Ухвала суду № 44146987, 12.05.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13929/14-ц Провадження № 22-ц/772/1334/2015Головуючий в суді першої інстанції Венгрин О. О.Категорія 57Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Вавшка В.С., Стеблюк Л.П.,при секретаріПантелеймоновій А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства (далі -ПАТ) "Альфа-Банк" про визнання недійсним частини кредитного договору,

за апеляційною скаргою ПАТ "Альфа-Банк" на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2014 року,

у с т а н о в и л а :

Із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 2 липня 2014 року.

Зазначав, що 6 жовтня 2012 року між ним та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено Кредитний договір №500315180, за яким йому надано кредит 34 900,00 грн. зі строком повернення кредиту до 29 жовтня 2015 року. Пунктом 6 кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони за кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору, відбувається у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Розгляду і остаточному вирішенню у третейському суді підлягають в тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) кредитного договору, припинення (розірвання) кредитного договору, стягнення неустойки, зміна умов кредитного договору, відшкодування завданих порушенням кредитного договору збитків, недійсність кредитного договору, неукладеність кредитного договору, відновлення становища, яке існувало до порушення кредитного договору, тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою третейського суду. Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з кредитним договором. Розгляд спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін. Інші умови третейської угоди викладено в п. 23 розділу №2 договору. Крім того, в п. 25 розділу №2 договору також зазначаються умови розгляду спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді.

Вказав на те, що пункт 6 першого розділу Кредитного договору та пункт 23 другого розділу цього Договору є незаконними, оскільки не відповідають вимогам закону про те, що Третейському суду не підвідомчі справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

3 жовтня 2014 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, де за тих же обставин просив визнати недійсним з моменту укладення й пункт 25 другого Розділу Договору.

Уточнивши вимоги позивач просив визнати недійсним з моменту укладення п.6 кредитного договору №500315180 від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ним та ПАТ «Альфа-Банк», п.23, п.25 другого розділу цього ж договору (а.с.34).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2014 року зазначений позов задоволено. Визнано недійсними п.6 розділу першого, п. 23, п. 25 розділу другого кредитного договору №500315180 від 26 жовтня 2012 року, укладеного між ОСОБА_6 та ПАТ "Альфа-Банк", в частині умови про розгляд спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді. Стягнуто з ПАТ «Альфа-Банк» на користь держави 243,60 грн. судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ «Альфа-Банк» Оверчука А.С. про перегляд заочного рішення від 20 жовтня 2014 року у цій справі (а.с.66).

У апеляційній скарзі ПАТ "Альфа-Банк", посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність окремих фактів, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.

Відповідно до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.

Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_6 та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено кредитний договір №500315180, за яким ПАТ «Альфа-Банк» надав, а ОСОБА_6 прийняв в строкове оплатне користування 34900 грн. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитом в розмірі 21,00 % річних зі строком повернення кредиту - 29 жовтня 2015 року.

Пунктом 6 кредитного договору встановлено, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони за кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору відбувається у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту. Розгляду і остаточному вирішенню у третейському суді підлягають в тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) кредитного договору, припинення (розірвання) кредитного договору, стягнення неустойки, зміна умов кредитного договору, відшкодування завданих порушенням кредитного договору збитків, недійсність кредитного договору, неукладеність кредитного договору, відновлення становища, яке існувало до порушення кредитного договору, тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою третейського суду. Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з кредитним договором. Сторони домовилися, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін. Інші умови третейської угоди викладено в п. 23 розділу №2 Договору.

Крім того, в п. 25 розділу №2 договору також зазначаються умови розгляду спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді.

Зокрема пункт 25 Договору передбачає умову про внесення до цього договору Третейського застереження, яке є третейською угодою в розумінні статті 12 Закону України «Про третейські суди», про те, що судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони в зв'язку з кредитним договором та розгляд і вирішення всіх не вирішених сторонами шляхом переговорів спорів, які виникають або можуть виникнути між сторонами з питань виконання, зміни, розірвання ними кредитного договору відбувається у Постійнодіючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» у відповідності до його регламенту, в якому підлягають розгляду в тому числі, але не виключно, спори, предметом яких є виконання (невиконання, неналежне виконання) кредитного договору, припинення (розірвання) кредитного договору, стягнення неустойки, зміна умов кредитного договору, відшкодування завданих порушенням кредитного договору збитків, недійсність кредитного договору, неукладеність кредитного договору, відновлення становища, яке існувало до порушення кредитного договору тощо. Справа розглядається одним третейським суддею, який призначається головою Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз». Підписанням даного договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними в зв'язку з кредитним договором. Сторони домовилися, що розгляд їх спору у третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, як це вбачається із змісту судового рішення, виходив із того, що при укладенні кредитного договору №500315180 від 26 жовтня 2012 року між ОСОБА_6 і ПАТ «Альфа-Банк», внесенням умов, передбачених пунктом 6 розділу першого, пунктами 23 та 25 розділу другого кредитного договору про розгляд спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді, не дотримано вимог частини 1 статті 203 ЦК України щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами, а отже вказані пункти 6 розділу 1 та 23, 25 розділу 2, відповідно до положення частини 1 статті 215 ЦК України, укладені між сторонами, в частині умови про розгляд спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді є недійсними.

Такі висновки суду є правильними, оскільки ґрунтуються на правильно встановлених обставинах справи, правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених правовідносин.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду. Наведені у апеляційній скарзі доводи не є такими що дають підстави апеляційному суду для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду.

Безпідставними і такими, що не ґрунтуються на законі є доводи апеляційної скарги про те, що позивач не є споживачем банківських послуг.

Із матеріалів справи вбачається, що суть та зміст укладеного Кредитного договору між сторонами відповідає передбаченим законом послугам про надання споживчого кредиту кредитодавцем споживачу (частина 3 статті 1054 ЦК України, стаття 11 Закону України «Про захист прав споживачів»), а тому зазначені вище доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Не дають підстав для скасування судового рішення й посилання апелянтом на те, що пункт 23 розділу 2 Кредитного договору не стосується третейського застереження, яке передбачено пунктом 6 розділу першого та пунктом 25 розділу другого цього Договору.

Як вбачається з останнього речення пункту 6 Розділу №1 Кредитного договору у ньому є посилання на вказаний пункт 23, зокрема в ньому зазначено, що інші умови цієї третейської угоди викладено в пункті 23 Розділу №2 цього Договору. Текст цього пункту дійсно не містить конкретних умов третейської угоди, проте, оскільки на цей пункт Кредитного договору є відсилання у спірному пункті 6 Розділу №1, то не суперечитиме закону рішення суду про визнання недійсним, зокрема пункту 23 розділу другого Кредитного договору в частині умови про розгляд спорів, які можуть виникнути у зв'язку з укладенням та виконанням цього договору, в третейському суді, тобто за змістом рішення пункт 23 не визнається недійсним у повному обсязі його дії, а визнається недійсним в частині, що порушує право позивача у положеннях щодо розгляду спору між сторонами третейським судом.

Встановлено і це підтверджується доказами у справі, що Кредитний договір між сторонами був укладений 26 жовтня 2012 року (а.с.4), а не 8 вересня 2011 року, як зазначається у апеляційній скарзі, а тому всі доводи апеляційної скарги, щодо набуття чинності змін до частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» внесених Законом №3795-VІІ від 22 вересня 2011 року, який набув чинності 16 жовтня 2011 року та у зв'язку із цим дії положень Кредитного договору у часі, є безпредметними і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Не є підставою для скасування судового рішення й посилання у апеляційній скарзі на те, що наявність у договорі умов передачі спору третейському суду для вирішення спору між сторонами не позбавляє позивача ОСОБА_6 права звернення до суду. Такі доводи не спростовують правильні висновки суду, оскільки за встановлених обставин та виходячи із волі позивача щодо спірних положень договору, позивач визначився із позицією щодо суду який вирішуватиме спори. Це є його суб'єктивне право, яке не може бути обмежено. Право вибору захисту належить позивачу, а тому його вимоги та рішення суду відповідають вимогам закону.

Безпідставними та необґрунтованими є підсумкові доводи апеляційної скарги про те, що положення пункту 14 статті 6 Закону України «Про третейські суди» не застосовуються до спорів про стягнення заборгованості з боржників до яких банк звертається не з позовом щодо захисту прав споживачів, а з позовом про стягнення заборгованості. Вказані доводи апеляційної скарги не знаходяться у предметному зв'язку з судовим спором який розглядається, оскільки судом не розглядаються позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з ОСОБА_6, а останнім заявлені вимоги про визнання недійсною окремої частини Кредитного договору виходячи із недотримання положеннями цього Договору, зокрема окремих правил Закону України «Про захист прав споживачів».

Такі доводи апеляційної скарги, як це вбачається із їх змісту, ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Отже, оскаржуване рішення суду є правильним і справедливим та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому зміні чи скасуванню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.С. Вавшко

/підпис/ Л.П. Стеблюк

Знідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук