Ухвала суду № 44166501, 09.07.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1621/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1779/К/13 суддя Чайкіна О.В.

Категорія - 26 ( І ) Суддя-доповідач - Зубакова В.П.

УХВАЛА

Іменем України

09 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Остапенко В.О., Турік В.П.

при секретарі - Абрамян Н.Л.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 23 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" про відшкодування моральної шкоди.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

представник відповідача Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" - Некрасова Катерина Олександрівна,

представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Кривбасзалізрудком"), Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в м.Кривому Розі Дніпропетровської області (надалі - відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в шкідливих умовах на підземних роботах. Висновком МСЕК від 06.07.2006 року йому було встановлено втрату професійної працездатності в загальному розмірі 55% безстроково, із яких первинно 30% по ХОЗЛ.

Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах шкідливих факторів, що перевищують гранично допустимий рівень, просив суд стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у сумі 229 000 грн. з кожного.

Ухвалою суду від 23 травня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди залишено без розгляду.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 23 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., а також - на користь держави 114,70 грн. судового збору.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ "Кривбасзалізрудком" ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що судом помилково до врегулювання спірних правовідносин застосовано положення ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України; відсутній обов'язок ВАТ "КЗРК" відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу оскільки він є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, а факт заподіяння моральних страждань не підтверджений достовірними доказами.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, відхиливши апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ПАТ "Кривбасзалізрудком" - Некрасову К.О., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5, яка просила відхилити апеляційну скаргу, залишивши рішення суду без змін, як законне та обґрунтоване, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів заявлених позовних вимог, апеляційної скарги і заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, працюючи впродовж 14 років в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК, з 06.11.1997р. по 18.12.1991р. підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт на шахті "Родіна" ВО "Кривбасруда", з 06.11.1997р. по 28.04.2003р., з 21.05.2003р. по 17.01.2006р. підземним слюсарем черговим та з ремонту устаткування на шахті "Родіна" ВАТ "КЗРК", правонаступником якого є ПАТ "Кривбасзалізрудком", отримав професійне захворювання.

Рішенням ЛЕК НДІ Промислової медицини від 11 травня 2006 року у ОСОБА_3 встановлена наявність професійного захворювання з діагнозом - хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). ЛН першого-другого ст.

Актом № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 30 травня 2006 року встановлена причина зазначеного професійного захворювання - робота в умовах запиленості повітря робочої зони, рівень якої перевищував ГДК, які виникли в результаті порушення керівництвом підприємства, де працював хворий, ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України "Про охорону праці".

Висновком МСЕК від 06.07.2006 року ОСОБА_3 первинно встановлено ступінь втрати професійної працездатності у зв'язку з хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст. у розмірі 30% та повторно підтверджено втрату ступеня працездатності по вібраційній хворобі (1997р.) у розмірі 25%, а всього 55% з 26 червня 2006 року безстроково, а також визнано інвалідом третьої групи з 26 червня 2006 року безстроково (а.с. 11-12).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ч.2 ст. 153, ст. 173, ч.1 ст. 237-1 КЗпП України й виходив з обов'язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду у зв'язку з отриманими ним на виробництві професійним захворюванням.

Зазначений висновок суду першої інстанції є обґрунтованим, відповідає вимогам діючого законодавства, обставинам справи та узгоджується з роз'ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України в п. 13 Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 з подальшими змінами та доповненнями.

Порушення відповідачем положень ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці", якими передбачено обов'язок підприємства забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці встановлено актом № 16 розслідування хронічного професійного захворювання від 30 травня 2006 року (а.с. 9-10), а тому доводи відповідача про відсутність його вини у спричиненні моральної шкоди позивачу безпідставні.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не знімають з відповідача обов'язку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці" й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_3 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у зв'язку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити амбулаторний та стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя.

Доводи представника відповідача про відсутність обов'язку ПАТ "Кривбасзалізрудком" відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу з тих підстав, що останній є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві, суперечать нормам діючого законодавства, оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV в редакції, що діяла на час встановлення позивачеві вперше стійкої втрати працездатності, не передбачає у 2006 році відшкодування застрахованим і членам їх сімей моральної (немайнової) шкоди, отриманої внаслідок ушкодження здоров'я Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Доводи апеляційної скарги щодо встановлення позивачеві ступеня втрати професійної працездатності первинно з 1997 року по вібраційній хворобі, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки при визначені розміру моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь позивача, суд першої інстанції правомірно виходив з встановлення з червня 2006 року первинно ступеня втрати професійної працездатності у зв'язку з хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я ОСОБА_3, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, виникло у позивача з червня 2006 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності у зв'язку з хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої ст., питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України "Про охорону праці", а не відповідно до положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", норми якого є спеціальними.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку тільки на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки відповідно до п. 3.8 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212, висновок МСЕК є одним із доказів, а не єдиним доказом, який розглядається в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Матеріали справи містять достатньо доказів щодо спричинення позивачеві ОСОБА_3 в результаті ушкодження здоров'я, моральної шкоди й без висновку МСЕК.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховано характер отриманих професійних захворювань, стаж роботи позивача в умовах впливу шкідливих факторів, відсоток втрати ним професійної працездатності, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про необґрунтованість розміру моральної шкоди колегія суддів вважає безпідставними.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: