Рішення № 44163998, 12.05.2015, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 2608/17312/12

пр. № 8/759/8/15

12 травня 2015 року Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючогосудді:КовальО.А. присекретарі: Ярмощук К.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві заяву прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Київської міської ради із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності, в якій просе вказане рішення суду в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності скасувати і постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності залишити без задоволення, а також скасувати ухвалу цього ж суду від 20.02.2013 року про роз"яснення вказаного вище рішення суду від 15.11.2012 року з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз"яснення судового рішення.

Обгрунтовуючи вимоги тим, що судом при постановленні таких не було враховано істотних обставин, які існували на час розгляду справи, проте не були відомі, а також те, що ці обставини входять до предмета доказування та впливають на висновки суду у справі, зокрема те, що вирішуючи питання належності домоволодіння по АДРЕСА_1, після роз»яснення рішення АДРЕСА_2, судом не було враховано, що таких будівель на час розгляду справи фактично не було. Не було враховано судом і те, що взагалі відсутні докази, які б підтверджували право власності ОСОБА_4 на майно за вказаною адресою. Не було враховано і те, що в період 1946-1985 років вказана земельна ділянка взагалі не виділялась громадянам. З огляду на що, вважає такі обставини нововиявленими, у зв»язку з якими зазначене рішення та ухвала підлягають перегляду з наслідком їх скасування та постановлення нових про відмову у їх задоволенні.

Представник прокуратури міста Києва у судовому засіданні вказану заяву підтримала, просила її задовольнити з підстав у ній викладених.

Представник Київської міської ради у судовому засіданні вказану заяву також підтримала, просила її задовольнити, пояснивши суду, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_3 є земельною ділянкою історичного значення першої категорії, яка нікому не виділялася, не передавалася, кадастровий номер на таку відсутній. За адресою: АДРЕСА_1 ніякого будинку не існує, документів власності на неї, як і на будинок також, а тому рішення суду від 15.11.2012 року необхідно переглянути, скасувати та постановити нове про відмову у його задоволенні, оскільки в іншому випадку державі буде заподіяно неправомірну шкоду.

Представник ОСОБА_4 будучи присутньою в судовому засіданні 29.04.2015 року проти вказаної заяви заперечувала, вказуючи на відсутність права прокуратури міста Києва із зверненням до суду із такою заявою, на порушення строків її подачі та на відсутність підстав для такого перегляду та скасування рішення суду.

В подальшому у справі було оголошено перерву задля належної підготовки представника ОСОБА_4 до судового розгляду, оскільки та не мала відповіді на певні питання які були їй адресовані в судовому засіданні. Проте, належним чином повідомлена про дату засідання 12.05.2015 року вказаний представник не з»явилася, причин неявки суду не повідомила, з огляду на, що суд вирішив закінчувати розгляд заяви без її участі на підставі наданих суду доказів та пояснень, які надавалися раніше.

Інші учасники процесу до суду не з»явилися, про причини неявки суду не повідомляли, хоча про судове засідання по розгляду вказаної заяви повідомлялися судом.

Вислухавши пояснення з»явившихся у судове засідання сторін, дослідивши матеріали справи, надані докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, з»ясовано, що 15.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності,Святошинським районним судом м.Києва було постановлено рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності було відмовлено, проте задоволено зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності, яким за ОСОБА_4 було визнано право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б» загальною площею 51,6 кв.м.

В подальшому за заявою ОСОБА_4 судом було постановлено ухвалу від 20.02.2013 року якою роз»яснино, що домоволодіння по АДРЕСА_1, літера «А» та «Б» у тексті рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року слід рахувати як «домоволодіння по АДРЕСА_4, літера «Б» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «В» загальною площею 51,6 кв.м.

Відповідно до ч.2 п.1 ст. 361 ЦПК України підставою для перегляду рішення суду у зв»язку з нововиявленими обставинами, зокрема, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст. 362 ЦПК України заява про перегляд у зв»зку з нововиявленими обставинами можуть бути подані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що є підставою для перегляду.

Згідно ч.2 ст. 362 ЦПК України у випадку, встановлених пунктом 1 частини другої ст. 361 ЦПК України строк для подання заяви про перегляд у зв2язку з ново виявленими обставинами обчислюється - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи.

Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ.

Статтею 37 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що право внесення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в цивільних, адміністративних, господарських справах надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняним до них прокурорам.

Крім того, статтею 45 ЦПК України прокурору надано право вступати за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати, зокрема заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З огляду на вказані норми посилання представника ОСОБА_4 на відсутність повноважень прокурора міста Києва на звернення до суду із заявою про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення по вказаній справі є необґрунтованим.

Щодо посилання представника ОСОБА_4 на порушення строків подачі такої заяви, то такі також оцінюються судом критично з огляду на те, що такі рахуються з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи, а не з дня ознайомлення з матеріалами цивільної справи, враховуючи, що в даному випадку органами прокуратури проводилася відповідна перевірка лише в ході якої такі обставини були встановлені про що також свідчить відповідь на запит прокуратури міста Києва - Київського БТІ, яка датована 03.02.2015 року, відповідь на запит прокуратури міста Києва - Департаменту Державної Архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві від 03.02.2015 року, відповідь на запит прокуратури міста Києва - Державного Архіву м.Києва від 03.02.2015 року, коли вказана заява про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення подана суду 09.02.2015 року, тобто з дотриманням визначених строків.

Щодо самих нововиявлених обставин, то слід зазначити наступне.

Згідно Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний та кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами» нововиявленні обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Згідно цієї ж постанови нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Згідно ст. 324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.

Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом (ч.8 ст. 319 ЦК України).

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст. 328 ЦК України).

Згідно ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до т. 1299 ЦК України в чинній на той час редакції якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов»язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (ст. 182 цього Кодексу). Правовласності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»ясніє особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.1ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяг із них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У вирішенні питання власності ОСОБА_4 на домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б» загальною площею 51,6 кв.м. суд послався на ту обставину, що у 1969 році бабці ОСОБА_4 було надано право на забудову вказаної земельної ділянки, яка в тому ж 1969 році і побудувала будинок під літерою «А» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б» загальною площею 51,6 кв.м., який у 2012 році було реконструйовано ОСОБА_4, оскільки той морально та матеріально застарів, з виготовленням необхідної технічної документації.

Тоді як, при здійсненні прокуратурою відповідної перевірки в межах їх компетенції було встановлено, належними доказами підтверджується і тепер, що правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності на вказане домоволодіння відсутні, такі не були надані і ОСОБА_4 чи-то його представником і при вирішенні даної заяви про перегляд за нововиявленими обставинами.

Із відповіді Київського БТІ від 03.02.2015 року та від 05.11.2012 року за № 37282 також вбачається, що будівлі за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 будівлі літерою Б та літерою В на праві власності не зареєстровані за ким небудь.

З»ясовано і те, що спірна земельна ділянка громадянам не виділалася, що вбачається з даних Державного архіву міста Києва (лист від 03.02.2015 року № 02/23/П-20/175) в якій зазначено, що згідно з журналами реєстрації рішень Ф.Р-17 «Виконавчий комітет Шевченківської) районної Ради депутатів трудящих м.Києва за 1969 рік та за показчиком фондів до Р-6 «Головне архітектурно-планувальне управління виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів 1946-1985 років, тоді як в мотивувальній частині рішення суду від 15.11.2012 року зазначено, що у 1969 році бабці ОСОБА_4 було надано право на забудову вказаної земельної ділянки.

Із довідки Київського БТІ від 11.01.2013 року, яка видавалася на ім»я ОСОБА_4 також вбачається, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 літера «А» не видавалася під будівництво і не реєструвалася та повідомлено, що виготовити та видати технічний паспорт немає можливості, у зв»язку з тим, що ця будівля фактично знаходиться за іншою, а ніж вказано в судовому рішенні адресою, а саме по АДРЕСА_4 літера «Б» та знаходиться в напівзруйнованому стані, тоді як в згадуваному рішенні суду в мотивувальній частині зазначено, що ОСОБА_4 провів реконструкцію будинку саме по вул. АДРЕСА_1 і що у 2012 році таку реконструкцію було ним завершено та саме там він постійно проживає, в підтвердженя чому надав суду технічну документацію за 2012 рік, що неузгоджується із вище зазначеним.

Із матеріалів цивільної справи можна зробити висновок, що саме ця довідка стала підставою для звернення ОСОБА_4 до суду із заявою про роз»яснення судового рішення від 15.11.2012 року, яке і було роз»яснино, що домоволодіння слід рахувати як домоволодіння по АДРЕСА_4, літера «Б» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «В» загальною площею 51,6 кв.м., коли право власності і на цю адресу ні за ким не рахується, земельна ділянка не виділялася.

Отже, виходячи із вище наведеного, оцінюючи надані та дослідженні в сукупності докази, вбачається, що висновок суду зроблений в рішенні від 15.11.2012 року, зокрема про те що ОСОБА_4 є власником чи-то домоволодіння по АДРЕСА_4, літера «Б» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «В» загальною площею 51,6 кв.м. чи-то домоволодіння по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літера «А» житловою площею 140,5 кв.м., загальною 197,9 кв.м. та сараю під літерою «Б» загальною площею 51,6 кв.м., зроблено без урахування істотних для справи обставин, які існували на момент його постановлення, однак не були відомі заявнику та суду, які входять до предмету доказування та впливають на висновки суду, оскільки спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення, що є підставою для перегляду рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року та ухвали від 20.02.2013 року, якою по суті було встановлено право власності на домоволодіння за відмінною від рішення суду адресою та як наслідок їх скасування у зв»язку з нововиявленими обставинами з постановленням нового рішення, зокрема в частині позовних зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності про їх відмову, оскільки такі є необгрунтованими та недоведеними та скасування ухвали суду від 20.02.2013 року з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз"яснення судового рішення від 15.11.2012 року, оскільки така впливає на суть самого спору та наслідків його вирішення.

Керуючись ст.ст. 316, 317, 319, 324, 328, 334, 1296, 1299 ЦК України, Законом України «Про прокуратуру», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільний та кримінальних справ від 30.03.2012 року за № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв»язку з нововиявленими обставинами», ст.ст. 3,4 10,11,45, 60, 64, 361, 362 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики, визнання права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності - задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності скасувати і постановити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання права власності залишити без задоволення.

Ухвалу Святошинського районного суду м.Києва від 20.02.2013 року про роз"яснення рішення Святошинського районного суду м.Києва від 15.11.2012 року скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про роз"яснення судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: