Рішення № 44148524, 15.04.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/858/15

Головуючий у першій інстанції Васильків О.В.

Доповідач Громік Р. Д.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Громіка Р.Д.,

суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.,

при секретарі - Томашевській К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна, про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору купівлі-продажу недійсними,

встановила:

Позивач ПАТ "Укрсоцбанк", який є правонаступником АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором кредиту в сумі 1794446,51 грн., а також судові витрати. При цьому представник позивача посилався на те, що між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір кредиту, у відповідності з яким відповідач отримав кредит у розмірі 165000,00 доларів США строком до 24 липня 2032 року включно, та зобов'язався належним чином використати та повернути позивачу суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах визначених у договорі кредиту. Однак, відповідач не виконав перед позивачем своїх зобов'язань по укладеному договору, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду. Станом на 01.07.2009 року заборгованість ОСОБА_2 складає 1 794 446,51 грн.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, заперечував проти його задоволення та звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., доповнивши який просив визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки, укладені між ним та ПАТ "Укрсоцбанк", визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ним та ОСОБА_3, а також просив стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" матеріальну шкоду у розмірі 2 012 000,00 грн. та на свою користь моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. При цьому ОСОБА_2 посилавя на те, що між ним та ПАТ "Укрсоцбанк" були укладені кредитний договір, згідно якого він отримав кошти в розмірі 165000,00 доларів США на придбання квартири АДРЕСА_1, та договір іпотеки, згідно якого придбана квартира була передана в іпотеку банку, після чого ОСОБА_2 справно вносив необхідні платежі. Однак, реалізувати своє право власності на придбану квартиру ОСОБА_2 не зміг, оскільки квартиру продавець не звільнив, в ній проживають ОСОБА_3 та його родина, які також отримали від ПАТ "Укрсоцбанк" кредит на придбання цієї ж квартири. ОСОБА_2 вважає, що через неплатоспроможність ОСОБА_3, позивач та ОСОБА_3 ввели ОСОБА_2 в оману при укладанні з ним договору купівлі-продажу, що порушує його права та законні інтереси, тому він змушений звернутись до суду.

Справа розглянута у відсутності сторін.

Рішенням суду в задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, третя соба: ОСОБА_3, про стягнення боргу було відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково. Були визнані недійсними кредитний договір №2007/38-27/27 від 25.07.2007 року укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк" та договір іпотеки від 25.07.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк". Також був визнаний недійсним договір купівлі-продажу п'ятикімнатної квартири, загальною площею 89,3 кв.м, житловою площею 60,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторією Вячеславівною та зареєстрований в реєстрі за №1719 та в Державному реєстрі правочинів за № 2239830.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" збитки у розмірі 2 012 000,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.

В задоволенні іншої частини вимог було відмовлено.

На вказане рішення подав апеляційну скаргу представник ПАТ "Укрсоцбанк" який просить рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким повністю задовольнити заявлений первісний позов Банку, а у задоволенні зустрічного позову відмовити, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відмовляючи в позові Банку та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що зустрічні позовні вимоги законні та обґрунтовані посилаючись на наступне.

25 липня 2007 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту №2007/38-27/27, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 165 000 доларів США строком до 24 липня 2032 року на придбання п'ятикімнатної квартири загальною площею 89,3 кв.м. за номером АДРЕСА_1 та зобов'язався повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти у розмірі 12,7 % річних /а.с. 11-15/.

ПАТ "Укрсоцбанк" у повному обсязі виконав свої зобов'язання по наданню кредитних коштів, що підтверджується заявою на видачу готівки №7 від 25.07.2007 року /а.с. 16/.

В той же день, 25 липня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбав п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 89,3 кв.м, за номером АДРЕСА_1 /а.с.64/.

Крім того, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, між ним та АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", 25 липня 2007 року було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку банку п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 89,3 кв.м., за номером АДРЕСА_1 /а.с. 151/.

З наданого ПАТ "Укрсоцбанк" розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором вбачається, що загальна сума заборгованості складає 234875,20 доларів США, що еквівалентно 1794446,51 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 158300 доларів США, що еквівалентно 1209412,00 грн.; заборгованість по процентам - 19975,74 доларів США, що еквівалентно 152614,65 грн.; пеня 205511,86 грн.; штрафи 29700 доларів США, що еквівалентно 226908,00 грн. /а.с. 18-19/.

Ці обставини були правильно встановлені судом першої інстанції, ніким не були спростовані, а тому колегія суддів погоджується з ними, вважає обґрунтованими посилання Банку на них.

В подальшому, суд першої інстанції, дослідивши надані докази по зустрічному позову, встановив, що 3 травня 2006 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ Укрсоцбанк", та ОСОБА_3 було укладено аналогічний кредитний договір, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 60000,00 доларів США строком користування до 02.05.2026 року на придбання п'ятикімнатної квартири, загальною площею 89,3 кв.м., за номером АДРЕСА_1 /а.с. 120-122/.

Так, 3 травня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу квартири, згідно якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 придбав п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 89,3 кв.м, за номером АДРЕСА_1. /а.с.205/.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором, 5 травня 2006 року між АКБ соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 89,3 кв.м, за номером АДРЕСА_1 /а.с. 123/.

Згідно довідки КП "ЖКС "Черьомушки" №556/20.04.2011 вбачається, що в спірній квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, його дружина ОСОБА_6, їх діти ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 та тесть ОСОБА_9 /а.с.203/.

Крім того, в матеріалах справи містяться дві заяви на ім'я приватного нотаріуса Трофімець В.В., з яких вбачається, що дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_10 надавала згоду ОСОБА_3 на придбання та продаж спірної квартири /а.с. 113,186/. При цьому копія паспорту ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, не містить вклеєної наступної фотокартки відповідно до віку.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3,5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Суд вважав, що встановлені обставини стосовно реєстрації ОСОБА_3 та його сім'ї, в тому числі малолітніх дітей, за адресою спірної квартири, істотно порушують права та законні інтереси ОСОБА_2 та свідчать про обґрунтованість доводів позивача за зустрічним позовом.

Відповідно до ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Проаналізувавши досліджені доводи, суд вважав, що ОСОБА_3 при укладанні договору купівлі-продажу з ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанком" при укладанні кредитного договору з ОСОБА_2, останнього було введено в оману, встановлені обставини є істотними, ОСОБА_11 не знав, що у вказаній квартирі зареєстровані та проживають ОСОБА_3, його дружина, їх неповнолітні діти та тесть, про вказані обставини ОСОБА_3 замовчував та надав нотаріусу довідку з недостовірними даними, з якої слідує, що в квартирі зареєстрований він та його дружина.

При укладанні угоди купівлі-продажу нотаріусом було упущено, що в паспорті ОСОБА_12 не була вклеєна фотокартка після досягнення нею відповідного віку.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" від 26 червня 1992р., до паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєні такі фотокартки при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Тобто, державним нотаріусом було порушено ст. 49 Закону України "Про нотаріат", де зазначено, що нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймають для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам законодавства або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян. Надання таких документів особою є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.

Всі вищевказані обставини у їх сукупності є істотними для того, щоб вважати, що договір купівлі-продажу та кредитний договір були укладені без додержання вимог щодо їх чинності, а тому, на думку суду першої інстанції, повинні бути визнані недійсними.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Укрсоцбанк" не підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, так як частково обґрунтовані та доведені. При цьому суд вважав, що при дослідженні наданих сторонами доказів встановлено, що працівникам ПАТ "Укрсоцбанк" було достеменно відомо про наявність вказаних обставин, які суд вважав істотними, так як вказана спірна квартира знаходилась в іпотеці Банку, на придбання вказаної квартири ОСОБА_3 був наданий кредит даним банком, всі договори як за участю ОСОБА_3, так і за участю ОСОБА_2, посвідчені одним і тим же нотаріусом, тому суд погодився з доводами ОСОБА_2, що службою безпеки банку та ОСОБА_3 він був введений в оману, а тому вказані кредитний договір, договір іпотеки та договір купівлі-продажу є недійсними.

З урахуванням того, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину, суд вважав можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь банку збитки у подвійному розмірі, а на користь ОСОБА_2 моральну шкоду.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, вважає їх помилковими, необґрунтованими та не основаними на матеріалах справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що всі спірні договори були укладені 25.07.2007р.

Банк звернувся з позовом 13.08.2009р.

ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом тільки 16.12.2010р.

До цього часу будь яких претензій щодо спірних договорів не виказував, до 2009р. сплачував кредит.

Так, дійсно, 25 липня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено Договір кредиту №2007/38-27/27 та було надано кредит у сумі 165000 доларів США, зі сплатою 12,7% річних.

В забезпечення виконання договору кредиту 25.07.2007 року було укладено Іпотечний договір №1719 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Трофімець В.В., який є забезпеченням за Договором кредиту №2007/38-27/27 від 25.07.2007 року.

Рішенням суду визнано недійсним кредитний договір №2007/38-27/27 від 25.07.20007 року, однак відповідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно ст. 203 Цивільного кодексу України:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд, дійшов висновку щодо того, що ОСОБА_2 було введено в оману щодо наявності в предметі іпотеки прописаних малолітніх дітей. Однак, дане твердження не відповідає дійсності, оскільки при підписанні угод з ОСОБА_2, ОСОБА_3 до банку було надано довідку №127/12.07.2007 стосовно зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_1.

З наведеної довідки вбачається, що жодних осіб зареєстровано в квартирі не було. Отже ПАТ "Укрсоцбанк" не було відомо щодо зареєстрованих осіб.

Жодна з норм чинного законодавства при укладанні договору кредиту між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 з боку ПАТ "Укрсоцбанк" порушена не була, отже договори кредиту та іпотеки не могли бути визнані недійсними.

При укладанні іпотечного договору та договору купівлі-продажу нотаріус згідно зі п. 13, 14, 15 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом Міністерства юстиції N 20/5 від 03.03.2004 (діючий на момент укладення договорів): При вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які особисто звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Установлення особи здійснюється за паспортом або іншими документами, які унеможливлюють будь-які сумніви щодо особи громадянина (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, але не є громадянином України, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи).

При посвідченні правочинів з'ясовується обсяг цивільної дієздатності фізичних та юридичних осіб, які беруть участь в угодах.

При судовому розгляді не було надано пояснень нотаріуса з яких саме підстав було визнано ОСОБА_6 правомочною у наданні згоди на проведення договору купівлі - продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Також не було долучено саму ОСОБА_6, яка могла надати свої пояснення у якості свідка, стосовно її згоди чи не згоди на проведення договору купівлі-продажу між сторонами. Також не було проведено огляд оригінала її паспорта, оскільки копія паспорта, могла бути не коректна чи знята з паспорта в інший проміжок часу, тобто без вклеєної фотокартки. Також, в даній копії паспорта зазначено, що вона є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_2, тобто в зовсім іншій квартирі.

Не було здійснено запиту до паспортного відділу Малиновського РВ УМВС України в Одеській області з метою встановлення чи є дійсним паспорт громадянки ОСОБА_10 НОМЕР_2.

Нотаріально посвідчуванні правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса. Якщо правочин, заява чи інший документ підписаний за відсутності нотаріуса, громадянин повинен особисто підтвердити, що документ підписаний ним.

Матеріали справи свідчать про те, що на час укладання спірних договорів, єдиним власником квартири АДРЕСА_1 був ОСОБА_3

Ні його дружина, ні його діти, ні його тесть не були співвласниками цього житла.

В той же час, до своєї зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 надав копію довідки від 31.08.2009р. (а.с.181). з якої вбачається, що особистий рахунок відкритий на ОСОБА_2, однак в квартирі прописані з 16.06.2006р. колишні власники - ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2

У зв'язку з цим, виникає сумнів щодо точності інших довідок наданих КП Житлово - комунальний сервіс "Черьомушки", як довідки №127 від 12.07.2007р. (а.с.147) про відсутність зареєстрованих осіб, так і наданої на вимогу суду 20.04.2011р. (а.с.203), в якій вже зазначено, що особистий рахунок на спірній квартирі відкритий на ОСОБА_3, і в цій квартирі зареєстровані з 16.06.2006р.: тесть ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_5, жінка ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6, діти ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2

В той же час, з копії паспорту ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_6 вбачається що станом на липень 2007р. єдиним місцем її реєстрації була адреса: АДРЕСА_2, тобто зовсім інша квартира.

Щодо неможливості реалізувати свої права на квартиру ОСОБА_2

25.07.2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі - продажу квартири НОМЕР_3 розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яку після цього передано в іпотеку ПАТ "Укрсоцбанк" в якості забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за договором кредиту 2007/38-27/27. На протязі приблизно двох років ОСОБА_2 проводились погашення даного кредиту, тобто ніяких претензій щодо виконання договору кредиту та можливістю розпоряджатися квартирою у нього не виникало. Тільки 31.08.2009 року ОСОБА_2 звернувся та отримав довідку про склад родини та зареєстрованих осіб з КП "ЖКС Черьомушки №679" за вищевказаною адресою.

ОСОБА_2 на протязі двох років не вчиняв ніяких дій для можливості реалізації свого права на згадану квартиру та не оформлював право власності на неї в КП "ОМБТІ та РОН". Більш того отримавши 31.08.2009 року вищезгадану довідку ОСОБА_2 не приймав ніяких дій щодо захисту свого права, а тільки 16.12.2010 року подав зустрічний позов, коли банк почав вимагати повернення кредиту у зв'язку з його невиконанням.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_2 також підтвердила, що він не звертався до суду з жодним позовом щодо виселення сім'ї ОСОБА_3, зняття їх з реєстрації, також вона не знає, чи проживає в спірній квартирі будь хто із сім'ї ОСОБА_3

Більш того, сам ОСОБА_2 зазначав, і суд першої інстанції погодився з такими доводами, виклавши їх в своєму рішенні про те, що ОСОБА_2 було введено в оману як з боку Банку, так і з боку ОСОБА_3, однак, при вирішенні справи суд з урахуванням того, що сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину, вважав можливим стягнути з ОСОБА_3 на користь Банку збитки у подвійному розмірі, тобто суд застосував положення ст. 230 ЦК України. Фактично встановивши, що саме Банк є потерпілою стороною, що фактично Банк було введено в оману ОСОБА_3, однак, Банк такі вимоги не заявляв.

Так, відповідно до статті 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 230 ЦК передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Колегія суддів вважає, що ні ОСОБА_2, ні суд першої інстанції не довели факт введення ОСОБА_2 в оману як зі сторони невизначених працівників Банку, так і ОСОБА_3, належних та допустимих доказів омани не навели.

При цьому суд першої інстанцій не звернув своєї уваги на наступне.

Правочин, вчинений під впливом обману, належить до правочинів з вадами волі, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230. Сам по собі факт продажу товару з недоліками, не зазначеними в договорі і про які продавець не знав, не дає покупцю право вимагати визнання договору недійсним. За таких обставин покупець може звертатися з позовом про розірвання договору, про застосування інших санкцій.

Невірне уявлення стосовно правочину, що вчиняється, яке сформувалося у сторони під впливом обману, стосується більш широкого кола обставин, ніж у випадку застосування ст. 229 (див. коментар до неї). Так, обман може стосуватися насамперед як елементів та обставин самого правочину, що мають істотне значення (природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей речі, які значно знижують її цінність або унеможливлюють використання за цільовим призначенням (див. коментар до ст. 229), так і обставин, що знаходяться за межами елементів правочину, в тому числі мотиву й мети правочину.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину. Суб'єктом введення в оману може бути як сторона правочину, так і третя особа, яка діяла з відома або на прохання сторони правочину. Якщо ж обман здійснений третьою особою за власною ініціативою, підстав для визнання правочину недійсним немає.

Загальним наслідком визнання недійсним правочину, укладеного внаслідок обману, є двостороння реституція, яка здійснюється за правилами ст. 216. Додаткові майнові наслідки передбачені ч. 2 статті, в силу якої потерпілому відшкодовуються збитки в подвійному розмірі та моральна шкода, що завдані у зв'язку із вчиненням такого правочину.

Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов'язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Придбана ОСОБА_2 квартира не вибула з його власності, ні ОСОБА_3, ні його дружина ОСОБА_10 самі та в інтересах своїх неповнолітніх дітей, не пред'являли до ОСОБА_2 будь яких вимог щодо спірної квартири, ОСОБА_2 не навів жодного доказу неможливості вселення та користування спірною квартирою, не довів факт порушення своїх прав як власника з боку відповідачів.

Натомість матеріали справи свідчать про обґрунтованість та законність позовних вимог Банку, який надав кредит на придбання квартири ОСОБА_2

ОСОБА_2 користується по цей час кредитними коштами та квартирою. Протягом 2-х років виконував умови спірного кредитного договору, а потім перестав, у зв'язку з чим і утворилася вказана Банком заборгованість, вказані обставини не були спростовані ОСОБА_2 та оскарженим рішенням.

При таких обставинах, винесене рішення не може вважатися законним та обґрунтованим, так як воно ухвалене без повних і всебічно з'ясованих обставин, на які первісний позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, без підтвердження належними та допустимими доказами доводів зустрічного позову.

Розглядаючи справу, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не довів обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також суд порушив та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим, є підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення про задоволення позову Банку та відмову у задоволенні зустрічного позову.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 1-4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,

вирішила:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 червня 2011 року скасувати, та постановити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про стягнення боргу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, індефікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації:АДРЕСА_3, на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" (рахунок 29092683099001 в Одеській обласній філії, МФО 328016, ідентифікаційний код 09328015, місцезнаходження: 65014, м. Одеса, вул. Юрія Олеші 6) заборгованість за договором кредиту на загальну суму 1 794 446 грн. 51 коп., яка складається з: суми заборгованості по кредиту - 1 209 412, 00 грн.; суми заборгованості по процентам - 152 614, 65 грн.; суми пені - 205 511, 86 грн.; штрафу - 226 908 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" сплачені судові витрати по справі - 1730 грн. при подачі позовної заяви та 1827 грн. при подачі апеляційної скарги.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_3, третя особа: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна, про визнання кредитного договору, договору іпотеки та договору купівлі - продажу квартири недійсними, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді В.Ф. Парапан

В.О. Панасенков