Ухвала суду № 44166543, 12.05.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/686/15-ц Головуючий в першій

Категорія № 26 (1) інстанції - Водопянов С. М.

№ 22-ц/774/868/К/15 Доповідач - Соколан Н. О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Соколан Н. О.

суддів - Бондар Я. М., Зубакової В. П.

при секретарі - Петренко К. І.

за участю: представника відповідача Копайгори Ігоря Васильовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди, заподіяної при виконанні трудових обов'язків, -

В С Т А Н О В И Л А:

В лютому 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПАТ "ЦГЗК"), і просив стягнути з відповідача на свою користь 243 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, завданого внаслідок професійного захворювання під час роботи на підприємстві відповідача.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "ЦГЗК" на користь ОСОБА_3 20 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ "ЦГЗК" ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим. Судом не прийнято до уваги, що позивач тривалий час працював на інших підприємствах гірничовидобувної промисловості - на ПАТ "Євраз Суха Балка"; не дослідив належним чином матеріали розслідування та безпідставно дійшов висновку про наявність вини підприємства у виникненні проф. захворювання позивача; належним відповідачем по справі має бути Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, на який покладено обов'язок відшкодування шкоди; розмір моральної шкоди не обгрунтовано.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ "ЦГЗК" не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 03.06.1982 року по 01.02.1995 року працював помічником машиніста тепловозу у шкідливих умовах праці у ВАТ "ЦГЗК", правонаступником якого є відповідач, внаслідок чого отримав професійне захворювання.

Висновком МСЕК від 13.06.2007 року (а.с.15) йому було первинно встановлено 60% втрати професійної працездатності, переоглядами 12.08.2008 року, 13.07.2010 року та 12.07.2012 року ступінь втрати проф. працездатності залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 31 від 04.05.20107 року встановлено, що причиною виникнення хронічного професійного захворювання позивача є перевищення граничного рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу під час роботи позивача на підприємстві. П. 19 акту встановлено осіб, винних у виникненні захворювання - зокрема, й керівництво ВАТ "ЦГЗК", правонаступником якого є відповідач. Зазначений акт є чинним, його не скасовано у встановленому законом порядку. Тому доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача та відсутність доказів вини відповідача є безпідставними.

Оскільки актом розслідування нещасного випадку та висновками МСЕК не зазначено, коли саме позивач отримав відповідний процент втрати професійної працездатності, доводи апеляційної скарги щодо неврахування часу роботи позивача у шкідливих умовах на підприємствах відповідача не може бути прийнято до уваги, оскільки не підтверджується доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" та п. 22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_3 права на відшкодування моральної шкоди - 13 червня 2007 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.

Стаття 13 Закону України "Про охорону праці" передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України "Про охорону праці" передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував роз'яснення надані у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди, визначеної судом першої інстанції, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, справедливості та розумності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: