Рішення № 44142745, 08.05.2015, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/9065/15-ц

Провадження № 2/333/311/15

РІШЕННЯ

Іменем України

08 травня 2015 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Дмитрієвої М.М.,

при секретарі Пасюті К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк» про стягнення депозиту, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ПАТ «Дельта Банк» про стягнення депозиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив наступне.

26.05.2014 року між ПАТ Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 010-07519-260514. Сума вкладу складає 6681 дол. США. Процентна ставка вкладу складає 10,25 % річних. Строк дії договору до 24.08.2014 року. Позивач, у зв'язку із закінченням строку договору, звернулась до банку з письмовою вимогою, в якій просить повернути їй внесені кошти та нараховані на них відсотки. Згідно виписки за операціями по картковому рахунку позивач отримала часткове повернення депозитних коштів у розмірі 1349,96 дол. США. Залишок депозиту ОСОБА_1 разом з відсотками складає 5540,68 дол. США. На теперішній час банк не повертає позивачу залишок депозиту, у зв'язку з чим просить суд стягнути з ПАТ «Дедьта Банк» на її користь суму депозиту та нараховані відсотки у розмірі 5540,68 дол. США та судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялась своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи без її відсутності, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Встановивши обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 57, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

26.05.2014 року між ПАТ Дельта Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір банківського вкладу (депозиту) № 010-07519-260514.

Згідно з п.п. 1.2.-1.4. Договору № 010-07519-260514 банківського вкладу від 26.05.2014 року, сума вкладу складає 6681 дол. США, процентна ставка на суму вкладу становить 10,25 % річних. Строк дії договору до 24.08.2014 року включно.

Відповідно до п. 1.9. Договору № 010-07519-260514 банківського вкладу від 26.05.2014 року, нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору , а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього Договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору, шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за якими можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів відкритий на ім'я вкладника.

Згідно п. 1.10. Договору № 010-07519-260514 банківського вкладу від 26.05.2014 року, вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу.

Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 01.08.2014 року по 29.08.2014 року доступний залишок ОСОБА_1 на кінець періоду складає 6890,64 дол. США.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2014 року позивач ОСОБА_1 звернулась до банку із заявою про видачу суми вкладу у розмірі 6681 дол. США та нараховані відсотки (а.с. 12).

Згідно відповіді ПАТ «Дельта Банк» № 05-2377232 від 03.09.2014 року встановлено, що вилучення суми коштів з поточного рахунку в іноземній валюті в один операційний день, можливе в межах еквіваленту 15000 гривень за курсом НБУ на день отримання коштів.

Із заяви позивача ОСОБА_1 від 10.09.2014 року встановлено, що з моменту закінчення дії договору № 010-07519-260514 від 26.05.2014 року, а саме, 24.08.2014 року, АТ «Дельта Банк» відмовляється здійснювати видачу вкладу в доларах США в межах еквіваленту 15000 гривень на добу за курсом НБУ на день отримання коштів.

Також із подібною заявою позивач ОСОБА_1 зверталась до Банку 16.09.2014 року, на яку була надана відповідь про те, що інформація позивача взята до уваги Національним банком та буде використана під час здійснення банківського нагляду.

Відповідно до виписки за операціями по картковому рахунку з 01.10.2014 року по 31.10.2014 року доступний залишок ОСОБА_1 на кінець періоду складає 5540,68 дол. США.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 3 ст. 510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання

Статтею 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» встановлено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно зі ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку або настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Положення цієї глави застосовуються до інших фінансових установ при укладенні ними договору банківського рахунка відповідно до наданої ліцензії, а також застосовуються до кореспондентських рахунків та інших рахунків банків, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Згідно з п. 3.3. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 № 516, з послідуючими змінами, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2003 року за N 1256/8577: Банки повертають вклади (депозити) та сплачують нараховані проценти у строки, що визначені умовами договору банківського вкладу (депозиту) між вкладником і банком.

За договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

При укладанні 26.05.2014 року договору банківського вкладу ОСОБА_1 розпорядилась своїми коштами, які є її власністю, та внесла їх на депозитний рахунок ПАТ «Дельта Банк» на умовах його строковості та повернення, проте своїми діями відповідач порушив зобов'язання, кошти, що є власністю позивача, не повертає у встановлений строк, чим порушує законні права позивача, а тому звернення до суду з відповідним позовом є належним способом захисту порушеного права та вимогами, сформульованими відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Зі змісту договору банківського вкладу випливає, що він укладений до 24.08.2014 року, тобто на час запровадження в ПУБЛІЧНОМУ АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВІ «ДЕЛЬТА БАНК» тимчасової адміністрації строк дії банківського вкладу закінчився.

Таким чином, суд приходить до висновку, позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення депозиту та відсотків нарахованих на нього є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення витрат на складання позовної заяви, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Проте, позивачем до матеріалів справи, надано копію квитанції № 18 від 17.11.2014 року про сплату грошових коштів у розмірі 300 гривень за складання позовної заяви, зазначена квитанція не містить відомості, що кошти за у розмірі 300 гривень сплачено по справі відносно відповідача ПАТ «Дельта Банк».Також, слід зазначити, що єдиним доказом сплати грошових коштів є оригінал квитанції.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення витрат на складання позовної заяви не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. На підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому суму по сплаті судового збору необхідно стягнути з відповідача в дохід держави.

Сума невиплаченого депозиту та процентів становить 5540 дол. США 68 центів, що станом на 08.05.2015 року еквівалентно 114816,52 гривень (курс НБУ станом на 08.05.2015 року становить: 1 доларів США - 20,72246 гривень).

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позовної заяви, судовий збір в сумі 1148,16 грн. слід стягнути на користь держави з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 1058, 1060 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 57-60, 88 ЦПК України, п.1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами, затвердженого Постановою Правління Національного банку України №516 від 03.12.2003 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ Дельта Банк» про стягнення депозиту - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) на користь ОСОБА_1, (РНОКПП НОМЕР_1) суму внеску (депозиту) і нараховані відсотки на суму депозиту у розмірі 5540,68 (п'ять тисяч п'ятсот сорок доларів США) 68 центів.

Стягнути з Публічного Акціонерного Товариства «Дельта Банк» (ЄДРПОУ 34047020) в дохід держави судовий збір у розмірі 1148 (одна тисяча сто сорок вісім) гривень 16 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя М.М. Дмитрієва