Ухвала суду № 44134681, 13.05.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді Рожина Ю.М.,

суддів - Максимчук З.М., Григоренка М.П.,

секретаря судового засідання Пиляй І.С.,

за участю

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

представника відповідача ПАТ „Дельта Банк" Демчука Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" про захист прав споживача фінансових послуг, стягнення коштів за договорами строкового вкладу.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду від 24 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" за договорами банківських вкладів кошти у сумі 19216,75 доларів США та витрати на правову допомогу в сумі 3900,00 грн. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Представник відповідача в апеляційній скарзі вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що в процесі розгляду справи унеможливило встановленню фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводить, що на виконання договірних зобов'язань банківською установою у повному обсязі виконано умови щодо повернення позивачу банківських вкладів. Посилається на те, що у відповідності із договором укладеним між сторонами №007-02510-121012 від 12.10.2012 року позивачу зараховані кошти, що перебували на банківському рахунку. Зазначає, що позивач має право розпоряджатися вказаними коштами, при цьому ці кошти не належать відповідачу, а тому за рішенням суду відбувається подвійне стягнення.

Вважає, що суд безпідставно стягнув витрати на правову допомогу на користь позивача.

За викладених обставин просить рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтовано, а доводи викладені в ній не заслуговують на увагу, а тому підлягає відхиленню з наступних підстав.

У відповідності до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене та у відповідності до положень ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

З матеріалів справи вбачається, що 13 січня 2014 року між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір банківського вкладу №00000005664482 в доларах США із сумою вкладу 7000 (сім тисяч доларів США). на строк дії вкладу по 18 січня 2015 року за процентною ставкою на суму вкладу яка становить 10,25 % річних.

25 квітня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено договір банківського вкладу №00004006921595 в дол. США.

Відповідно до вказаного договору, позивач передав відповідачу 6800 дол. США. на строк дії вкладу по 22 жовтня 2014 року з процентною ставкою на суму вкладу яка становить 11% річних.

25 квітня 2014 року між позивачем та ПАТ "Дельта Банк" було укладено договір банківського вкладу №20005006901625 в дол. США. за яким позивач передав відповідачу 10000 дол. США. на строк дії вкладу по 22 жовтня 2014 року з процентною ставкою на суму вкладу яка становить 11% річних.

Відповідно до п.1.10 вказаних договорів, вклад виплачується по закінченню строку розміщення вкладу шляхом зарахування на поточних рахунок, відкритий на ім'я вкладника в установі банку.

Згідно виписки за операціями по картковому рахунку НОМЕР_1 з 01.10.2014 року по 31.10.2014 рік та виписки за операціями по картковому рахунку НОМЕР_1 з 06.01.2015 року по 30.01.2015 рік вбачається, що позивачу повернуто кошти по закінченню депозитного договору №00004006921595 у розмірі 6800 дол. США, по закінченню депозитного договору №20005006901625 у розмірі 10000 дол. США, по закінченню депозитного договору № 00000005664482 у розмірі 7000 дол. США.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції послався на приписи ст.ст.1058,1060,1074 ЦК України, дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що відповідачем не виконані договірні зобов'язання щодо повернення позивачу банківських вкладів у відповідно до норм матеріального права та умов викладених у договорах.

Відповідно до ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

За приписами ч.ч.1,2 ст.1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Згідно ст.1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Реалізація цих норм матеріального права викладена в Положенні про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного Банку України №515 від 3.12.2003 року, в п.3.3, якого зазначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду, банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім випадків, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які вставлені договором.

Доводи апеляційної скарги про відкриття для позивача рахунку на який перераховані кошти за депозитними вкладами у сумі 19216,75 доларів США не заслуговують на увагу тому, що відповідачем не надано доказів про укладення з позивачем з цього приводу будь-якої угоди щодо розпорядження коштами або виплати коштів за депозитними вкладами, як того вимагає закон.

Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі №6-140цс-13 від 25.12.2013 року та правового висновку по даній справі слідує, що за змістом ст.ст.526,1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором депозиту вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпоряджатися ним на свій розсуд.

Задовольняючи вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу суд виходив з доведеності вказаних витрат.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду виходячи з наступного.

Згідно зі ст.ст.84,88 та ст.30 Закону України „Про адвокатуру та адвокатську діяльність" судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Відповідно до п.3.1. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від 15 грудня 2004 року №637, квитанція до касового прибуткового ордеру є належним документальним підтвердженням факту внесення грошових коштів у касу адвоката та сплати суми гонорару.

В матеріалах справи є договір про надання правової допомоги укладений між адвокатом та позивачкою від 5 листопада 2014 року (а.с.13) та квитанція прибуткового касового ордеру без номера від 6 листопада 2014 року (а.с.12) про внесення позивачем грошових коштів адвокату за надання правової допомоги та розрахунок вартості виконаних робіт за період з 5 листопада 2014 року по 24 березня 2015 року, що складає 4700 грн., що не заперечувалось представником відповідача та прийняті судом на підтвердження вчинених дій у наданні правової допомоги позивачу у даній справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому відсутні підстави для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,324,325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника відповідача публічного акціонерного товариства „Дельта Банк" відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий Ю.М. Рожин

Судді З.М.Максимчук

М.П.Григоренко