: станція технічного обслуговування

4

автомобілів, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 1157,9 кв.м.

Вказав, що рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23.10.2014 року, державним реєстратором було відмовлено ОСОБА_2 у проведенні державної реєстрації права власності на вищезазначені нежитлові приміщення та встановлено, що заявлене право не підлягає державній реєстрації, оскільки нежитлові приміщення перебувають в іпотеці на підставі Договору про внесення змін до іпотечного договору №350 від 05.07.2011 року. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2015 року, наявна заборона на нерухоме майно, що накладена на підставі іпотечного договору від 16.08.2007 року, заявник АКБ "Укрсоцбанк". Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.03.2015 року, наявна іпотека, що накладена на підставі договору про внесення змін до іпотечного договору від 05.07.2011 року, іпотекодержатель АКБ "Укрсоцбанк".

З огляду на викладене, оскаржуване рішення впливає на права ПАТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателя нерухомого майна, що було предметом спору в даній справі. Проте, Івано-Франківським міським судом не було залучено ПАТ "Укрсоцбанк" до участі в даній справі у якості третьої особи, чим порушено його права як іпотекодержателя спірного нерухомого майна.

Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Колегія суддів, вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами які були дослідженими в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 10 листопада 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 і ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень,

посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Фріс

5

І.П., за реєстровим номером Д0771.

Згідно пункту 1 зазначеного договору продавець зобов'язується передати у власність покупцям, а покупці зобов'язуються прийняти у власність в рівних долях та сплатити обговорену грошову суму за належні ОСОБА_2 нежитлові приміщення, що розташовані в АДРЕСА_1, а саме - нежитлові приміщення, зазначені в плані за літерами "Г", "Д", "К", "К-1", "Л", "М".

Пунктом 2 договору купівлі-продажу за №Д0771 від 10.11.2005 року встановлено, що відповідно до відомостей, викладених у витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, вказана частка нежитлових приміщень складається з: гаражу загальною площею 1157,9 кв.м (зазначеною в плані літерою "Г"); складу загальною площею 923,6 кв.м (зазначеною в плані літерою "Д"); котельні загальною площею 173,3 кв.м (зазначеною в плані літерою "К"); компресорної загальною площею 126,7 кв.м (зазначеною в плані літерою "К-1"); ПТО загальною площею 56,5 кв.м (зазначеною в плані літерою "Л"), бойлерної загальною площею 8,0 кв.м (зазначеною в плані літерою "М") та знаходяться в АДРЕСА_1.

Пунктами 4 і 5 договору купівлі-продажу від 10.11.2005 року передбачено, що продаж вищевказаних нежитлових приміщень вчинено за 2 525 000 грн., які покупці зобов'язуються сплатити, а продавець одержати повністю в день нотаріального посвідчення цього договору. У випадку непроведення повного розрахунку у вказаний строк, цей договір вважається неукладеним, з покладенням на покупців обов'язку повернути майно, яке є предметом цього договору, продавцю, та відшкодувати йому понесені збитки та втрачену вигоду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно із ч. 1 ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

При цьому судом першої інстанції не враховано тих обставин, що відповідачі, уклавши договір купівлі-продажу 10 листопада 2005 року, зареєстрували за собою у державному реєстрі право власності на спірні нежитлові приміщення, про що свідчать витяги з державного реєстру, і, відповідно, набули право власності з часу реєстрації прав на нерухоме майно, як встановлено ст 334 ЦК України ( а.с, а.с. 11,12). В подальшому, зробивши реконструкцію приміщень, 29.03.2007 року зареєстрували за собою право власності на станцію технічного обслуговування автомобілів ( а.с. 91-94).

16 серпня 2007 року відповідно до договору ОСОБА_4 уклав з АКБ

6

"Укрсоцбанк" кредитний договір про отримання грошових коштів в межах загального ліміту 692 624 долари США ( а.с. 104-105), а ОСОБА_7 16 серпня 2007 року також уклав кредитний договір на суму 539 242 доларів США (а.с. 106-109). З метою забезпечення виконання зобов'язання по кредитних договорах, відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 16 серпня 2007 року уклали іпотечний договір, відповідно до якого спірні приміщення передані в іпотеку АКБ "Укрсоцбанк" у якості забезпечення виконання зобов'язань. Іпотечний договір нотаріусом внесено в реєстр заборон на відчудження за № Д0811 ( а.с. 110 - 114).

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову і визнаючи за позивачем право власності на спірні приміщення, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що відповідно до вимог п.1, ч.1 ст 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

На час розгляду справи обставини перебування майна в іпотеці було відомо відповідачам, більше того, майно перебувало в реєстрі заборон на відчудження, що міг з'ясувати і суд першої інстанції.

Рішенням суду першої інстанції суттєво порушуються права іпотекодержателя ПАТ "Укрсоцбанк", який за рахунок спірного майна має право забезпечити виконання умов кредитних договорів. ПАТ "Укрсоцбанк" не було залучене до участі в розгляді справи у якості сторони чи третьої особи. На стадії апеляційного розгляду зазначене процесуальне порушення виправити неможливо, оскільки таке право суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 були іпотекодавцями спірного майна при передачі його ПАТ "Укрсоцбанк" в іпотеку.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Розглянувши справу в межах позовної заяви та в межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням вимог матеріального і процесуального права, тому підлягає скасуванню з

7

ухваленням нового рішення про відмову в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 04 липня 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_7, ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення, скасування рішення про державну реєстрацію та зобов'язання повернути нежитлові приміщення, відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: П.І. Проскурніцький

Судді: І.В. Бойчук

В.М. Вакарук