Ухвала суду № 44146020, 13.05.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/8396/14-кГоловуючий у 1-й інстанції Парфенюк В.І. Провадження № 11-кп/789/184/15 Доповідач - Тиха І.М.Категорія - ч.3 ст.185 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого - Тихої І.М.

Суддів - Демченко О. В., Римар Т. М.,

при секретарі - Коваль О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження № 11-кп/789/184/15 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2015 року про застосування Закону України "Про амністію у 2014 році" щодо ОСОБА_1,-

з участю прокурора Вітика О.

засудженого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

ВСТАНОВИЛА.

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання засудженого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Великі Бірки, Тернопільського району, Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 про застосування Закону України "Про амністію у 2014 році".

Суд першої інстанції обгрунтував своє рішення тим, що ОСОБА_1 на час набрання чинності ЗУ "Про аміністію в 2014 році" не був засудженим та не відбував покарання за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 10 грудня 2014 року, а тому до нього не можуть бути застосована ст.6 ЗУ "Про амністію в 2014 році", яка передбачає скорочення наполовину невідбутої частини покарання засудженим, що відбувають покарання у виді позбавлення на певний строк. Також зазначив, що ОСОБА_1 не є суб"єктом застосування амністії, оскільки він має дві судимості за вчинення тяжких умисних злочинів, що згідно з п. "в" ст. 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" виключає застосування до нього акту амністії.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та застосувати до нього ст.6 Закону України "Про амністію у 2014 році" посилаючись на те, що він вчинив злочин до набрання чинності ЗУ "Про амністію в 2014 році", а тому на нього розповсюджується дія вищезгаданого закону та невідбута ним станом на день розгляду клопотання частина покарання підлягає скороченню наполовину. Крім того, на час набрання чинності ЗУ "Про амністію в 2014 році" він був суб"єктом амністії, оскільки мав лише одну судимість за вчинення тяжкого умисного злочину за вироком Тернопільського міськрайонного суду від 17 лютого 2011 року за ч.3 ст.185 КК України, а тому не є особою, до якої не може бути застосована амністія.

Заслухавши суддю - доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, думку прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга засудженого не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як слідує з ухвали суду першої інстанції та доданих матеріалів, вироками Тернопільського міськрайонного суду:

- від 17.02.2011 року, ОСОБА_1 засуджено до 3 років 6 місяців позбавлення волі за ч.3 ст.185 КК України ;

- від 10 грудня 2014 року, який вступив в законну силу 11.03.2015 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення ним 14.04.2014 року злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, строк відбування покарання постановлено рахувати з 23 квітня 2014 року.

Відповідно до Закону України "Про амністію у 2014 році" від 08 квітня 2014 року № 1185-VII, амністія застосовується на підставі ст. 92 Конституції України, положень Кримінального кодексу України і Закону України "Про застосування амністії в Україні".

Згідно з ч.1 ст.1 ЗУ "Про застосування амністії в Україні" амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання певної категорії осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Положеннями статтей 1-7 ЗУ "Про амністію в 2014 році" передбачено підстави для застосування амністії, тобто повного або часткового звільнення особи від відбування покарання.

Згідно з статтею 12 цього Закону його дія поширюється на осіб, які вчинили злочини до набрання ним чинності включно і не поширюється на осіб, які вчинили триваючі або продовжувані злочини, якщо вони закінчені, припинені або перевані після набрання чинності цим Законом.

Категорії осіб, щодо яких у будь-якому разі амністія не застосовується, визначені в ст.8 ЗУ "Про амністію в 2014 році" та ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в Україні".

Таким чином, при вирішенні питання про застосування амністії щодо конкретної особи необхідно з"ясовувати чи не поширюються на неї обмеження щодо застосування амністії, визначені ст.8 ЗУ "Про амністію в 2014 році" та ст.4 "Про застосування амністії в Україні", а також визначити статтю ЗУ "Про амністію в 2014 році", якою передбачено відповідний критерій для застосування амністії щодо цієї особи.

Суд першої інстанції, відмовляючи у застосуванні до ОСОБА_1 ЗУ "Про амністію у 2014 році", вірно зіслався на те, що ОСОБА_1 не підпадає під критерії визначені, ст.ст.1-7 ЗУ "Про амністію в 2014 році", в тому числі, статті 6, яку він просить застосувати, оскільки встановив, що на час набрання законної сили вказаним Законом (19 квітня 2014 року) він не відбував покарання у виді позбавлення волі, отже невідбутим було все, а не частина, призначеного йому покарання.

Згідно з ч.1 ст. 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Статтею 12 КК України визначено, що злочини, передбачені ч.3 ст.185 КК України відносяться до тяжких та з суб"єктивної сторони характеризуються прямим умислом.

З огляду на вищенаведені норми закону, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі обгрунтовано вказав, що ОСОБА_1 не є суб"єктом застосування амністії, оскільки на нього поширюється обмеження, передбачене ст.8 ЗУ "Про амністію в 2014 році" та п "в" ч.1 ст.4 ЗУ "Про застосування амністії в 2014 році", в зв"язку з тим, що 11.03.2015 року набрав законної сили вирок Тернопільського міськрайонного суду від 10.12.2014 року, яким його засуджено за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, а тому на час розгляду клопотання судом першої інстанції (15.04.2015 року), він мав дві судимості за вчинення тяжких умисних злочинів.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не грунтується на вимогах закону, а тому підстави для її задоволення відутні, в зв"язку з чим ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України,ЗУ "Про амністію у 2014 році" ,ЗУ "Про застосування амністії у 2014 році", колегія суддів, -

УХВАЛИЛА.

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 15 квітня 2015 року про застосування Закону України "Про амністію у 2014 році" щодо ОСОБА_1- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту проголошення, а засудженим з моменту отримання її копії.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області І.М. Тиха