Постанова № 44152985, 13.05.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м.Київ 810/1282/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Київська"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Київська" про стягнення заборгованості у сумі 14273,68 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 20.04.2015).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно з даними особового рахунку страхувальника у відповідача утворився борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 за січень-березень 2015 року.

Посилаючись на пункт 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV та розділ 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за № 64/8663, позивач просить суд стягнути суму заборгованості з відповідача.

Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

Відповідач адміністративного позову не визнав, надав до суду заперечення, відповідно до яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що Товариство є сільськогосподарським товаровиробником та 04.04.2015 отримало довідку про підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. На думку відповідача, відповідно до Закону України № 71-VIII від 28.12.2012 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01.01.2015, змінилась лише фактична назва «фіксований сільськогосподарський податок» на «єдиний податок четвертої групи». З огляду на зазначене, відповідач вважає, що підприємство не зобов'язане відшкодовувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», оскільки ці платежі охоплено встановленим розміром єдиного податку.

Крім того, відповідач зауважив, що колишні працівники Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Київська" по яким позивач просить здійснювати відшкодування працювали не повний робочий день та нетривалий час, у зв'язку із чим відшкодування 100% витрат, понесених позивачем, є неправомірним.

Від позивача до суду надійшла заява від 16.04.2015 про здійснення судового розгляду даної справи за відсутності представників позивача у письмовому провадженні.

У додаткових поясненнях № 1 від 05.05.2015 представник відповідача просив суд здійснювати розгляд справи за відсутності представників відповідача з урахуванням заперечень на адміністративний позов.

Відповідно до положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

На підставі викладеного, розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження, в межах строку розгляду адміністративних справ.

Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Київська» (код ЄДРПОУ 30641052) зареєстроване в якості юридичної особи 11.02.2000 (а.с.6-7).

Як платник страхових внесків відповідач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області за № 10-21-03-0422, що підтверджується відомостями, наведеними в картці особового рахунку відповідача (а.с. 10-11).

Таким чином, відповідач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розумінні Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Згідно з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон України № 1788-XII) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV).

Приписами пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV встановлено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами Закону України № 1058-IV в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України № 1788-XII.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України № 1058-IV. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Отже, із набранням чинності з 1 січня 2004 року Законом України № 1058-IV порядок компенсації фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій не змінився.

До набрання чинності Законом України № 1058-IV обов`язок щодо відшкодування пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII, було передбачено Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР.

Відповідно до абзацу 3 пункту 1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР, для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону встановлюються ставки збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Згідно зі статтею 1 Закону України № 1058-IV, страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, у розумінні Закону України № 1058 - IV, грошові кошти, які сплачуються суб'єктами господарювання на відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII, є страховими внесками.

Порядок відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1 (надалі - Інструкція).

Пунктом 6.4 розділу 6 Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

У разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає розрахунок згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї глави для зазначених підприємств, у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства (крім підприємств, місцезнаходженням яких є вільна економічна зона "Крим"). Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцезнаходженням підприємства (пункт 6.8 розділу 6 Інструкції).

Згідно з пунктом 6.7 розділу 6 Інструкції, підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Як свідчать наявні матеріали справи, а саме: розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України № 1058-IV в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII, розмір фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій громадянам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, що підлягає відшкодуванню відповідачем за період з 01.01.2015 по 31.03.2015, становить 14273,68 грн.

Доводи відповідача про відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Київська» обов'язку з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій з огляду на приписи абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В силу приписів пункту 1 статті 1 та абзацу четвертого пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 № 400/97-ВР для суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднань, бюджетних, громадських та інших установ та організацій, об'єднань громадян та інших юридичних осіб, а також фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що з огляду на суб'єктний склад для платників фіксованого сільськогосподарського податку зроблено виключення, в силу якого вони не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України № 1058-IV.

Разом з тим, 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким до Податкового кодексу України внесено зміни, а саме: з переліку загальнодержавних податків і зборів виключено фіксований сільськогосподарський податок та запроваджено нову форму оподаткування - єдиний податок, в якому передбачено окрему (четверту) групу платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Внаслідок змін у правовому регулюванні, що відбулись у податковому законодавстві (виключення положень про фіксований сільськогосподарський податок), відпали і підстави для звільнення від оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування, який сплачується у формі відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України № 1788-ХІІ, оскільки з 01.01.2015 правовим порядком не передбачено такої категорії платників податків як платники фіксованого сільськогосподарського податку.

В той же час, для платників окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, які є сільськогосподарськими товаровиробниками, виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, станом на час розгляду справи чинним законодавством не передбачено.

Щодо тверджень відповідача про те, що особи, яким було здійснено Управлінням Пенсійного фонду в Макарівському районі виплату та доставку пільгових пенсій, працівали на підприємстві нетривалий час та неповний робочий день, суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України № 1058-IV та пункту 6 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в таких розмірах: для підприємств, установ та організацій, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - 100 відсотків від фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом.

При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.

Якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України № 1788-XII, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 "Прикінцевих положень" Закону України № 1058-IV.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону України № 1058-IV (згідно з додатками 6 та 7 до Інструкції), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

При цьому, суд звертає увагу, що з наявних у матеріалів справи доказів, а саме, повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення вбачається, що відповідач отримував відповідні розрахунки за січень-березень 2015 року, воночас не оспорював до суду правомірності їх формування позивачем. Отже, такі розрахунки є узгодженими.

Таким чином, з огляду на зазначені норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, судом не встановлено порушень з боку Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області щодо визначення розміру відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій відповідачу.

На підставі викладеного, судом встановлено, що у відповідача утворилась та наявна заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 2, у вказаному вище розмірі.

Склад витрат та факт їх понесення Управлінням Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема, відомостями картки особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 2 (а.с. 61-62) та розрахунком фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій (а.с. 60).

Згідно з частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, зокрема, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів неправомірності визначення розміру та складу фактичних витрат позивача на виплату та доставку пенсій, призначених за списком № 2, а також їх нарахування, як і не надано доказів оскарження дій позивача щодо призначення пенсії працівникам відповідача саме у відповідності до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України № 1788-XII або доказів щодо погашення наявної у відповідача заборгованості у вказаному вище розмірі.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області у розмірі 14273 грн. 68 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Київська» (код ЄДРПОУ 30641052) на користь Управління Пенсійного фонду України у Макарівському районі Київської області заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у сумі 14273 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 68 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.