Постанова № 44135530, 11.02.2015, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/17311/14-к

Провадження №: 1-кп/752/214/15

У Х В А Л А

11.02.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

Головуючого судді Дроздової Н.В.

при секретарі Сафояні Ш.Х.

за участі прокурора Куца О.О.

захисника ОСОБА_1

провівши в приміщенні суду в м. Києві підготовче судове засідання в кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №42013100000000192, від 11.12.2013 року, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого за ч.1 ст. 375 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Голосіївського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_2, обвинуваченого за ч.1 ст. 375 КК України.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ підсудність вказаного провадження була визначена за Голосіївським районним судом м. Києва.

Під час підготовчого судового засідання прокурор зазначив, що обвинувальний акт відповідає вимогам законодавства та просив призначити провадження до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 просив повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки вважав, що останній складено з порушенням норм ст. 291 КПК України.

Зазначив, що викладені в обвинувальному акті факти суперечать одне одному. Так, вказано, що позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором оренди була розподілена згідно діючої автоматизованої системи документообігу суду - судді ОСОБА_2 тобто потрапила до нього випадково, але надалі вказується, що позивач ОСОБА_3 та суддя ОСОБА_2. діяли взаємоузгоджено, тобто фактично йдеться про їх співучасть у вчиненні злочину.

Також, захисник просив звернути увагу на те, що далі в акті зазначено, що ОСОБА_2, внаслідок неповного з'ясування усіх обставин справи, які мають юридичне значення для її правильного вирішення, несумлінного ставлення до вимог доказування щодо підстав звернення до суду з позовними вимогами, заявленими ОСОБА_3 з приводу виселення, вселення та визнання права власності, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до негативних наслідків, вказуючи таким чином, що причиною винесення ОСОБА_2 неправосудного рішення було неповне з'ясування всіх обставин справи, хоча зразу після цього зазначено, що обвинувачений мав прямий умисел на вказані дії.

Крім цього, захисник зазначив, що за змістом обвинувального акту слідчим неодноразово у стверджувальній формі зазначається про те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 375 КК України, що є порушенням презумпції невинуватості та вимог Конвенції Ради Європи «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Одночасно ОСОБА_1 була подана скарга шодо порушення презумпції невинуватості, яку останній, посилаючись на ч.2 ст. 303 КПК України просив розглянути та задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_2 підтримав позицію свого захисника, заперечував проти призначення вказаного кримінального провадження до розгляду, просив повернути обвинувальний акт прокурору та задовольнити заявлену скаргу щодо визнання порушення вимог презумпції невинуватості.

Прокурор заперечував щодо повернення обвинувального акту та задоволення скарги.

Суд, заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, у відповідності до положень ст. 314 КПК України, яка регламентує порядок та межі підготовчого судового засідання, приходить до наступного висновку.

Згідно п.3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, яка, в свою чергу, містить вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт і вони є обов`язковими для їх виконання слідчим і прокурором.

Так, згідно з п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Формулювання обвинувачення має містити посилання на обставини, які у відповідності до положень ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий, формулюючи обвинувачення, з яким погодився прокурор, посилається на вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Проте обвинувальний акт не містить посилання на те, що обвинувачений діяв умисно і усвідомлював що постановляє завідомо неправосудний судовий акт і бажає цього, тобто відсутня обов'язкова складова суб'єктивної сторони складу злочину - прямий умисел.

Таким чином, виникає питання щодо правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 375 КК України, яка передбачає постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, тобто передбачає наявність об'єктивної і суб'єктивної сторони складу злочину, яка відповідно полягає в постановленні завідомо (з прямим умислом) для судді (суддів) неправосудних судових рішень, під якими розуміються такі рішення, у яких свідомо невірно застосовано матеріальний закон, який у відповідній конкретній справі не підлягає застосуванню, або свідомо не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Наведений в обвинувальному акті перелік фактичних даних, а саме те, що він не зареєстрував у встановленому законом порядку подану позивачем ОСОБА_3 у судовому засіданні позовну заяву про збільшення позовних вимог та не виніс ухвалу про повернення вказаної позовної заяви, не є ознаками об'єктивної та суб'єктивної сторони злочину, передбаченого ч.1 ст. 375 КК України.

Вказані в обвинувальному акті фактичні обставини, можуть свідчити про службову недбалість чи дисциплінарний проступок, але не про ознаки злочину, передбаченого ст. 375 КК України.

Зазначені недоліки виключають можливість прийняття матеріалів кримінального провадження до судового розгляду, оскільки істотно порушують права підозрюваного і повинні бути усунуті в порядку, визначеному ст. 314 КПК України, тобто обвинувальний акт слід повернути прокурору.

Оскільки судом прийнято рішення про необхідність повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам КПК України, і по суті не вирішує питання пов'язані з підготовкою до судового розгляду, суд позбавлений можливості приймати рішення за клопотанням захисника щодо порушення презумпції невинуватості, а тому зазначена скарга підлягає долученню до обвинувального акта та може бути вирішена складом суду, який буде приймати рішення, відповідно до вимог ст.ст. 314,315 КПК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 291 КПК України,

У Х В А Л И В :

Обвинувальний акт за кримінальним провадженням №42013100000000192, від 11.12.2013 року, відносно ОСОБА_2, - повернути прокурору прокуратури Київської області.

Скаргу захисника ОСОБА_1,- долучити до матеріалів кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Н.В. Дроздова