Постанова № 44151802, 13.05.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2015 р. Справа № 908/6010/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - Чапала Ю.О. - дов. № 116 від 15.01.2015р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", (вх. № 2156 З/1-9) на рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р. по справі № 908/6010/14,

за позовом Приватного акціонерного товариства "Електроград", м. Кривий Ріг,

до Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод", м. Донецьк,

про стягнення 784 989,99 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.02.2015 р. (суддя Немченко О.І.) позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Донецьксталь" - металургійний завод" на користь Приватного акціонерного товариства "Електроград" 634 147,20 грн. основного боргу, 22 203,84 грн. 3% річних, 128 638,95 грн. інфляційних втрат та 15 699,80 грн. судового збору.

Відповідач, ПАТ "Донецьксталь" - металургійний завод", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення судового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Позивач, ПАТ "Електроград", у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 27.07.2011 р. між Приватним акціонерним товариством "Електроград" (продавцем) та Приватним акціонерним товариством "Донецьксталь" - металургійний завод" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу № 23852дс, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати, а покупець прийняти та оплатити відповідно до умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення (товар). Номенклатура, кількість, ціна, строк і умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід'ємними частинами даного договору.

Додатковою угодою № 1 від 27.07.2011 р. сторони узгодили передачу обладнання - Комплектний розподільчий пристрій 6кВ серії КРУ-2-10-2-УЗ зі струмом збірних шин 1600 А, струм відключення 20 кА, згідно опитувального листа № 02274-ЄП10.ЛО1 за ціною 5 420 736,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п. 2 додаткової угоди до договору, покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунка у такому порядку: 50% від вартості партії товару перераховується у формі передплати на підставі рахунка на передплату, виставленого продавцем; 30% від вартості партії товару перераховується після отримання покупцем повідомлення про готовність товару до відвантаження; 20% від вартості партії товару перераховується протягом 15 днів з дати поставки товару.

В п. 3 договору сторони узгодили кінцевий строк повідомлення продавцем про готовність товару до відвантаження - 60 робочих днів з дати 50% передплати, строк поставки товару - 5 днів з дати 80% передплати.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Судом першої інстанції встановлено, що поставка позивачем відповідачу товару на виконання договірних зобов'язань підтверджується видатковою накладною № 788 від 18.09.2013 р. (арк. справи 18 том І), в якій зазначено номер договору та рахунок на оплату № 574 від 07.09.2011 р. Дана накладна підписана сторонами та скріплена печатками підприємств сторін (з боку відповідача накладна підписана уповноваженою особою, на підставі довіреності № 2863 від 18.09.2013 р., без зауважень та заперечень).

Також суд першої інстанції встановив, що відповідач поставлений від позивача товар оплатив частково, зокрема, згідно банківських виписок, з посиланням на виставлений позивачем покупцю рахунок на оплату № 574 від 07.09.2011 р., відповідачем оплата була здійснена наступним чином: 27.02.2013 р. - 2 710 368,00 грн. (платіжне доручення № 4414); 02.10.2013 р. - 1 626 220,80 грн. (платіжне доручення № 22366), 15.10.2013 р. - 450 000,00 грн. (платіжне доручення № 23384).

Отже, відповідач в апеляційній скарзі необґрунтовано посилається на те, що виникнення зобов'язання по оплаті залишку вартості товару у розмірі 20 % в нього не виникло, оскільки відповідно до додаткової угоди №1 від 27.07.2011р. оплата такого залишку здійснюється після поставки товару, а дата поставки товару визначається товарно-транспортною накладною.

Більш того, як було вже зазначено вище, частина платежів здійснювалася вже після поставки товару 18.09.2013, що також підтверджує визнання відповідачем сам факт поставки та здійснення оплати.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогами та претензіями про сплату залишку заборгованості, проте в повному обсязі зобов'язання по оплаті так і не було ним виконане.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що позивачем доведено факт наявності простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 634 147,20 грн., а також підтверджено матеріалами справи, при цьому доказів відсутності спірної суми заборгованості чи її повної сплати відповідачем не надано. Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 634 147,20 грн. основного боргу за поставлений товар.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 22 203,84 грн. 3% річних та 128 638,95 грн. інфляційних втрат, то суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про задоволення цих вимог з посиланням на правильність наданого позивачем розрахунку з урахуванням періодів виникнення заборгованості та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність стягнення судом першої інстанції 3% річних та інфляційних втрат з відповідача на користь позивача є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р. у справі № 908/6010/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 04.02.2015р. у справі № 908/6010/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.05.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.