Ухвала суду № 44155166, 05.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2015 р.

Справа № 311/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Качмара В.Я.,

суддів – Мікули О.І., Ніколіна В.В.,

за участі секретаря – Ратушної М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року в справі за позовом Державного територіально-галузевого об’єднання «Львівська залізниця» до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2012 року Державне територіально-галузеве об’єднання «Львівська залізниця» (далі - ДТГО) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 15.06.2012 №1119191752.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що його відокремленим підрозділом «Хустська дистанція колії» (далі – ВП) сплачено у належному розмірі податок з доходів фізичних осіб до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням. Вважає, що податковий орган безпідставно не враховує, що у відповідності до чинного законодавства невідокремлені підрозділи юридичної особи не є платниками вказаного податку, а тому такий за них має нараховувати, утримувати та сплачувати юридична особа та уповноважені на це відокремлені підрозділи за своїм місцезнаходженням.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року в справі №2а-5857/12/1370 заявлений позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. У поданій апеляційній скарзі вказує, що ВП безпідставно перераховувались кошти до місцевого бюджету за своїм місцезнаходженням, оскільки такі повинні були ним сплачуватись за місцезнаходженням своїх структурних підрозділів, що однак необґрунтовано не взято до уваги судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ДПІ приймаючи оскаржуване ППР діяло не на підставі, поза межами наданих повноважень та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством, оскільки позивачем та ВП належним чином було сплачено відповідний податок з доходів фізичних осіб.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ВП 23.09.1998 зареєстровано Хустською районною державною адміністрацією, взято на податковий облік 14.11.1997 у Хустській об’єднаній державній податковій інспекції Закарпатської області (далі - ОДПІ), організаційно-правова форма - Філія (інший відокремлений підрозділ), місцезнаходження: м.Хуст, вул.І.Франка, 110.

Відповідно до «Положення про Відокремлений підрозділ «Хустська дистанція колії» Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» від 04.05.2006 (далі – Положення) (а.с.18-26 т.1), ВП входить до складу ДТГО, створений відповідно до наказу начальника залізниці від 14.11.1997р. №306/Н та діє відповідно до ст.64 ГК України. ВП є відокремленим підрозділом ДТГО без права юридичної особи та перебуває в безпосередньому підпорядкуванні відокремленого підрозділу «Служба колії» ДТГО.

На підставі направлень від 15.05.2012 №№99, 100 ОДПІ з 15.05.2012 по 23.05.2012 проведено позапланову документальну виїзну перевірку ВП з питань дотримання вимог податкового законодавства по питанню щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2011 по 30.04.2012.

Перевіркою встановлено, що ВП, в порушення пп.168.4.4 п.168.4 ст.168 ПК України, за період з 01.01.2011 по 30.04.2012 перераховував податок на доходи фізичних осіб за місцезнаходженням адміністративно-господарського управління (м.Хуст та м.Виноградове), а не за місцезнаходженням структурного підрозділу, який входить до складу ВП, а саме смт.Королево Виноградівського району (майстерня дільниця з поточного утримання споруд).

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 29.05.2014р №125/17/01071309 (далі - Акт).

На підставі вказаного Акта ДПІ прийнято ППР від 15.06.2012 №1119191752, яким збільшено ВП суму грошового зобов'язання з податку з доходів найманих працівників на 27794,49грн (за основним платежем в розмірі 232713,95грн, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 45226,54грн (а.с.8 т.1).

Не погодившись із таким рішенням ДПІ, позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст.92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п.63.2 ст.63 ПК України взяттю на облік або реєстрації в органах державної податкової служби підлягають всі платники податків. Взяття на облік в органах державної податкової служби юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно п.15.1 ст.15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Тобто, ВП є структурним підрозділом ДТГО на підставі затвердженого Положення, який взятий на облік як платник податку з доходів фізичних осіб за місцезнаходженням суб'єкта господарювання: Закарпатська область м.Хуст, вул.І.Франка, 110, та на якого покладено обов'язок зі сплати вказаного податку.

Згідно із ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Відповідно до ст.64 ГК України, підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

ВП за своїм місцезнаходженням сплачує (перераховує) суми утриманого податку на доходи фізичних осіб на відповідний розподільчий рахунок, відкритий в територіальному управлінні Державного казначейства України. Вказана обставина визнається сторонами, а тому не потребує доказуванню.

Згідно з пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету визначений ст.168 ПК України.

Підпунктом 168.1.1 п.168.1 вказаної статті ПК України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно з пп.168.4.1 п.168.4 ст.168 ПК України, податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з БК України.

Статтею 64 БК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що податок на доходи фізичних осіб, який сплачується (перераховується) податковим агентом - юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента - юридичної особи, зараховується до відповідного місцевого бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Як зазначено в пп.168.4.3 п.168.4 ст.168 ПК України, суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу. У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Підпунктом 168.4.4 вказаного пункту передбачено, що юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах Державного казначейства України за місцезнаходженням відокремлених підрозділів.

Органи Державного казначейства України в установленому Бюджетним кодексом України порядку розподіляють зазначені кошти згідно з нормативами, визначеними Бюджетним кодексом України, та спрямовують такі розподілені суми до відповідних місцевих бюджетів.

Аналізуючи усе вищенаведене, слід дійти висновку, що в переліку платників податків відсутні структурні підрозділи юридичної особи та існує очевидна різниця між визначенням «структурний підрозділ» та «відокремлений підрозділ». Структурним підрозділом підприємства (організації, установи) є така його ланка, яка має чітко визначені функції у виробничому процесі, відмінні від функцій інших ланок, та в силу цього входить у ціле як організаційно відокремлена від інших підрозділів частина підприємства (організації, установи). Відокремлений підрозділ юридичної особи розташований поза межами місцезнаходження юридичної особи та виконує всі або частину її функцій.

Виходячи з положень ст.64 ГК України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо помилкового прирівнювання відповідачем структурного підрозділу ВП - майстерня дільниця з поточного утримання споруд (смт.Королево) до відокремленого підрозділу, оскільки такий є виробничим структурним підрозділом та не має затвердженого ДТГО положення, яке б надавало їй статус відокремленого підрозділу. Більше того, у відповідності до ч.4 цієї статті не погоджувалося питання про розміщення такого підрозділу ДТГО з відповідним органом місцевого самоврядування (Виноградівський район) в установленому законодавством порядку, оскільки діяльність такої дільниці процедури погодження не потребує.

Згідно з п.176.2 ст.176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу державної податкової служби за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

В розумінні положень ПК України, ВП юридично наділений статусом податкового агента.

В свою чергу судом встановлено, що вказаним підрозділом подано ОДПІ податкові розрахунки за перевіряємий період, такі прийняті податковим органом, зауважень щодо подання податкових розрахунків за неналежністю ОДПІ не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ВП виконало обов'язок в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету, сплативши (перерахувавши) суми податку за своїм місцезнаходженням до бюджету м.Хуст та м.Виноградово, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та відповідачем не заперечується.

Відповідачем не надано достатніх та належних доказів щодо повноважень структурного підрозділу ВП (майстерня дільниця з поточного утримання споруд) діяти від вказаного територіально-галузевого підрозділу у відносинах щодо оформлення трудових відносин з працівниками, а відтак такі не наділені законодавчо правом та обов'язками податкового агента (нараховувати заробітну плату найманим працівникам та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Оскільки норми чинного законодавства чітко розмежовують сутність, права та обов'язки відокремленого та структурного підрозділів, апеляційний суд приходить до висновку, що дільниці, які входять до складу ВП, не є відокремленими підрозділами в розумінні чинного законодавства, не нараховують заробітну плату найманим працівникам та не уповноваженні сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходів фізичних осіб.

Відтак, сплачуючи податок з доходів фізичних осіб за місцезнаходженням ВП позивач правомірно керувався положеннями пп.168.4.3, 168.4.4 п.168.4 ст.168 ПК України.

Обов'язок розподіляти та спрямовувати до відповідних місцевих бюджетів сплачений податок з доходів фізичних осіб, відповідно до положень БК України, покладено на органи державної казначейської служби України, а не на позивача чи його відокремлених підрозділів.

Твердження відповідача щодо обов'язку нарахування та сплати спірного податку за місцезнаходженням структурних підрозділів ВП є помилковими та спростовуються матеріалами справи.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про підставність позовних вимог ДТГО щодо визнання протиправним та скасування ППР від 15.06.2012 №1119191752

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід також узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення від 23 липня 2002 року в справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» цей Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв’язку з чим його апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 207, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Виноградівському районі Закарпатської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.І. Мікула

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 08 травня 2015 року.