Рішення № 44150924, 21.04.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2015 р. Справа № 911/901/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма – Фарм, ЛТД”, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Левс, ЛТД”, м. Славутич

про стягнення 8520,00 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Спільним українсько-естонським підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма – Фарм, ЛТД” (надалі позивач) заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Левс, ЛТД” (надалі відповідач) про стягнення 8520,00 грн., з яких: 7100,00 грн. основного боргу; 1420,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням умов договору поставки від 20.08.2014 р. № 77961.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.03.2015 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 01.04.2015 р.

У судове засідання 01.04.2015 р. представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 06.03.2015 р. не виконав хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином вищезазначеною ухвалою.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 21.04.2015 р. у зв’язку з неявкою відповідача та попереджено останнього, що повторна неявка його представника у наступне судове засідання не буде підставою для відкладення розгляду справи і спір буде вирішено за наявними у матеріалах справи документами.

У судове засідання 21.04.2015 р. з’явився представник позивача. Представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутнього представника позивача, суд

встановив:

20 серпня 2014 року між Спільним українсько-естонським підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Оптіма-Фарм, ЛТД» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Левс, ЛТД» укладено договір поставки № 77961.

Відповідно до умов цього договору постачальник зобов’язується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець прийняти та оплатити певний товар, асортимент, кількість та ціна якого, зазначені в видаткових накладних (п. 1.1. договору).

Згідно з п. 5.4. договору загальна сума по договору складається із всіх договірних вартостей по всіх видаткових накладних до даного договору.

У п. 6.1. договору передбачено, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або із відстроченням платежу. При цьому порядок оплати за цим договором (попередня оплата чи оплата з відстроченням платежу) обирається покупцем при поданні замовлення на поставку.

Відповідно до 6.2. договору при здійсненні покупцем оплати товару за цим договором з відстроченням платежу строк, протягом якого покупець зобов’язаний здійснити оплату за товар на користь постачальника, вказується постачальником у видатковій накладній на товар, який поставляється. При цьому перебіг такого строку починається від дати поставки товару покупцю, що вказана у видатковій накладній. Надання постачальником покупцю рахунку-фактури для оплати товару з відстроченням платежу не є обов’язковим.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов договору поставки від 20.08.2014 р. № 77961 позивачем здійснено поставку товару, про що свідчать наявні у матеріалах справи належним чином завірені копії накладних: № 15930138 від 13.01.2015 р. на суму 231,84 грн., № 15930532 від 13.01.2015 р. на суму 1942,34 грн., № 15930646 від 13.01.2015 р. на суму 132,85 грн., № 15930647 від 13.01.2015 р. на суму 82,33 грн., № 15939510 від 15.01.2015 р. на суму 4411,87 грн., № 15939511 від 15.01.2015 р. на суму 395,98 грн., № 15939568 від 15.01.2015 р. на суму 54,72 грн., на загальну суму – 7251,93 грн.

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання за вказаним вище договором поставки у частині сплати вартості поставленого позивачем товару не виконав у повному обсязі, сплативши лише 151,93 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 7100,00 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, у частині оплати поставленого товару за договором від 20.08.2014 р. № 77961.

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, правочини можуть бути двохсторонніми.

Оскільки відповідач за отриманий товар не розрахувався, а також враховуючи норми статті 530 ЦК України, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, та у зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Згідно з вимогами частини першої статті 221 Господарського кодексу України, кредитор вважається таким, що прострочив виконання господарського зобов’язання, якщо він не виконав дій, що випливають із змісту зобов’язання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від виконання певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обв’язку; зобов’язання виникають з підстав, встановлених статті 11 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з аналізу вищезазначених норм вбачається, що між позивачем та відповідачем виникли договірні правовідносини, відповідно до яких позивач зобов’язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов’язався за нього розрахуватись. Оскільки, відповідач не розрахувався за поставлений товар, останній вважається таким, що прострочив виконання зобов’язання, в зв’язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України.

Згідно частини першої та частини сьомої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем дотримано зазначених вище норм процесуального законодавства України, подано всі докази на підтвердження своїх позовних вимог, в той час як відповідачем не спростовано існування заборгованості перед позивачем у сумі 7100,00 грн.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашена, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 7100,00 грн. задовольняє повністю.

Крім основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1420,00 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини другої ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Положеннями частини другої ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 10.4. договору, за умови прострочення покупцем строків оплати за товар за цим договором, він повинен сплатити постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі двадцяти відсотків від простроченої суми оплати.

Зробивши розрахунок 20% за користування чужими грошовими коштами, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 20% за користування чужими грошовими коштами у розмірі 1420,00 грн. задовольняє повністю, оскільки відповідний розрахунок позивачем виконано арифметично вірно.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Левс, ЛТД” (07100, Київська обл., м. Славутич, Київський квартал, буд. 14/1; код ЄДРПО України 39210884) на користь Спільного українсько-естонського підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптіма – Фарм, ЛТД” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 18-а; код ЄДРПО України 21642228) – 7100 (сім тисяч сто) гривень 00 коп. основного боргу, 1420 (чотири одна тисяча чотириста двадцять) гривень 00 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.05.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін