Постанова № 44153954, 13.05.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 травня 2015 року № 826/6069/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінатол" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бінатол» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Бінатол») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому р-ні ГУ ДФС у м. Києві) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 11 грудня 2014 року № 1671-25.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративний справі № 826/6069/15 закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 21 квітня 2015 року.

У судовому засіданні 21 квітня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти адміністративного позову.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

За результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» складено акт від 13 жовтня 2014 року № 7505/26-51-22-01/37219581 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 27 жовтня 2014 року № 0005312201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7 098,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 5 679,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1419,75 грн.;

- від 27 жовтня 2014 року № 0005302201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 72 814,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 72814,00 грн.

На підставі вищезазначених податкових повідомлень - рішень, Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 11 грудня 2014 року № 1671-25, якою визначено Товариству з обмеженою відповідальністю «Бінатол» податковий борг на суму 118231,79 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду та просить скасувати податкову вимогу від 11 грудня 2014 року № 1671-25. Як на підставу для скасування спірного рішення позивач посилається на оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0005312201 та № 0005302201.

Представник відповідача заперечує проти позову, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначає, що спірна вимога вважається відкликаною в силу приписів статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінивши за правилами ст. 86 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає позов таким, що підлягає не задоволенню, з наступних підстав.

Підпунктом 14.1.153. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Аналіз пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України дає підстави стверджувати, що в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, відповідно до п. 14.1.175 ст. 14 ПКУ є податковим боргом.

В свою чергу, статті 54 Податкового кодексу України встановлює, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу (визначення податкових зобов'язань у конфліктних ситуаціях, тобто, у зв'язку з порушеннями законодавства, які мали місце на думку контролюючого органу), платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Тобто, у зазначених випадках платник податків повинен або ініціювати процедуру оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному або судовому порядку (див. коментар до ст. 56 ПКУ) протягом 10-ти календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, або у цей же строк сплатити визначену контролюючим органом суму грошового зобов'язання. У разі, якщо платник податків не сплатить визначену контролюючим органом суму податкового зобов'язання або ж не ініціює процедуру оскарження такого рішення контролюючого органу, на 11-й календарний день, наступний за днем отримання податкового повідомлення-рішення, сума, визначена контролюючим органом, вважається узгодженою.

Відтак, право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення - рішення, в разі не ініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу.

Матеріали справи свідчать, що позивач оскаржує податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 27 жовтня 2014 року № 0005312201 та № 0005302201, зокрема, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2015 року у справі № 826/17448/14 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінатол" відмовлено.

Вищезазначене рішення, станом на момент розгляду даної справи у суді, не набрало законної сили у зв'язку з оскарженням в апеляційному порядку.

Вищенаведене свідчить про ініціювання оскарження рішення контролюючого органу, що в свою чергу виключає підстави для направлення платнику податків податкової вимоги.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Станом на 11 грудня 2014 року та на момент звернення позивача до адміністративного суду за останнім не рахувався узгоджений податковий борг.

На думку суду, спірна податкова вимога прийнята передчасно, а саме до узгодження суми боргу, визначеної контролюючим органом.

Разом з тим, вирішуючи питання про скасування податкової вимоги від 11 грудня 2014 року № 1671-25, судом враховано, що станом на момент розгляду цієї справи, у зв'язку з оскарженням ТОВ «Бінатол» податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2014 року № 0005312201 та № 0005302201, а ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві картки особових рахунків платника податків було приведено у відповідність, на підтвердження чого надано облікові картки позивача з податку на додану вартість та з податку на прибуток.

Відповідно до пункту 3.1. Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків затвердженого наказом Міністерством доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційної системи органів доходів і зборів.

Відповідно до підпункту 60.1.1 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Відтак, спірна вимога від 11 грудня 2014 року № 1671-25 вважається відкликаною, а тому скасуванню не підлягає.

Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України під поняттям адміністративний позов визначено - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів або на виконання повноважень у публічно-правових відносинах.

З огляду на приписи пункту 6 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, що відносяться до сфери публічно-правових відносин та порушують права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Слід зазначити, що право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується кожному (в тому числі юридичним особам) статтею 55 Конституції України.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і неупередженим судом. Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

В даному випадку, право позивача не порушене, оскільки спірна вимога 11 грудня 2014 року № 1671-25 вважається відкликаною.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бінатол» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник