Рішення № 44158981, 13.05.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 10/78/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2015 Справа № 908/2092/15-г

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» (84306, Донецька обл., місто Краматорськ)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Захист ЛТД» (69104, м. Запоріжжя, вул. Малиновського, буд. 26-а, кв. 95)

про визнання договору недійсним

Суддя: Алейникова Т.Г.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Вакуленко Д.О., на підставі довіреності б/н від 12.05.2015 р.

Розглядаються позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ ЛТД» про визнання недійсним договору поставки № 15/574 від 03 червня 2014 року.

Ухвалою суду від 01.04.2015 року позовну заяву судом прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Справі присвоєно номер провадження 10/78/15. Слухання справи призначено на 13.05.2015 р. о 09-45 год.

Позивач свого представника в судове засідання 13.05.2015 р. не направив, про причини неявки суд не сповістив. Про час та місце судового засідання позивача повідомлено належним чином.

Суд зазначає, що, по-перше, у даному випадку позивач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника згідно з статтею 28 ГПК України. З урахуванням конкретних обставин справи поважними вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій. По-друге, відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач мав достатньо часу на підготовку до розгляду справи та надання додаткових обґрунтувань за їх наявності.

Всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не заявив про відмову від позовних вимог, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.05.2015 року, відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

13.05.2015 р. представник відповідача надав до суду відзив, в якому просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 13.05.2015 р. справу розглянуто, прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2014 року між ПАТ «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» та ТОВ «ЗАХИСТ ЛТД», було укладено письмовий правочин - договір поставки № 15/574, згідно умов якого Відповідач зобов'язався передати в обумовлені даним договором строки Позивачу засоби індивідуального захисту, а Позивач зобов'язався прийняти вказаний Товар та сплатити за нього обумовлену суму.

Після укладення договору № 15/574 від 03 червня 2014 року сторонами було підписано специфікації № 1 - 13, які є невід'ємною частиною договору і в яких, серед іншого, зазначено строк поставки товару.

Відповідач виконав покладені на нього обов'язки та поставив Позивачу протягом серпня 2014 року - січня 2015 року засоби індивідуального захисту на загальну суму 299 254,15 гривень. Поставка товару Покупцю підтверджується: видатковою накладною № 350 від 03 вересня 2014 р.; видатковою накладною № 385 від 19 вересня 2014 р.; видатковою накладною № 390 від 23 вересня 2014 р.; видатковою накладною № 438 від 17 жовтня 2014 р.; видатковою накладною № 439 від 21 жовтня 2014 р.; видатковою накладною № 444 від 31 жовтня 2014 р.; видатковою накладною № 445 від 31 жовтня 2014 р.; видатковою накладною № 447 від 31 жовтня 2014 р.; видатковою накладною № 455 від 17 листопада 2014 р.; видатковою накладною № 496 від 03 грудня 2014 р.; видатковою накладною № 502 від 11 грудня 2014 р.; видатковою накладною № 503 від 16 грудня 2014 р.; видатковою накладною № 507 від 18 грудня 2014 р.; видатковою накладною № 7 від 20 січня 2015 р. довіреністю №1744 від 02.09.2014 р., довіреністю №1876 від 19.09.2014 р., довіреністю №2065 від 17.10.2014 р., довіреністю №2266 від 29.10.2014 р., довіреністю №2289 від 03.11.2014 р., довіреністю №2538 від 03.12.2014 р., довіреністю №2586 від 11.12.2014 р.

Заборгованість за поставлений Товар сплачена Покупцем частково у сумі 103018,00 грн., несплаченою залишилась сума у розмірі 196236,15 грн. за поставлений Товар у вересні 2014 року - січні 2015 року.

Ні позивачем, ні відповідачем не оспорюється факт поставки і часткової оплати товару.

Позивач просить визнати договір поставки № 15/574 від 03 червня 2014 року недійсним. В обґрунтування позову посилається на те, що в специфікації №4 від 31.07.2014р. до спірного Договору не обумовлено факт отримання стороною специфікації, а в специфікації №6 від 14.08.2014р. не зазначена дата підписання специфікації, внаслідок чого, не було досягнуто домовленостей щодо строків постачання Товару.

Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. В обґрунтування заперечень вказує, що правочин, укладений позивачем та відповідачем, відповідає приписам ст. 203 ЦК України, а наведені доводи Позивача вважає необґрунтованими, оскільки в п. 3 Специфікації чітко зазначено строк поставки - протягом 20 днів з дня офіційного підпису специфікації. Крім того, зазначає, що всі специфікації до договору були підписані уповноваженою особою - генеральним директором Єфімовим М.В., зокрема, специфікація № 4 підписана 31.07.2014р., а специфікація № 6 - 14.08.2014р.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

За приписами статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України. Визнання договору недійсним є одним із способів захисту порушеного права (охоронюваного законом інтересу), який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з Роз'ясненням ВАСУ № 02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними», вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Вказані обставини належить з'ясувати на момент укладення угоди.

Оспорюваний правочин вчинено у формі, встановленій законом, з дотриманням загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності. Жодний з пунктів договору не суперечить вимогами чинного законодавства.

Слід зазначити, що договір поставки № 15/574 виконувався протягом тривалого часу без жодних зауважень з боку кожної зі сторін.

Позивач жодним чином не обґрунтував та не навів доводів на підтвердження порушення його прав або охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання оспорюваного правочину.

За приписами ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обставини, викладені у справі позивачем не були підтверджені належними доказами.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши надані докази, суд в задоволенні позову відмовляє.

Відповідно до ст.49 ГПК України, судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 82, 84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАХИСТ ЛТД» про визнання недійсним договору відмовити в повному обсязі.

Суддя Алейникова Т.Г.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлене у повному обсязі та підписане згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 14.05.2015 р.