Постанова № 44153515, 07.05.2015, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2015 р. Справа № 818/1374/15

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кравченка Є.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Михайленко О.В.,

представника позивача - Соловя П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державної фінансової інспекції в Сумській області до Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И В:

Державна фінансова інспекція в Сумській області (далі - позивач) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини (далі - відповідач) про стягнення коштів у сумі 19 523, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до п. 2.12 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції в Сумській області на І квартал 2014 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 28.02.2014.

За результатами проведеної ревізії складено акт ревізії від 01.07.2014 № 101-21/164 в якому встановлено, що в порушення ч. 32 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", Путивльська районна державна лікарня ветеринарної медицини в 2011 році не перераховувала кошти від надання платних адміністративних послуг за кодом класифікації доходів бюджету 24020000 до спеціального фонду Державного бюджету, чим державному бюджету завдано збитків на загальну суму 19 523, 34 грн.

З метою усунення виявлених порушень, на підставі п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю» від 26.01.1993 № 2939-Х11, начальнику Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини пред'явлено вимогу від 01.08.2014 № 101-14/1195 про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства в строк до 01 вересня 2014 року.

Однак, на момент звернення до суду відповідачем не виконано пп. 2.9 п. 2 листа-вимоги «Про усунення виявлених ревізією порушень» від 01.08.2014 № 101-14/1195, що є порушенням ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», в частині того, що законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими до виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Також, позивач посилається на те, що правомірність п. 2 листа-вимоги «Про усунення порушень, виявлених ревізією у Путивльській районній державній лікарні ветеринарної медицини» від 01.08.2014 № 101-14/1195, підтверджена ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.02.2015 по справі № 818/2628/14.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

У письмовому запереченні, поданому до суду, зазначив, що адміністративні послуги з видачі ветеринарних документів належать до основної діяльності відповідача, і у відповідності до ст. 13 Бюджетного кодексу України, отримання відповідачем оплати за вказані адміністративні послуги є власними надходженнями відповідача, що є складовою частиною спеціального фонду бюджету і використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Таким чином, кошти за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних довідок і свідоцтв, отримані лікарнею були правомірно зараховані відповідачем як власні надходження, які згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

З 28.03.2014 по 23.06.2014 посадовими особами позивача проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини за період з 01.01.2011 по 28.02.2014, за результатами якої складено акт від 01.07.2014 № 101-21/164 (а.с. 13-20).

На підставі вказаного акту ревізії відповідачу пред'явлено вимогу від 01.08.2014 № 101-14/1195 «Про усунення виявлених ревізією порушень» (а.с. 7-12).

У підпункті 2.9 пункту 2 вимоги від 01.08.2014 № 101-14/1195 зазначено, що в порушення ч. 32 ст. 4 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 № 2857-VІ, ветлікарнею не перераховано до Державного бюджету кошти, які отримані ветлікарнею як плата за надання адміністративних послуг, внаслідок чого Державному бюджету завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 19 523, 34 грн., у зв'язку з чим:

- перерахувати до Державного бюджету України 19 523, 34 грн., як плату за надання адміністративних послуг.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вартість та перелік платних адміністративних послуг, які надаються лікарнею, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 № 641 "Про затвердження переліку платних адміністративних послуг, які надаються Державною ветеринарною та фітосанітарною службою, органами та установами, що входять до сфери її управління, і розміру плати за їх надання", яка набрала чинності з 24.06.2011.

Відповідно до ч. 34 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 23.12.2010 № 2857-VІ у 2011 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами, в тому числі ст. 4 цього Закону, спрямовуються на видатки головних розпорядників коштів державного бюджету, пов'язані з наданням адміністративних послуг (за рахунок джерел, визначених пунктом 32 статті 4 цього Закону).

Відповідно до ст.ст. 1, 32, 99 Закону України "Про ветеринарну медицину" видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) здійснюється ліцензованими лікарями ветеринарної медицини державних закладів ветеринарної медицини на платній основі згідно з тарифами, що затверджуються згідно законодавства про ціни та ціноутворення.

Згідно із п. 5 Положення про районні державні лікарні ветеринарної медицини, затвердженого наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 28.10.2008 № 238 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.2008 за № 1119/15810, районні державні лікарні ветеринарної медицини відповідно до покладених на них завдань безпосередньо, а також через свої структурні підрозділи, зокрема, видають ветеринарні документи (ветеринарні довідки та свідоцтва).

Таким чином, видача ветеринарних документів (ветеринарних довідок і свідоцтв) належить до основної діяльності позивача.

Тимчасовим порядком надання адміністративних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 737 (далі - Тимчасовий порядок), визначена процедура надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в межах делегованих їм органами виконавчої влади повноважень, підприємствами, установами та організаціями, на які згідно з нормативно-правовими актами покладено надавати адміністративні послуги.

Згідно п. 1 Тимчасового порядку адміністративна послуга - це послуга, яка є результатом здійснення суб'єктом повноважень щодо прийняття згідно з нормативно - правовими актами на звернення фізичної або юридичної особи адміністративного акта, спрямованого на реалізацію та захист її прав і законних інтересів та/або на виконання особою визначених законом обов'язків (отримання дозволу (ліцензії), сертифіката, посвідчення та інших документів, реєстрація тощо). До адміністративних послуг належить, зокрема, видача ліцензій, дозволів та інших документів дозвільного характеру, сертифікатів, свідоцтв, атестатів, посвідчень.

Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, що визначені законодавчими актами, а в разі, коли це не передбачено законодавчими актами. - актами Кабінету Міністрів України (п. 3 Тимчасового порядку).

При цьому, Тимчасовим порядком не був визначений обов'язок бюджетних установ перераховувати одержану ними плату за надання адміністративних послуг до спеціального фонду державного бюджету, оскільки такі надходження згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є власними надходженнями позивача як бюджетної установи, які є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 20.12.2010 № 562 затверджені стандарти надання бюджетними установами ветеринарної медицини адміністративних послуг з проведення державної ветеринарно-санітарної експертизи продуктів тваринного та рослинного походження з видачею ветеринарних сертифікатів та свідоцтв.

Відповідно ч. 32 ст. 4 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік у частині доходів є плата за адміністративні послуги. Плата за надання таких послуг справляється у розмірах та порядку, визначених законодавчими актами України, а в разі якщо це не передбачено законодавчими актами України, актами Кабінету Міністрів України.

Отже, протягом 2011 року оплата за надані адміністративні послуги була джерелом формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2011 рік, а розмір та порядок оплати за надання адміністративних послуг повинен бути врегульований іншими законодавчими актами, а в разі їх відсутності - актами Кабінету Міністрів України.

З 24.06.2011 набула чинності постанова Кабінету Міністрів України № 641 від 09.06.2011, якою були затверджені тарифи за надання державними лікарнями ветмедицини адміністративних послуг з видачі ветеринарних сертифікатів і ветеринарних свідоцтв.

Судом встановлено, що протягом 2011 року отриману плату за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних сертифікатів і свідоцтв відповідач зараховував як власні надходження лікарні (бюджетної установи), які згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою частиною спеціального фонду державного бюджету.

Відповідно до ст. 13 Бюджетного кодексу України бюджет може складатися із загального та спеціального фондів. Складовими частинами спеціального фонду бюджету є, в тому числі, доходи бюджету (включаючи власні надходження бюджетних установ), які мають цільове спрямування. Власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи: перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством; друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ. У складі першої групи виділяються такі підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю; підгрупа 2 - надходження бюджетних установ від додаткової (господарської) діяльності; підгрупа 3 - плата за оренду майна бюджетних установ; підгрупа 4 - надходження бюджетних установ від реалізації в установленому порядку майна (крім нерухомого майна).

Власні надходження бюджетних установ використовуються (з урахуванням ч. 9 ст. 51 цього Кодексу) на: покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю (за рахунок надходжень підгрупи 1 першої групи).

Таким чином, адміністративні послуги з видачі ветеринарних документів належать до основної діяльності позивача, і у відповідності до ст. 13 Бюджетного кодексу України, отримання позивачем оплати за вказані адміністративні послуги є власними надходженнями позивача, що є складовою частиною спеціального фонду бюджету і використовуються на покриття витрат, пов'язаних з організацією та наданням послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.

Отже, кошти за надані адміністративні послуги з видачі ветеринарних довідок і свідоцтв, отримані лікарнею за 2011 рік були правомірно зараховані відповідачем як власні надходження, які згідно ст. 13 Бюджетного кодексу України є складовою спеціального фонду Державного бюджету і використовуються на покриття витрат лікарні, пов'язаних з наданням цих послуг.

Дана позиція суду узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Вищого адміністративного суду України від 28 квітня 2015 року по справі № К/800/256/15, К/800/3370/15 та від 21 квітня 2015 року по справі № К/800/68652/14, К/800/1175/15.

З огляду на вищезазначене, суд вважає безпідставними вимоги, викладені у підпункті 2.9 пункту 2 листа-вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 01.08.2014 № 01-14/1195 щодо необхідності перерахувати до Державного бюджету України 19 523, 34 грн., як плату за надання адміністративних послуг.

Згідно із Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011, Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства: звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також, Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використаннях коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами, законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

За таких обставин, суд вважає, що адміністративний позов про стягнення з Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь Державного бюджету України коштів у розмірі 19 523, 34 грн. задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Державної фінансової інспекції в Сумській області до Путивльської районної державної лікарні ветеринарної медицини про стягнення коштів - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко

З оригіналом згідно

Суддя Є.Д. Кравченко

Повний текст постанови складений та підписаний 12.05.2015.