Рішення № 44131881, 07.05.2015, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6100/14-ц

2/296/394/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" травня 2015 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

при секретарях Галіцькій А.М., Давиденко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП «ВЖРЕП-13» Житомирської міської ради, третя особа - служба у справах дітей Житомирської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житлом, вселенні та зміну договору найму жилого приміщення та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із даним позовом, де вказала, що 22.12.2012 р. вона зареєструвала шлюб з відповідачем.

26.12.2012 р. переважно за її дошлюбні кошти, згідно договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Катюхою О.В., сторони придбали двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 17 червня 2014 року шлюб між ними було розірвано.

Посилаючись на те, що відповідач чинить перешкоди у користуванні квартирою, позивач просила: «Постановити рішення про вселення позивача ОСОБА_1 та її доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язавши відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкоди в користуванні та володінні вказаним житлом. Змінити договір найму спірного жилого приміщення, виділивши для проживання та користування позивачці разом з малолітньою дитиною окрему кімнату площею 15,7 кв.м. Зобов'язати комунальне підприємство «Виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство № 13» Житомирської міської ради відкрити окремий особовий рахунок на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я позивача ОСОБА_1».

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з викладених у ньому підстав.

Відповідач та його представник позов не визнали і подали зустрічну позовну заяву, що була прийнята судом до спільного розгляду з первісним позовом.

В зустрічному позові ОСОБА_2 просить визнати за ним право особистої приватної власності на спірну квартиру, посилаючись на те, що вона була придбана за кошти, що надав йому його батько ОСОБА_5

ОСОБА_1 та її представник зустрічний позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні за безпідставністю.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування позов ОСОБА_1 підтримала. Проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечувала.

Заслухавши пояснення сторін, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задовольняє зустрічний позов ОСОБА_2 з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22.12.2012 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб (а. с. 11).

17 червня 2014 року рішенням Корольовського районного суду м. Житомира шлюб між сторонами було розірвано (а. с. 49).

26 грудня 2012 року ОСОБА_2 придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 19).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснив, що 26.12.2012 р. він продав належну йому трьох кімнатну квартиру АДРЕСА_3 та на виручені кошти придбав для сина ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Підшукувати покупців на власну квартиру та квартиру для сина він почав задовго до одруження сина. Оскільки квартира придбавалась для сина, то і оформлена вона була на нього, як на покупця.

Покази ОСОБА_5 та пояснення позивача ОСОБА_2 підтвердились у судовому засіданні копією договору купівлі-продажу квартири від 26.12.2012 р. (а. с. 54) та показами свідка ОСОБА_6

Крім цього, свідок ОСОБА_7 пояснила, що працює ріелтором в ЧП «Капітал-Житомир». В 2012 році до неї звернувся ОСОБА_5 з питання продажу належної йому квартири АДРЕСА_3 і підшуканні двокімнатної квартири для його сина. В результаті проведеної нею роботи 26 грудня 2012 року було укладено відразу декілька договорів, відповідно до яких ОСОБА_5 продав належну йому квартиру АДРЕСА_3, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1.

Таким чином, аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про те, що спірна квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_2 за особисті кошти, подаровані йому батьком ОСОБА_5.

Відповідно до п.п.3 п.1 статті 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Суд вважає безпідставним посилання первісного позивача ОСОБА_1 на те, що спірна квартира є спільною власністю сторін на підставі статті 60 СК України, оскільки, по-перше - суду не надано доказів того, що квартира придбана за спільні кошти подружжя (вказана обставина викликає у суду сумнів з огляду на те, що з часу одруження, до моменту придбання відповідачем квартири пройшло лише чотири дні), по-друге - ОСОБА_1 та її представник не надали доказів того, що її особисті кошти були витрачені на придбання квартири (факт зняття коштів ОСОБА_1 в жовтні 2012 року не доводить факту витрачання їх на придбання квартири), по-трете - ОСОБА_1 та її представником не заявлялося таких правових підстав позову, як передбачені п.7 статті 57 СК України, а саме: «Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю», в звязку з чим, відповіднодо статті 11 ЦПК України, суд позбавлений можливості застосовувати її на власний розсуд.

Суд вважає не доведеною обставину перешкоджання ОСОБА_2 у користуванні спірною квартиторю ОСОБА_1 та її неповнолітньої дитини. Так, на підтвердження вказаної обставини суду був наданий вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 25 грудня 2014 року, відповідно до якого ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначено покарання у виді 80 годин громадських робіт. В описовій частині вироку вказано: «14.05.2014 р. близько 14 год. 00 хв. між ОСОБА_2, який перебував в квартирі АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_1, на грунті тривалих неприязних відносин виник словесний конфлікт. В ході даного конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Реалізовуючи свій злочинний умисел з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ОСОБА_2 умисно наніс удари обома руками по лівому плечу та правою ногою по лівому стегну.

В результаті вказаних дій ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців на лівій верхній та нижній кінцівках, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 998 від 16.05.2014 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.

01.06.2014 р. близько 19 год. 00 хв. між ОСОБА_2, який перебував в квартирі АДРЕСА_1, разом зі своєю дружиною ОСОБА_1, на ґрунті тривалих неприязних відносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, виник словесний конфлікт.

В ході даного конфлікту у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 Реалізовуючи свій злочинний умисел, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, ОСОБА_2 умисно наніс однією рукою удари по правому плечу.

В результаті вказаних дій ОСОБА_2 умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді синців на правій верхній кінцівці, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1294 від 02.05.2014 р. відносяться до легких тілесних ушкоджень без короткочасного розладу здоров'я.» (а. с. 76).

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Із вищенаведеного змісту вироку вбачається, що ОСОБА_2 на ґрунті тривалих неприязних стосунків умисно заподіяв потерпілій ОСОБА_1 тілесні ушкодження, які відносяться до легких без короткочасного розладу здоров'я.

Суд не може прийняти вказаний вирок як належний доказ по даній справі, оскільки предметом розгляду по ній не є цивільно-правові наслідки дій ОСОБА_2 з питань заподіяння ОСОБА_1 тілесних ушкоджень. Крім цього, вирок не містить встановлених судом даних про перешкоджання ОСОБА_2 у користування ОСОБА_8 спірною квартирою.

Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 та її представник не надали, та клопотань про їх витребування не подавали.

Як похідна не підлягає задоволенню і вимога позивача ОСОБА_1 про встановлення порядку користування спірною квартирою та зобовязання КП "КВЖРЕП № 13" відкрити окремі особовий рахунок.

Відповідно до статті 88 ЦПК України суд стягує з відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2282,60 грн.

Керуючись ст.ст.386, 391 ЦК України, ст.57 СК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 208, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, КП «ВЖРЕП № 13» Житомирської міської ради, третя особа - служба у справах дітей Житомирської міської ради, про усунення перешкод в користуванні житлом, вселенні та зміну договору найму жилого приміщення - відмовити за безпідставністю.

Позов ОСОБА_2 - задовольнти.

Визнати за ОСОБА_2 право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 2 282 (дві тисячі двісті вісімдесят два) грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський