Ухвала суду № 44164790, 14.05.2015, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/16410/14-ц

Провадження №2з/201/195/2015р.

У Х В А Л А

ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЗОВУ

14 травня 2015р. суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська - Ткаченко Н.В., розглянувши заяву прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі № 201/16410/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради) про відібрання дитини,

ВСТАНОВИЛА:

19.12.2014р. в провадження Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради) про відібрання дитини.

Провадження по справі відкрито ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 23.01.2015р.

14.05.2015р. до суду надійшла заява прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вивозу за кордон ОСОБА_4, 03.12.2011р. народження. В обґрунтування заявленої вимоги прокурор посилався на те, що рішенням суду, яке набрало законної сили, малолітню дитину було усиновлено з боку ОСОБА_3 З огляду на те, що відповідачка може вивезти дитину за кордон, просив накласти заборону вивозу за кордон малолітнього ОСОБА_4, 03.12.2011р.народження.

Ознайомившись із заявою прокурора про вжиття заходів забезпечення позову, вважаю за можливе повернути її з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. 7 вищевказаної постанови, питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 14.05.2015р. - день подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову, питання про допуск прокурора до участі у даній цивільній справі судом не розглядалося (оскільки клопотання про вступ до участі у справі надійшло 12.05.2015р., а розгляд справи призначено на 15.05.2015р.), а тому в розумінні ст. 45 ЦПК України, прокурор не є стороною у справі та відповідно до положень ч. 1ст. 151 ЦПК України не набув права подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України заява повертається у випадку, якщо заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

З огляду на те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову подана особою, яка не має повноважень на ведення справи, то вважаю за можливе на підставі п. 3 ч. 3 ст. 121 ЦПК України, заяву прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі № 201/16410/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради) про відібрання дитини - повернути.

Крім того, вважаю за можливе розяснити наступне.

Відповідно до п. 6 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006р., якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

До наданої 14.05.2015р. заяви про вжитті заходів забезпечення позову не додано жодного документу, який би свідчив про те, що позивачка ОСОБА_2, яка відповідно до рішення Приморської районної адміністрації Маріупольської міської ради від 26.11.2014р. призначена опікуном малолітнього ОСОБА_4, підтримує таку заяву.

Також прокурору слід врахувати, що зазначена ним в заяві інформація щодо набрання рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.02.2015р. про усиновлення ОСОБА_4 законної сили, не відповідає дійсності, оскільки в наданій ним копії рішення суду відсутня про це відмітка. До того ж згідно довідки від 14.05.2015р., виданої в.о. керівника апарату Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_5, 06.05.2015р. на це рішення суду подана апеляційна скарга.

У разі повторної подачі заяви про вжиття заходів забезпечення позову, прокурору слід врахувати положення ч. 2 ст. 151 ЦПК України щодо форми та змісту заяви про забезпечення позову та положення вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 22.12.2006р., із зазначенням кола осіб кому заборонено вивозити неповнолітню дитину за кордон та якому органу (за якою адресою) слід надіслати дану ухвалу для виконання.

На підставі вищевикладеного, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 121, ст.ст. 151, 152 210, 293 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006р. Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, суддя,

УХВАЛИЛА :

Заяву прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі № 201/16410/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (третя особа Орган опіки та піклування Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради) про відібрання дитини повернути.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом пяти днів в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя: Н.В.Ткаченко