Ухвала суду № 44148596, 12.05.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4270/15

Головуючий у першій інстанції Коблова О. Д.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Погорєлової С.О., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 12 грудня 2014р. по справі за позовом ПАТ "Фідобанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановила:

30 вересня 2014р. представник ПАТ "Фідобанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник позивача послався на те, що 26 квітня 2007р. між ВАТ "АКБ "Престиж" (в подальшому змінив найменування на ВАТ "Ерсте Банк", повним правонаступником якого є ПАТ "Фідобанк") та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір на суму 115500доларів США під 12,5% річних (з 27 серпня 2010р. по 27 серпня 2011р. під 10,5%річних) строком до 25 жовтня 2017року.

В забезпечення зобов'язань за кредитним договором, було укладено:

- 26 квітня 2007р. між банком та ОСОБА_3 іпотечний договір, предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме нежилі приміщення перукарні за адресою : АДРЕСА_1;

- 26 квітня 2007р. між банком та ОСОБА_4 договір поруки; 27 серпня 2010р. між банком та ОСОБА_2 договір поруки;

- 27 серпня 2010р. між банком та ОСОБА_2 договір іпотеки.

Позивач вказав, що у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань перед банком, виникла заборгованість, яка станом на 10 липня 2014р. складає 1224661грн.58коп., яку Банк просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів і судовий збір (а.с.2-7).

Справа розглянута в заочному порядку.

Заочним рішенням суду від 12 грудня 2014р. позовні вимоги ПАТ "Фідобанк" задоволені. Судом стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Фідобанк" грошову суму у розмірі 1224661грн.58коп. та з кожного відповідача на користь ПАТ "Фідобанк" судовий збір в розмірі 1218грн.(а.с.95-99).

Ухвалою суду від 12 березня 2015р. заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення (а.с.138,139-140).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог банку до неї, при цьому апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що 27 серпня 2010р. ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежилих приміщень перукарні за адресою: АДРЕСА_1, і з нею банк уклав договір поруки та два договори іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_2 і на нежилі приміщення перукарні в АДРЕСА_1. Ні позивач, ні суд не зазначив про договір іпотеки з ОСОБА_2, предметом якого були нежилі приміщення перукарні в АДРЕСА_1. Тобто вона є майновим поручителем, а нормами ЦК України не передбачена солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя, тому до неї не може бути застосована солідарна відповідальність (а.с.143-145).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рішення суду не оскаржили.

Колегія суддів, заслухав суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов банку, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір та договори поруки, іпотеки укладені у відповідності до вимог діючого законодавства, відповідачі допустили порушення умов договору і свої зобов'язання за договором не виконують, що призвело до утворення заборгованості по кредиту.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.

Судом першої інстанції були встановлені факти і відповідні їм правовідносини, які виникли між сторонами.

26 квітня 2007р. між ВАТ "АКБ "Престиж" (подальшому змінив найменування на ВАТ "Ерсте Банк", повним правонаступником якого є ПАТ "ФІДОБАНК") та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір за №014/1581/44/02125 про надання кредиту в сумі 115500доларів США строком до 25 жовтня 2017р., з урахуванням Додаткової угоди №1 від 27 травня 2009р. під 12,5% річних, а з 27.08.2010р. по 27.08.2011р. під 10,5% річних у відповідності до Додаткової угоди №3 від 27.08.2010р., з погашенням кредиту та відсотків за користування ним щомісячно (а.с.8-10,11,18-19).

В подальшому були укладені додаткові договори до зазначеного кредитного договору (а.с.11,15,18,20).

Зазначені договори сторони підписали.

На забезпечення виконання кредитного договору, 27 квітня 2007р. між банком та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки, предметом іпотеки якого є нерухоме майно: нежилі приміщення перукарні, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.23-25,26).

Зазначений кредитний договір був забезпечений договором поруки за № №014/1581/44/02125/2 від 26 квітня 2007р., що укладений між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до якого також укладались додаткові угоди (а.с.27-28,29,30). Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України

27 серпня 2010р. між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір поруки за № №014/1581/44/02125/3, до якого також укладалась додаткова угода (а.с.33-35,36). Зазначеним договором також була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.

27 серпня 2010р. між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки на забезпечення вимог кредитного договору від 26 квітня 2007р., укладеного між банком та ОСОБА_3, за яким предметом іпотеки є нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 (а.с.40-43).

Таким чином кредитний договір був забезпечений окремими договорами поруки банку з ОСОБА_4 від 26 квітня 2007р. та з ОСОБА_2 від 27 серпня 2010р. і окремими договорами іпотеки банку з ОСОБА_3 від 27 квітня 2007р. та з ОСОБА_2 від 27 серпня 2010р.

Банком умови кредитного договору були виконані належним чином і ОСОБА_3 отримав кошти в сумі 115500доларів США.

Судом було встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 не були виконані належним чином умови кредитного договору по поверненню кредитних грошових коштів, внаслідок чого перед банком за договором кредитування у нього виникла заборгованість по кредиту станом на 10 липня 2014р. у розмірі 1224 661грн.58коп., з яких:

- прострочена заборгованості за кредитом в розмірі 28039,93 доларів США, що еквівалентно 326893грн.15коп.;

- строкова заборгованість за кредитом 71634,31 доларів США, що еквівалентно 835122грн.10коп.;

- прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 2116.41, що еквівалентно 24763грн.38коп.;

- строкова заборгованість за відсотками у сумі 819,24 доларів США, що еквівалентно 9550грн.81коп.;

- пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 27613грн.05коп.;

- пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі 809грн.09коп. (а.с.53-67).

При цьому пеня розрахована у відповідності до вимог п.9.1 Кредитного договору, з урахуванням ст.ст.549,550,551 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" в межах строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що 12 серпня 2014р. банк направляв на ім'я ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 листи-вимогу про погашення заборгованості за кредитом (а.с.44-52).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно ст.525 ЦПК України, одностороння відмова від виконання договірного зобов'язання не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

На підставі викладеного, оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, виходячи із встановленого в судовому засіданні факту неналежного виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань та з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_2 умов договорів поруки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пред'явлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апелянта ОСОБА_2, відносно того, що до неї не може бути застосована солідарна відповідальність, оскільки вона є майновим поручителем, є необґрунтованими, оскільки судом встановлено та не заперечується самим апелянтом ОСОБА_2, що 27 серпня 2010р. з нею банк уклав договір поруки, яким встановлена солідарна відповідальність. Тобто ОСОБА_2 є не тільки майновим поручителем за договором іпотеки, а й фінансовим поручителем за договором поруки.

Отже, порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Згідно із ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо. Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, передбачені ст. 554 ЦК України

Діючим законодавством передбачена можливість встановлення поруки щодо виконання одного й того ж зобов'язання одночасно з боку декількох осіб.

Однак, така порука виникає лише на підставі її спільного надання у формі укладення одного договору декількома поручителями (ч.3 ст. 554 ЦК України) та лише у випадку укладення одного договору декількома поручителями (спільна порука) поручителі відповідають перед кредитором солідарно з боржником та солідарно між собою.

Враховуючи, що на виконання того самого зобов'язання укладено кілька договорів поруки, тому в цьому випадку ч. 3 ст. 554 ЦК України не застосовується, оскільки поручителі не несуть у такому разі солідарної відповідальності між собою, а тому не можна вважати поруку їхньою спільною відповідальністю. За таких обставин, кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Представник банку надав суду докази на підтвердження своїх позовних вимог. Відповідачі не надали суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову банку. В судовому засіданні апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів, що 27 серпня 2010р. ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу нежилих приміщень перукарні за адресою: АДРЕСА_1, і з нею банк уклав договір іпотеки, а саме на нежилі приміщення перукарні в АДРЕСА_1. Колегія суддів звертає увагу, що позовні вимоги банку до ОСОБА_2 ґрунтуються на договорі поруки, яким встановлена солідарна відповідальність боржника та поручителя.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 грудня 2014року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

С.О.Погорєлова