Рішення № 44166932, 12.05.2015, Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/238/15-ц

Провадження № 2/349/129/15

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 травня 2015 року м. Рогатин

Рогатинський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Лошак О.О.

з участю секретаря Сірко І.В.

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Трача В.І.,Олійник Г.М., Гордія В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рогатині цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації, Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів про відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн.,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації, Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів про відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві зазначено, що позивач з 31 серпня 2011 року по 26 грудня 2012 року працював на посаді вчителя суспільствознавчих дисциплін (історії, правознавства, етики) в Стратинській ЗОШ І-ІІ ступенів. При прийнятті на роботу не був повідомлений, що надаватиме освітні послуги дітям, що потребують корекції фізичного розвитку. Ні відділ освіти Рогатинської РДА, ні дирекція Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів відповідно до вимог ст.29 КЗпП України ні до, ні після прийняття його на роботу не повідомили його та не роз'яснили, що він буде навчати дітей, які не розмовляють та потребують корекції фізичного розвитку. Відповідно до диплома серія НОМЕР_1 він здобув вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія» та здобув кваліфікацію магістра педагогічної освіти, викладача історії. У документі про його освіту відсутні відомості, що він може навчати дітей з вадами слуху та мовлення. Однак йому довелося навчати ученицю ОСОБА_5, яка не розмовляє і не чує і не могла на рівні з усіма іншими дітьми сприймати на засвоювати навчальний матеріал, потребувала навчання за індивідуальною системою підготовки. З цього приводу він звертався до прокуратури Рогатинського району. Крім того, звертався до відділу освіти Рогатинської РДА та до керівництва школи з приводу роз'яснення йому порядку навчання ОСОБА_5 Звернення були зумовлені турботою про дитину, потребою захистити права та законні інтереси учениці. За додаткове навантаження у зв'язку з навчанням дитини, яка не розмовляє ( ОСОБА_5) він не отримував додаткову оплату. Ніхто не міг пояснити йому, як навчати дитину. Йому висувалися претензії зі сторони батьків дитини. Під тиском керівництва школи, а також на виконання закону України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» він за власні кошти купляв та виготовляв унаочнення (глобус, карти, схеми, таблиці). Розробляв та виготовляв роздатковий матеріал з врахуванням того, що в класі поряд із здоровими учнями вчиться хвора дитина, яка не розмовляє і не чує. Володіючи ситуацією, що в школі навчається хвора дитина, відповідачі порушили його права, заподіяли йому моральну шкоду, оскільки настоювали щоб він навчав хвору дитину. У нього порушився сон, спокій, він зазнав стресу, який позначився на його іміджі, на сім'ї та матеріальному становищі. Розмір заподіяної йому моральної шкоди оцінює у 10 000 грн.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю із підстав, наведених у позовній заяві. Пояснив, що він працював вчителем і мав право на належні умови праці. Не навчався на сурдопедагога. Дуже переживав, щоб навчити дитину. Усвідомлював протиправність дій відповідачів щодо допущення до навчання у звичайній школі хворої дитини. Саме через протиправні дії відповідачів зазнав моральних страждань, які оцінює у 10 000 гривень. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відділу освіти Рогатинської РДА - Трач В.І., Гордій В.Г., представник Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів Олійник Г.М. позовних вимог не визнали зовсім. Пояснили, що ОСОБА_5 навчається у Стратинській загальносвітній школі з першого класу. Підставою для зарахування дитини до школи була заява матері та медична довідка, що дитина може навчатися у школі. У вчителів не виникало проблем з навчанням дитини. Учениця навчалася в міру своїх можливостей. Дитина завжди знаходила спільну мову з іншими дітьми, адаптувалася до колективу учнів. Мати дитини із заявою про переведення її на індивідуальний план навчання не зверталася. В учениці не було жодних проблем ні з вчителями, ні з однолітками.. Позивач навчав ОСОБА_5 протягом двох років. Ставив позитивні оцінки. Після закінчення Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів, ОСОБА_5 продовжує навчання у Пуківській ЗОШ І-ІІ ступенів. ОСОБА_5 є особливою дитиною, однак має право на навчання у школі разом з іншими дітьми. Будь-яких претензій до ОСОБА_1 впродовж його роботи на посаді вчителя з приводу неправильного навчання учениці ОСОБА_5 з боку відповідачів не було. Неодноразово безпосередньо директор Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів просила позивача знайти підхід до учнів, яких він навчав. Такі прохання були зумовлені тим, що діти відмовлялися відвідувати уроки, які проводив ОСОБА_1

Вислухавши доводи позивача, заперечення представників відповідачів, показання свідка, дослідивши та перевіривши усі докази у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що доводиться матір'ю ОСОБА_1 За час роботи у Стратинській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів її син зазнав значної матеріальної шкоди. Розказував їй, що в школі навчається учениця ОСОБА_5, яка не говорить і не чує. Син усіма способами старався навчати дитину, але йому це не вдавалося. З приводу навчання у школі ОСОБА_5 звертався до адміністрації школи, відділу освіти, правоохоронних органів. Те, що дитина не чує і не розмовляє, підтверджує колишній вчитель Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів ОСОБА_7 Крім того, 19.12.2012 року вона особисто приходила до сина в школу і бачила цю ученицю. Дівчина стояла осторонь від інших, до неї чіплялися діти молодших класів, яких вона відганяла. Суд може самостійно пересвідчитися, що дитина не чує і не розмовляє, викликавши її у судове засідання. Моральна шкода, заподіяна її синові, полягає у погіршенні стану здоров'я ОСОБА_1 - підвищенні артеріального тиску, порушенні сну, дратівливості.

Судом встановлено, що позивач з 01.09.2011 року по 26.12.2012 року працював на посаді вчителя історії Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Згідно відповіді директора Департаменту освіти, науки, сім'ї, молоді та спорту від 18.06.2014 року № Ж-76/01-08, за неодноразовими зверненнями ОСОБА_1 до Департаменту із дозволу Міністерства освіти і науки України проведено позачергову атестацію Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів. За результатами атестації освітню діяльність Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів атестовано за рівнем «атестовано». Забезпечення учнів підручниками складає 100%. Право дитини, у тому числі інваліда, на здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується Конституцією України і Законом України «Про загальну середню освіту». Визнано безпідставним звинувачення директора Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів у допущенні до навчання в даному закладі дитини з фізичними вадами розвитку (а.с17).

ОСОБА_8, мати ОСОБА_5, у свідченнях даних у судовому засіданні по справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської РДА, Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів про поновлення на роботі, які викладені у рішенні Рогатинського районного суду від 04 липня 2013 року і оголошені за клопотанням позивача при дослідженні письмових доказів, пояснила, що у ОСОБА_5 є вади слуху. Василина з першого класу навчається в школі. Проблем у неї з дитиною не виникало. Проблеми почалися, коли в школу прийшов вчитель ОСОБА_1 Дитина скаржилася їй, що вчитель ображає її. Знаючи проблеми дитини, яка має вади слуху, дефект мовлення, вона терпіла. Однак, коли вчитель привселюдно почав називати її дитину глухонімою, її це дуже зачепило. Дуже складно виховувати в сім'ї хвору дитину. Краще нікому не стикатися такими проблемами. Увесь педагогічний колектив, учні знайшли порозуміння з її дитиною, спільну мову, окрім вчителя ОСОБА_1 Вважає, що такий вчитель не мав права вчити дітей.

В ухвалі Рогатинського районного суду від 22.01.2015 за скаргою ОСОБА_1 на постанову слідчого СВ прокуратури Івано-Франківської області Майковського Р.Р. від 29.12.2014 року про закриття кримінального провадження викладені свідчення ОСОБА_7, які оголошені у судовому засіданні за клопотанням позивача. ОСОБА_7, будучи допитана у якості свідка, пояснила, що працювала вчителем Стратинської ЗОШ, де навчалася ОСОБА_5, яка не чує та не говорить, але розуміє співрозмовника по губах і каліграфічно та грамотно може письмово викласти свої думки, написати диктант.

ОСОБА_1 28.11.2012 року, 30.11.2012 року, 21.12.2012 року звертався за медичною допомогою з приводу підвищення артеріального тиску

Морально-духовне становлення дітей, учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистого сенсу життєдіяльності є найважливішими складовими розвитку суспільства та держави. Державна політика у галузі виховання ґрунтується на принципах гуманістичної педагогіки, сформульованих у законах «Про освіту», «Про загальну середню освіту». У сучасній соціокультурній ситуації головною домінантою виховання є формування в особистості цінного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції.

За ст.2371 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Вищезазначена стаття містить у собі перелік юридичних фактів, які складають підставу виникнення правовідносин по відшкодуванню власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові. Першим таким юридичним фактом є порушення власником законних прав працівника. До юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. Ці обставини повинні бути належно доведені. Обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди виникає лише за умови, що моральні страждання працівника, або втрата ним нормальних життєвих зв'язків, або необхідність додаткових зусиль для організації свого життя стали наслідками порушення законних прав працівника.

Наявність у Кодексі законів про працю ст. 237 1 виключає застосування до випадків заподіяння моральної шкоди працівникові ст. 1167, 1168 ЦК, оскільки названі норми встановлюють різні підстави для виникнення обов'язку відшкодування шкоди. Неможливість застосування ст. 1167 - 1168 Цивільного кодексу виключає застосування до відносин, які при цьому виникають, й інших норм цивільного права.

Відповідно до роз'яснень, даних у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди") судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

За ч.1 ст.54 Закону України «Про освіту» педагогічною діяльністю можуть займатися особи з високими моральними якостями, які мають відповідну освіту, професійно-практичну підготовку, фізичний стан яких дозволяє виконувати службові обов'язки. Особи, трудовим обов'язком яких є виховання, повинні бути не тільки висококваліфікованими спеціалістами, а й високодуховними та моральними людьми.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про загальну середню освіту» громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку особистості, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. За ст.13 вищезазначеного закону навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах здійснюється за груповою та індивідуальною формами навчання, положення про які затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері освіти. Відповідно до ст.18 зарахування учнів до загальноосвітнього навчального закладу проводиться наказом директора, що видається на підставі заяви, за наявності медичної довідки встановленого зразка і відповідного документа про освіту (крім учнів першого класу). За ст.24 педагогічним працівником повинна бути особа з високими моральними якостями, яка має відповідну педагогічну освіту, належний рівень професійної підготовки, здійснює педагогічну діяльність, забезпечує результативність та якість своєї роботи, фізичний та психічний стан здоров'я якої дозволяє виконувати професійні обов'язки в навчальних закладах системи загальної середньої освіти. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей; приймати рішення щодо участі дитини в інноваційній діяльності загальноосвітнього навчального закладу; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов'язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; постійно дбати про фізичне здоров'я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до сім'ї, старших за віком, державної, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.

Статтею 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.

Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами. Інваліди в Україні володіють усією повнотою соціально - економічних, політичних, особистих прав і свобод, закріплених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 була зарахована до першого класу Стратинської ЗОШ І-ІІ ступенів на підставі заяви матері та медичної довідки у якій зазначено, що дитина може навчатися в загальноосвітній школі, інтелект дитини відповідає віку, закінчила 9 класів вищезазначеної школи, продовжує навчання у Пуківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Успішно засвоїла програму за перший семестр, що підтверджується довідкою, видано Пуківською загальноосвітньою школою, табелем досягнень у навчанні.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 цього кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.Відповідно до вимог ст. 10,60 ЦПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

У судовому засіданні позивачем не надано суду доказів, які підтверджують заподіяння йому роботодавцем моральних страждань внаслідок навчання дитини з особливими потребами, приниження цим його честі та гідності, погіршення внаслідок навчання учениці ОСОБА_5 психічного і фізичного здоров'я позивача. Звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до лікаря в листопаді-грудні 2012 року з приводу підвищення артеріального тиску не доводять, що саме через навчання ОСОБА_5 у позивача підвищувався артеріальний тиск, оскільки він навчав дитину протягом двох років.

За таких обставин та доказів, досліджених і перевірених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовуОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації, Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів про відшкодування заподіяної моральної шкоди слід відмовити повністю за недоведеністю позовних вимог. Керуючись ст.ст. 10,11,60.212,214 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу освіти Рогатинської районної державної адміністрації, Стратинської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів про відшкодування заподіяної моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Івано - Франківської області через Рогатинський районний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, особами. які брали участь у справі, але не були присутні під час оголошення рішення - в цей же термін з часу отримання копії рішення.

Головуючий: О.О.Лошак