Рішення № 44142024, 08.05.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/7163/14

2/243/198/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Сидоренко І.О.

при секретарі - Рудь Т.В.,

за участю:

позивача за первісним позовом - ОСОБА_1

представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2

представника відповідача за первісним позовом Чередниченко Р.В.

третьої особи за зустрічним позовом ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 3 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та стягнення заборгованості та зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним, проведення сторін в початковий стан, стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

До Слов'янського міськрайонного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про виселення та стягнення заборгованості. Дана позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2013 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір оренди квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Дана квартира належить позивачці на праві спільної часткової власності разом із дітьми позивачки - ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по 1/3 частині кожному.

Відповідно до умов даного договору позивачка передає, а ОСОБА_5 приймає в оренду житлове приміщення, в подальшому квартира, для проживання. Згідно п. 1.5 п. 1 Договору орендар зобов'язався прийняти квартиру з 01.11.2013 року. Також, сторонами були визначені умови розрахунку та порядок оплати за період оренди квартири - орендар повинен сплатити суму, кратну 1500 доларам США, яку орендар сплатив одразу ж після укладення Договору. Також, сторони домовилися про те, що орендар буде мати пріоритетне право на купівлю даної квартири, якщо виявить на це бажання. Одночасно орендар взяв на себе зобов'язання оплачувати за весь період оренди спожиті комунальні послуги.

Після укладення договору відповідач ОСОБА_5 на час оренду з дозволу позивача зареєструвала членів своєї сім'ї - ОСОБА_6, ОСОБА_9 та ОСОБА_10

10.04.2014 року позивачка зв'язалася з відповідачкою в соціальній мережі з метою з'ясувати, чи планують вони оформлювати в подальшому договір купівлі-продажу даної квартири, на що вона відповіла, що на даний час вони з чоловіком це питання не вирішили.

15.10.2014 року позивач направила ОСОБА_5 лист, в якому довела до її відома, що, оскільки вона відмовляється від пріоритетного права на укладення договору купівлі-продажу квартири, то їй необхідно звільнити добровільно квартиру у строк до 03.11.2014 року та надати документи, які підтверджують відсутність заборгованості за комунальні послуги. Однак, жодних документів позивачці не було надано.

Відповідно до уточненої позовної заяви просить суд виселити відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_12, ОСОБА_10 із житлового приміщення - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_5 на її користь заборгованість за спожиті комунальні послуги: за житлово-комунальні послуги - 1761,98 грн., за спожитий природний газ - 765,67 грн., за спожите опалення та гаряче водопостачання - 1450,24 грн., а всього 3977,89 грн.

Відповідачем ОСОБА_5 до суду пред'явлена зустрічна позовна заява до ОСОБА_1, треті особи - орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання правочину недійсним, приведення сторін у первісний стан та стягнення грошових коштів. Дана позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_1 був укладений договір оренди житлового приміщення., відповідно до умов якого ОСОБА_1 передала, а відповідач ОСОБА_5 прийняла в оренду квартиру АДРЕСА_1. Пунктом 4.1. Договору був визначений порядок внесення сплати за оренду житлового приміщення. Відповідно до зазначеного пункту Договору, при укладенні договору за весь час його дії ОСОБА_5 одноразово передала ОСОБА_1 орендну плату в повному обсязі в розмірі 1500,00 доларів США. Крім того, пунктом 3.2 Договору закріплене її право на першочергове придбання вищевказаної квартири по закінченню терміну дії даного Договору. Грошові кошти в розмірі 1500,00 доларів США повинні бути враховані при оплаті вартості квартири за договором купівлі-продажу. Строк дії договору визначений сторонами - з 01 листопада 2013 року по 1 листопада 2014 року.

Однак, позивач ОСОБА_1 розпорядилася даною квартирою одноособово, незважаючи на те, що їй на праві власності належить лише 1/3 частина даної квартири. Окрім того, відповідно до ст. 224 ЦК України, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування є нікчемним. Відповідно до вимог ст. 71 ЦК України, ст. 177 СК України, опікуни, піклувальники, батьки, не можуть відмовитися від майнових прав дитини без дозволу органу опіки та піклування. Вважає, що при укладенні даного правочину був порушений публічний порядок, оскільки даним правочином були порушені конституційні права та свободи ОСОБА_8 та ОСОБА_7, що є підставою для визнання правочину недійсним. Також, при укладенні даного договору оренди житлового приміщення, ОСОБА_1 не повідомила про обставини, що перешкоджають вчиненню даного правочину, оскільки не довела до відома відповідача ОСОБА_5 про те, що їй належить лише 1/3 частина даної квартири. В пункті 1.2. даного договору оренди житла зазначено про те, що ОСОБА_1 є власником квартири на підставі свідоцтва про приватизації, тобто свідоцтва про право власності на житло. Вважає, що таким чином ОСОБА_1 при укладенні даного договору ввела її в оману, що відповідно до ст. 220 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі, все, що вона отримала на виконання цього правочину. Тобто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 повинні бути стягнуті грошові кошти, які були передані в рахунок оплати за оренду, в сумі, що еквівалентно 1500 доларів США.

Вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті комунальних послуг є безпідставними, оскільки недійсний правочин не породжує ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю. Окрім того, ОСОБА_1 не має права пред'являти вимоги про стягнення на її користь заборгованості по сплаті комунальних послуг, тому, що сама вона дану заборгованість не погашала.

Окрім того, відповідачка ОСОБА_5 вважає, що у разі визнання даного договору оренди недійсним, вона та члени її сім'ї не можуть бути виселені з даного житлового приміщення, оскільки відповідачі в зазначеній квартирі були зареєстровані за наявності згоди ОСОБА_1 02 січня 2013 року, тобто раніше, ніж відбувся зазначений правочин. В листопаді 2012 року нею та ОСОБА_1 була досягнута домовленість про те, що в майбутньому між ними буде укладений договір міни трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка, як вважала відповідачка ОСОБА_5 належить ОСОБА_1 на праві власності, та однокімнатної квартири АДРЕСА_3 з доплатою в розмірі 3500,00 доларів США. При цьому, 13 листопада 2012 року для забезпечення зазначеного зобов'язання - договору міни житлових приміщень, ОСОБА_5 ОСОБА_1 була передана сума завдатку в розмірі 500,00 доларів США. 16 грудня 2012 року в якості авансу була передана ще сума в розмірі 1000,00 доларів США, про що зазначено в розписці.

Однак, в теперішній час, ОСОБА_1 відмовляється укладати договір міни житлових приміщень та бажає укласти договір купівлі-продажу квартири. На даний час відповідачка ОСОБА_5 не має відповідної суми грошових коштів для придбання квартири. Окрім того, вони з ОСОБА_1 домовлялися про вчинення іншого правочину - договору міни.

Просила суд визнати недійсним договір оренди квартири АДРЕСА_1, укладений між нею та ОСОБА_1, стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 24236,72 грн., внесені в якості орендної плати; стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 8078,90 грн., які були сплачені у якості завдатку на підтвердження та в забезпечення виконання зобов'язання -договору міни житлових приміщень, 16157,82 грн., що були внесені в якості авансу в забезпечення виконання даного правочину; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати - по оплаті судового збору та по оплаті надання правової допомоги. В задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 просить відмовити повністю.

07 травня 2015 року представником відповідача за первісним позовом ОСОБА_5, адвокатом Чередниченко Р.В., залишені без розгляду позовної вимоги за зустрічною позовною заявою в частині стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 16157,82 грн., які були внесені ОСОБА_5 у якості авансу для забезпечення виконання зобов'язання, про що судом винесена відповідна Ухвала.

Уточнивши свої позовні вимоги ОСОБА_5 просить визнати недійсним договір оренди квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти, внесені в якості орендної плати в розмірі 31050,00 грн. та стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 10350,00 грн., що були внесені в якості завдатку на підтвердження та виконання зобов'язання - договору міни житлових приміщень: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3.

Відповідно до наданого позивачем суду письмового заперечення, ОСОБА_1 зазначає, що дійсно, відповідно до Свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2007 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 15.05.2013 року вона є власником 1/3 частини квартири, а її дітям ОСОБА_8 та ОСОБА_7 належать інші частки квартири у розмірі по 1/3 частці кожному. Однак, ствердження відповідача ОСОБА_5 про те, що їй не було відомо про цю обставину, та таким чином вона була введена в оману, не відповідає дійсності, оскільки дана інформація була доведена до її відома особисто у присутності її чоловіка ОСОБА_13 та матері відповідача ОСОБА_5 При цьому, за словами відповідача ОСОБА_6, якому було також відомо про те, що квартира знаходиться у спільній частковій власності, вони мали намір в подальшому укласти з нею та її дітьми договір міни квартири та квартири, що належить йому на праві власності з відповідною грошовою доплатою, одразу ж після того, як він повернеться з заробіток.

Окрім того, на час укладання договору оренди інші співвласники надали свою згоду на укладення даного договору в усній формі, що не суперечить чинному законодавству України, що підтверджується тим фактом, що під час реєстрації позивачки та її чоловіка разом із дітьми у даній квартирі була необхідна також письмова згода інших співвласників квартири, яка і була ними надана. ОСОБА_5 в даному випадку захищає не свої законні права та інтереси, а права та інтереси інших співвласників квартири, що не відповідає змісту ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України. Під час проживання зі своєю родиною відповідно до договору оренди відповідач за первісним позовом ОСОБА_5 не заявляла претензій щодо дійсності укладеного договору. Такі претензії з'явилися лише після звернення з позовом до суду.

Також, не відповідає дійсності ствердження ОСОБА_5 про те, що даний правочин є нікчемним, оскільки він вчинений без дозволу органу опіки та піклування, оскільки, оформлення даного договору оренди квартири не є відмовою від майнових прав неповнолітнього ОСОБА_7 Тому, зазначений договір оренди не підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; отримання згоди органу опіки та піклування не є необхідним. Вважає, що вимога визнати даний договір з таких підстав протирічить вимогам чинного законодавства.

До того, ж ОСОБА_7 не проживав у даній квартирі, а мешкав разом із позивачем та її чоловіком у місті Сіверськ. Окрім того, до укладення договору оренди, позивач разом із своїми дітьми мала намір укласти договір міни її квартири на квартиру, що належить на праві приватної власності ОСОБА_6. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася до органу опіки та піклування в особі Артемівської райдержадміністрації із заявою про надання дозволу на дачу неповнолітньому ОСОБА_7 згоди на укладення договору міни 1/3 частини квартири. Згідно Розпорядження голови райдержадміністрації від 22 липня 2013 року № 263 такий дозвіл був наданий. Однак, договір міни у зв'язку з відмовою зі сторони ОСОБА_5 та її чоловіка не був укладений.

Окрім того, вважає, що вимога позивача щодо визнання договору оренди квартири недійсним є безпідставним, а тому є безпідставною вимога привести сторони у попередній стан.

Щодо посилання ОСОБА_5 відносно того, що вона проживає у вказаній квартирі з 02 січня 2013 року, а члени її сім'ї були зареєстровані у вказаній квартирі у якості членів сім'ї позивача, зазначає, що вказані посилання не в повній мірі відповідають дійсним обставинам справи та не спростовують тієї обставини, що наразі ОСОБА_5 та її родина без жодних правових підстав проживає в її квартирі.

На думку ОСОБА_1, той факт, що ОСОБА_5 разом із членами своєї сім'ї доглядає за належним станом квартиру та зобов'язується в майбутньому сплачувати комунальні платежі у цій квартирі, підтверджує лише те, що позивач добровільно відмовляється виселитися разом зі своєю родиною з даної квартири. В той же час посилання позивачки з приводу того, що вона разом із чоловіком та дітьми проживає в орендованій квартирі з листопада місяця 2012 року не відповідає дійсності та нічим не підтверджено.

Також, зазначає, що позивач дійсно була зареєстрована в зазначеній квартирі з січня 2013 року з тих підстав, що між сторонами у листопаді 2013 року була досягнута домовленість на укладення договору міни квартир, а в квартирі, куди заселилася лише одна ОСОБА_5 без родини, було відключено газопостачання, то вони вирішили, що тимчасово, на час оформлення документів щодо договорів міни, ОСОБА_5 буде користуватися вказаною квартирою, для чого було відновлено газопостачання. Однак, ОСОБА_5 та її чоловік, не зібравши своєчасно усі необхідні документи для укладення зазначеної угоди, відмовилися від оформлення договору міни, то вони домовилися, що між ними буде укладений договір купівлі - продажу вказаної квартири, а до цього моменту ОСОБА_5 разом із членами своєї сім'ї буде проживати у цій квартирі відповідно до умов договору оренди. При цьому сторонами було обумовлено, що у випадку не укладення договору купівлі - продажу квартири після закінчення строку дії договору оренди, позивачка разом із членами своєї сім'ї повинна виселитися з квартири в добровільному порядку.

Проте, вказану домовленість ОСОБА_5 порушила, договір купівлі - продажу з вини ОСОБА_5 та її чоловіка не був укладений.

Відносно вимоги щодо стягнення з неї на користь ОСОБА_5 500,00 доларів США зазначає, що 13 листопада 2012 року ОСОБА_5 передала у якості завдатку грошову суму в розмірі 500,00 доларів США, як частину доплати за майбутній договір міни квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_6, на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить позивачці, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві спільної часткової власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Таким чином, внесення завдатку, як способу виконання зобов'язання може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникати на підставі договору міни. В той же час договір міни укладений не був у зв'язку з відмовою ОСОБА_5 та її чоловіка. Проте, ОСОБА_5 вважає дану суму завдатком, то відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора, тому дана сума грошових коштів повинна бути залишена у неї.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надала пояснення, аналогічні поясненням, якими обґрунтовуються її позовні вимоги та заперечення на зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 Просила задовольнити її позовну заяву, в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_5 просила відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням, якими обґрунтовуються позовні вимоги ОСОБА_1 та заперечення на зустрічний позов ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, відповідно до наданої суду заяви від 28.01.2015 року просила розглянути справу без її участі, за участю її представника, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, відповідно до наданої суду заяви від 28.01.2015 року просив розглянути справу без його участі, проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечує.

Представник відповідача ОСОБА_5, адвокат Чередниченко Р.В. в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні поясненням, якими обґрунтовуються зустрічний позов ОСОБА_5 Просив суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, задовольнити зустрічний позов ОСОБА_5

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Слов'янської міської ради в судове засідання не з'явився, надав суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без його участі, рішення просив прийняти на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_8 в судове засідання не з'явилася, відповідно до наданих суду письмових пояснень зазначила, що їй, як співвласниці квартири, про договір оренди було відомо, вони з матір'ю це обговорювали та вона не заперечувала проти укладення договору, а також надала усну згоду. Також, з метою зареєструвати ОСОБА_5 та членів її сім'ї вона надавала до органів міграційної служби нотаріально посвідчену заяву, в якій надавала згоду на реєстрацію зазначених осіб в квартирі на час дії договору оренди. Тому, посилання ОСОБА_5 в своєму позові на відсутність її згоди, як співвласника квартири на укладання цього договору та порушенням цим її прав є безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим, оскільки ОСОБА_5 та члени її сім'ї не мають права проживати в зазначеній квартирі та повинні відшкодувати заборгованість за комунальні послуги.

Третя особа ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення та зазначив, що він безпосередньо зустрічався з ОСОБА_6, оскільки надавав свою згоду на реєстрацію ОСОБА_6. ОСОБА_6 знав про те, що він є співвласником цієї квартири. Також, дане питання вони обговорювали з матір'ю. Позов ОСОБА_1 просив задовольнити.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 в судовому засіданні надав показання та зазначив, що він є чоловіком позивача ОСОБА_1 З відповідачами ОСОБА_6 вони планували обмін квартир, ОСОБА_5 вони поясняли, що продати квартиру не буде можливості до досягнення повноліття сином. Проблеми з оформленням документів були саме у ОСОБА_5. Ними було вирішено, що рік ОСОБА_5 поживуть в квартирі, доки син не досягне повноліття. Після цього вони укладуть договір купівлі-продажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та показання свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до дублікату Свідоцтва про право власності від 23 жовтня 2007 року, виданого КП «Сервіскомуненрго», квартира АДРЕСА_1 належить на справі спільної часткової власності ОСОБА_1 та членам її сім'ї - ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Як випливає зі Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 25 червня 2011 року, виданого виконкомом Сіверської міської ради, ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_16 та змінила прізвище на ОСОБА_8.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що співвласниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8.

Право власності зареєстровано за власниками даного нерухомого майна в розмірі 1/3 частки за кожним, що випливає з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 9-11).

01.11.2013 року між власницею 1/3 частки зазначеної квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_5 укладений договір оренди квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно з п. 1.1 даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в оренду житлове приміщення, в подальшому - квартиру, для проживання в порядку та на умовах, оговорених нижче.

Відповідно до п. 3.2 даного Договору орендар має першочергове право на придбання орендованої квартири по закінченню дії Договору. У разі укладення договору купівлі-продажу сума 1500,00 доларів США, яка сплачена за проживання, буде урахована орендодавцем при сплаті вартості квартири.

Пунктом 4 Договору встановлений розрахунок та порядок оплати. Відповідно до п. 4.1 орендар сплачує проживання на весь час дії Договору з 01 листопада 2013 року по 01 листопада 2014 року у сумі, еквівалентної 1500,00 доларів США. Пунктами 4.2 - 4.4. зазначено, що комунальні послуги, електроенергію, холодне та тепле водопостачання оплачує орендар.

Згідно п. 5.1. строк дії Договору з 01.11.2013 року по 01.11.2014 року. Пунктом 5.2 Договору обумовлено, що даний Договір може бути продовжений за взаємною згодою сторін шляхом підписання нового договору.

Також, сторонами обумовлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а саме п. 6.1 зазначено, що винувата сторона відшкодовує іншій стороні збитки в повному обсязі.

Відповідно до ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

Як встановлено в судовому засіданні, строк дії даного договору найму (орненди) скінчився, однак відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в зазначеній квартирі продовжують проживати.

Отже, суд погоджується зі ствердженням позивача ОСОБА_1 про те, що відповідачі ОСОБА_6 проживають в її квартирі без будь-якої правової підстави, а тому вимогам ОСОБА_1 про виселення відповідачів ОСОБА_6 з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, підлягає задоволенню.

Також, як вже було встановлено в судовому засіданні, що комунальні послуги, електроенергію, холодне та тепле водопостачання за час проживання в зазначеній квартирі оплачує відповідач ОСОБА_5

Відповідно до Договору № 001003097 від 01.01.2009 року, укладеним між КП «Сервіскомуненерго» та позивачем ОСОБА_1, споживачем послуг, що надаються КП «Сервіскомуненерго» за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1, яка зобов'язана проводити розрахунки за надані послуги.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що нарахування заборгованості КП «Сервіскомуненерго» проводиться саме на особовий рахунок позивача ОСОБА_1 Відповідно до довідки КП «Сервіскомуненерго» сума заборгованості за надані послуги за період з 01.11.2013 року по 01.12.2014 року становить 1761,98 грн.

Також, між позивачем ОСОБА_1 та ВАТ «Донбасенерго» в особі Слов'янської ТЕС 12.11.2007 року був укладений Договір № 001003097, відповідно до якого ВАТ «Донбасенерго» в особі Слов'янської ТЕС надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Станом на 31.01.2015 року заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за адресою: АДРЕСА_1, за період з листопада 2013 року по листопад 2014 року складає 1450,24 грн.

Окрім того, між позивачем ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» 27.04.2015 року був укладений Договір про надання послуг з газопостачання. Як випливає з довідки ПАТ «Донецькоблгаз», ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 має заборгованість за використаний природний газ в сумі 765,67 грн.

Проаналізувавши вищенаведені обставини справи, суд доходить до висновку, що ОСОБА_5 умови Договору найму (оренди) житла не виконувала, за спожиті комунальні послуги не сплачувала. Також, суд приймає до уваги той факт, що позивач ОСОБА_1, відповідно до вищенаведених договорів, є споживачем комунальних послуг та на неї покладено обов'язок по оплаті наданих комунальних послуг, та вважає за необхідне задовольнити позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_5 суми заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 1761,98 грн., за спожитий природний газ у розмірі 765,67 грн., за опалення та гаряче постачання у розмірі 1450,24 грн., а всього 3977,89 грн.

При цьому, суд приймає до уваги, що сторонами у договорі обумовлена відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язання, а саме в п. 6.1 зазначено, що винувата сторона відшкодовує іншій стороні збитки в повному обсязі.

Оцінюючи посилання ОСОБА_5 в своїй зустрічній позовній заяві на те, що ОСОБА_1 розпорядилася даною квартирою одноособово, незважаючи на те, що їй на праві власності належить лише 1/3 частина даної квартири, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З пояснень третіх осіб у справі ОСОБА_7 та ОСОБА_17, які є співвласниками даного нерухомого майна випливає, що їм було відомо про укладення зазначеного договору найму, вони це питання обговорювали зі своєю матір'ю - позивачем ОСОБА_1 та не заперечували проти цього. Тому, суд не може погодитись зі ствердженням відповідача ОСОБА_5 про те, що дана обставина є підставою для визнання договору недійсним. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачі ОСОБА_5 фактично прийняли у найм квартиру, проживали в ній протягом строку дії договору та проживають по теперішній час, що свідчить про те, що правочин сторонами був виконаний. Дана обставина унеможливлює визнання договору найму (оренди) квартири недійсним.

Також, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_5 на ту обставину, що правочин був вчинений без згоди органу опіки та піклування, а тому є нікчемним.

Дійсно, стаття 71 ЦК України вимагає наявність обов'язкового дозволу органу опіки та піклування та забороняє опікуну без дозволу органу опіки та піклування відмовлятися від майнових право підопічного. Відповідно до ч. 3 ст. 177 Сімейного Кодексу України, батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів, передбачених частиною другої цієї статті (укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини, відмовлятися від майнових прав дитини) лише з дозволу органу опіки та піклування.

Суд приймає до уваги той факт, що на час укладення договору найму (оренди) квартири, син позивача ОСОБА_1, був неповнолітнім, однак вважає, що укладення договору оренди квартири позивачем не є відмовою від його майнових прав, а тому немає необхідності в отриманні обов'язкової згоди органу опіки та піклування. Окрім того, як вже було встановлено в судовому засіданні, права ОСОБА_7 при цьому позивачем порушені не були.

Також, суд не може погодитися зі ствердженням відповідача ОСОБА_5 про те, що при укладенні даного правочину був порушений публічний порядок, оскільки порушені конституційні права та свободи ОСОБА_8 та ОСОБА_7. При цьому суд зазначає, що в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 були освідомленні про укладення даного договору оренди та не заперечували проти його вчинення. Натомість, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 позов своєї матері ОСОБА_1 підтримали.

Також, суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_5 на те, що при укладенні даного договору оренди житлового приміщення, ОСОБА_1 не повідомила про обставини, що перешкоджають вчиненню даного правочину, оскільки не довела до відома відповідача про те, що їй належить лише 1/3 частина даної квартири та таким чином, ввела ОСОБА_5 в оману, що відповідно до ст. 230 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

При цьому суд виходить з показань свідка ОСОБА_13, та пояснень третіх осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які зазначили, як співвласники квартири, надавали свою згоду на реєстрацію сім'ї ОСОБА_5 в державній міграційній службі. Окрім того, як вже зазначалося в рішенні, відбулося виконання договору.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України, в п. 20 своєї Постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Факт обману ОСОБА_5 не доведений.

Отже, підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання договору найму (оренди) житла недійсним, а саме квартири АДРЕСА_1, немає.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні в натурі, все, що вона отримала на виконання цього правочину. Отже, приймаючи до уваги, що суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання договору оренди недійсним, вимога ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів в розмірі 31050,00 грн., внесених в якості орендної плати, також не підлягає задоволенню.

Також, уточнивши зустрічні позовні вимоги, ОСОБА_5 просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в розмірі 10350,00 грн., які були нею внесені в якості завдатку на підтвердження та виконання зобов'язання - договору міни житлових приміщень: квартири АДРЕСА_1 та квартири АДРЕСА_3.

При вирішенні цього питання суд виходить з наступного.

Відповідно до дослідженої в судовому засіданні розписки ОСОБА_1 отримала завдаток від ОСОБА_5 в рахунок обміну своєї трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 з доплатою в розмірі 500 доларів США 13.11.2012 року.

Квартира АДРЕСА_3 належить відповідачу ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 листопада 2005 року. Право власності на дане нерухоме майно зареєстровано в КП «Бюро технічної інвентаризації» м. Слов'янська.

Згідно зі ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Як зазначає ОСОБА_5 в своїй зустрічній позовній заяві та не оспорюється ОСОБА_1, зазначені в розписці грошові кошти були внесені ОСОБА_5 в якості завдатку на підтвердження та виконання зобов'язання - договору міни.

Отже, сума, сплачена ОСОБА_5 ОСОБА_1 є завдатком, наданим в забезпечення виконання зобов'язання, а саме договору міни вищезазначених квартир.

Частиною 1 статті 571 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання та зазначено, що у разі, якщо порушення сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.

Як пояснила ОСОБА_1 дану суму грошових коштів вона отримала від ОСОБА_5, підготувала необхідні для обміну документи, однак договір міни між сторонами укладений не був у зв'язку з відмовою від нього ОСОБА_5.

Відповідно до Розпорядження Голови районної державної адміністрації № 263 від 22.07.2013 року ОСОБА_1 наданий дозвіл на дачу неповнолітньому ОСОБА_7 згоди на укладання та підписання договору міни 1/3 частини квартири, розташованої за адресо: АДРЕСА_1, яка належить йому на праві власності, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3.

На думку суду, даним доказом підтверджується той факт, що ОСОБА_1 дійсно мала намір обміняти свою квартиру на квартиру ОСОБА_6, тому суд погоджується зі ствердженням ОСОБА_1 про те, що обмін квартир не відбувся саме з вини відповідачів ОСОБА_6.

Отже, виходячи з вимог ст. ч. 1 ст. 571 ЦК України, суд доходить до висновку, що дана сума завдатку повинна залишитися у кредитора. Тому, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 216, 546, 570-571, 810 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 79, 80, 88, 212-215, 218, 230, 292, 294, 296 ЦПК України, Законом України "Про судовий збір", Пленумом Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення та стягнення заборгованості - задовольнити.

Виселити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, із житлового приміщення - квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, суму заборгованості за спожиті комунальні послуги, а саме: за житлово-комунальні послуги у розмірі 1761 (одна тисяча сімсот шістдесят одна) грн.. 98 коп., за спожитий природний газ у розмірі 765 (сімсот шістдесят п'ять) грн. 67 коп., за спожите опалення та гаряче водопостачання у розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п'ятдесят) грн. 24 коп., а усього 3977 (три тисячі дев'ятсот сімдесят сім) грн. 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 243,60 грн. на рахунок 31210206700075, отримувач Слов'янське УК/Слов'янськ/22030001, ЄДРПОУ 37803368, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код платежу 22030001.

В задоволенні зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи: Орган опіки та піклування Слов'янської міської ради Донецької області, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання правочину недійсним, проведення сторін в початковий стан, стягнення грошових коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду І.О. Сидоренко