Ухвала суду № 44166573, 23.04.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/5321/13-Ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/874/К/14 суддя Папарига В.А,

Категорія - 5 ( І) Суддя - доповідач - Зубакова В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Зубакової В.П.

суддів: Бондар Я.М., Соколан Н.О.

при секретарі: Бевзі М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи Головне управління Державної Міграційної служби України в Дніпропетровській області, Орган опіки та піклування виконкому Довгинцівської у м.Кривому Розі ради, ОСОБА_6, про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», Довгинцівський відділ Державної виконавчої служби Криворізького Міського управління юстиції, про визнання угод купівлі-продажу та свідоцтва про право власності недійсними.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діяв представник ОСОБА_7, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, посилаючись на те, що ним з прилюдних торгів придбано квартиру АДРЕСА_1, однак він не може користуватись своїм майном, оскільки попередня власниця квартири - ОСОБА_1 - не бажає звільняти житлове приміщення та не надає йому ключі від квартири.

Просив суд усунути йому перешкоди в здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом позбавлення всіх осіб, які проживають та зареєстровані у спірній квартирі, а саме відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, права користування квартирою та виселити їх без надання іншого житлового приміщення.

У жовтні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_3 про визнання угод купівлі-продажу та свідоцтва про право власності недійсними, посилаючись на те, що у 2008 році вона передала в іпотеку АКІБ «Укрсиббанк» шестикімнатну квартиру АДРЕСА_1 з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 14 лютого 2006 року.

Оскільки, жодних рішень щодо проведення стягнення на предмет іпотеки у порядку передбаченому договором іпотеки №10403320000-І від 18.08.2008 року не приймалось, державний виконавець Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби Криворізького Міського управління юстиції (надалі - Довгинцівський ВДВС Криворізького МУЮ) не мав права проводити опис, арешт та реалізацію квартири на прилюдних торгах.

Крім того, у спірній квартирі зареєстрована та проживає неповнолітня онука - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і проведення відчуження квартири без дозволу органу опіки та піклування є незаконним та позбавляє неповнолітню особу права на житло.

Посилаючись на вищевикладене, просила суд визнати недійсною угоду купівлі-продажу з прилюдних торгів квартири АДРЕСА_1: визнати недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, що видане ОСОБА_6 та посвідчене приватним нотаріусом КМНО Пахомовою Н.І, 04.04.2012 року за реєстровим №1622; визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, що укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 20.05.2013 року та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Рукавіциним І.А. за реєстровим №746.

Рішенням Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2014 року позовну заяву ОСОБА_3 задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_3 в користуванні власністю - квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Виселено без надання іншого житлового приміщення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права.

Суд переплутав поняття «визнання недійсними результатів прилюдних торгів» та «визнання недійсними угод купівлі-продажу, що укладені за результатами прилюдних торгів», та безпідставно прийшов до висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог з тих підстав, що порушень процедури проведення публічних торгів не встановлено, і не взяв до уваги, що визнання недійсними угод купівлі-продажу з прилюдних торгів врегульовано ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Судом не взято до уваги, що спірна квартира є предметом іпотеки та на неї не може бути звернуто стягнення, про що прямо зазначено у постанові ВСУ №6-94цс11 від 15 лютого 2012 року, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень згідно ст. 360-7 ЦПК України.

Також, судом не взято до уваги, що при відчуженні спірної квартири не було враховано права неповнолітньої дитини, яка є онукою власника квартири та має право нею користуватись, а згідно ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» для вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування. Оскільки, такий дозвіл при укладенні оспорюваних договорів не було отримано, вони є нікчемними згідно ч. 1 ст. 224 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_5 - ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_7, який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив її відхилити, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Судом встановлено, що 14 лютого 2006 року між АКІБ «Укрсиббанк» та позивачкою ОСОБА_1 укладено кредитний договір та додаткова угода №1 від 13 жовтня 2006 року, відповідно до яких банк надав позивачці кредит в розмірі 35000 доларів США зі сплатою за користування кредитом в розмірі 13% річних зі строком повернення не пізніше 13 лютого 2013 року.

В якості забезпечення зобов'язання за вищезгаданим кредитним договором банком було укладено договір поруки зі ОСОБА_10

Також у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_10, як поручителем позивачки ОСОБА_1, 14 лютого 2006 року було укладено договір іпотеки, за яким передано в іпотеку шестикімнатну квартиру по АДРЕСА_1.

Іпотечна квартира належала ОСОБА_10 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Після смерті ОСОБА_10, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2, єдиним власником квартири стала ОСОБА_10.

18 серпня 2008 року між Банком та позивачкою ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, за яким вона передала в іпотеку шестикімнатну квартиру по АДРЕСА_1.

На підставі двох судових рішень Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2009 року були видані виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКІБ «Укрсиббанк» 186436,31 грн. та 205527,23 грн.

Зазначені виконавчі листи передані на виконання до Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ, і державним виконавцем Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ Герасимовою О.Є були відкриті виконавчі провадження, які були об'єднані в одне.

В результаті вчинення виконавчих дій Довгинцівським ВДВС Криворізького МУЮ було здійснено опис, арешт та оцінка вищевказаної шестикімнатної квартири.

Ухвалою Довгинцівського районного суду по цивільної справі № 2-1669/2011 від 11 грудня 2011 року реалізація іпотечного майна, а саме квартири АДРЕСА_1, була зупинена до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ (третя особа АТ «Укрсиббанк») про зняття арешту та виключення зазначеної квартири з акту опису та арешту.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.

Позивачем було подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду.

31 січня 2012 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційну скаргу позивача відхилено, рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 01 грудня 2011року залишено без змін.

09 лютого 2012 року постановою державного виконавця виконавче провадження та реалізацію арештованого майна поновлено.

07 березня 2012 року арештоване іпотечне майно реалізовано з прилюдних торгів філією «Кей Стоун Дніпропетровськ» за 204 000 грн. відповідачці ОСОБА_6

Кошти від реалізації майна перераховано стягувачеві - ПАТ «УкрСиббанк».

Згідно Свідоцтва від 04.04.2012 року, виданого приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., відповідно до статті 66 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта про реалізацію майна з прилюдних торгів (предмета іпотеки), затвердженого начальником Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ М.М. Неклеса 12.03.2012 року, посвідчено, що ОСОБА_6 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 7).

23 квітня 2012 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2009 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку та передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 27 вересня 2012 року позовна заява ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_10 пр. стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту у розмірі 186 436,31 грн. залишено без розгляду ( т. 1 а.с. 190).

12 травня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3, від імені та в інтересах якого діяв представник ОСОБА_7, укладено договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Рукавіциним І.А. та зареєстровано в реєстрі за №746 (т. 1 а.с. 12-13).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка вважала, що державний виконавець не мав права проводити опис, арешт та реалізацію квартири, яка є предметом іпотеки, за відсутності судових рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, та, оскільки на момент проведення прилюдних торгів у квартирі була зареєстрована та проживала її неповнолітня онука ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, угода укладена без дозволу органу опіки та піклування повинна бути визнана недійсною.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог законодавства, а підстави для визнання їх недійсними у зв'язку з порушенням Закону України «Про охорону дитинства» відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи, нормам діючого законодавства та наявним у справі доказам.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України ОСОБА_1 зазначено недодержання державним виконавцем при проведенні прилюдних торгів норм Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 45).

Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження.

Разом із тим аналіз положень цього Закону свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір.

Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 27.10.99 № 68/5 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 2 листопада 1999 р. за № 745/4038), із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції.

Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом «Про виконавче провадження», до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Зважаючи на те, що позивачкою не наведені підстави, передбачені законом для визнання правочинів недійсними, а доводи як позовної заяви ОСОБА_1, так і апеляційної скарги фактично зводяться до незгодою із діями державного виконавця щодо проведення опису, арешту та реалізації нерухомого майна, її вимоги щодо визнання результатів прилюдних торгів з продажу квартири АДРЕСА_1 недійсними задоволенню не підлягають.

Безпідставними є посилання ОСОБА_1 на неврахування висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 15 лютого 2012 року по цивільній справі №6-49цс11, оскільки предметом даного позову є визнання недійсними прилюдних торгів, у той час як зазначена постанова ухвалена за результатами розгляду скарги на дії державного виконавця і стосується обставин справи, які не є тотожними спірним.

Відхиляються колегією суддів й доводи апеляційної скарги щодо проведення прилюдних торгів та укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, у якій зареєстрована та проживала неповнолітня онука ОСОБА_1 - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, без згоди органу опіки та піклування, оскільки ОСОБА_1 не є особою права якої при цьому могли б бути порушеними, а законні представники неповнолітньої дитини, якими згідно ч. 1 ст. 242 ЦК України, є батьки, до суду за захистом порушених прав неповнолітньої особи не звертались.

Крім того, під час розгляду справи судом першої інстанції ОСОБА_5 досягла повнолітня, однак, знаючи про перебування на розгляді у суді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до неї про усунення перешкод в користуванні власністю та виселення та зустрічного позову ОСОБА_1, правом на звернення до суду за захистом свого порушеного права не скористалась.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, для здійснення позивачем правомочностей власника щодо користування й розпорядження належною йому квартири існують перешкоди у вигляді реєстрації та проживання у ній ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підлягають усуненню шляхом виселення останніх.

Доводи апеляційної скарги не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та суперечать нормам діючого законодавства, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу від 20 лютого 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: