Постанова № 44131629, 14.05.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 166/510/15-п Провадження №33/773/109/15 Суддя в 1 інстанції: Фазан О.З. Категорія:ч.2 ст. 204-1 КУпАП Доповідач: Оксентюк В. Н.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2015 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Оксентюк В.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року, якою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, зареєстрований в АДРЕСА_1 не працюючий, який притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Зазначеною постановою ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3400 ( три тисячі чотириста ) гривень.

ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 07 квітня 2015 року, о 12 годині 55 хвилин на напрямку с. Дивин (Республіка Білорусь) - с. Самари (Україна) в районі ІПЗ № 1447 в групі з громадянином України ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснили незаконне перетинання Державного кордону України в обхід ПП "Самари" на в'їзд в Україну з території республіки Білорусь, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції розгляд даної адміністративної справи провів без всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, чим порушив вимоги ст. 245 та 280 КУпАП.

В матеріалах справи відсутні докази, які би вказували про незаконне перетинання ним державного кордону України.

Посилання суду першої інстанції на протокол про адміністративне правопорушення, схеми, фото таблиці до протоколу та рапорти працівників прикордонної служби ПП "Самари", як на докази вчинення правопорушення, є помилкові, оскільки ці докази не підтверджують факту незаконного перетинання ним державного кордону України. Працівниками прикордонної служби та судом не встановлена приналежність слідів на контрольно-слідовій смузі конкретним особам, а виявлені на ній сліди також не свідчать про незаконне перетинання ним державного кордону. Працівники прикордонної служби обіцяли у разі визнання вини накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 170 гривень, а тому він і визнав вину. Судом не взято до уваги, що після затримання у них не виявлено жодних товарів, а також те, що суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП характеризується лише прямим умислом. Вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується лише на припущеннях.

Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити.

ОСОБА_2 належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що стверджується приєднаним до матеріалів справи повідомленням. В судове засідання останній не з'явився, причин неявки не повідомив, заяви про перенесення розгляду справи не подав. Тому вважаю, що розгляд справи слід провести у відсутності скаржника ОСОБА_2

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги прихожу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Частина перша статті 204-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктом пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Частина друга цієї статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

ОСОБА_2 інкриміновано незаконне перетинання державного кордону України поза пунктом пропуску державного кордону України, вчинене групою осіб.

Винуватість ОСОБА_2 у вказаному правопорушенні стверджується його визнавальними поясненнями, які він 07 квітня 2015 року дав працівникам прикордонної служби, та з яких випливає, що зазначеного числа він разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснили незаконний перетин державного кордону України та були затримані працівниками прикордонної служби.

Винуватість ОСОБА_2 також стверджується рапортами працівників прикордонної служби - першого заступника начальника відділу ПС "Самари" капітана ОСОБА_7, старшого лейтенанта ОСОБА_8 та сержанта ОСОБА_9, які 07 квітня 2015 року несли службу в п/н "ПП" та на території Самарівської сільської ради в районі інформаційно-попереджувального знаку 1447 за 350 метрів від ліній державного кордону затримали ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за незаконне перетинання державного кордону, схемою місцевості де останні були затримані, виявленою працівниками прикордонної служби в ділянці незаконного перетинання державного кордону України на контрольно-слідовій смузі доріжки зароблених гілкою слідів.

Будь-яких інших порушників державного кордону 07 квітня 2015 року на даній ділянці державного кордону працівниками прикордонної служби не виявлялось, а тому посилання ОСОБА_2 у апеляції, що він державного кордону не перетинав не приймаються до уваги.

Не є підставою для скасування постанови суду і посилання ОСОБА_2 в апеляції, що при затриманні у нього жодних товарів не виявлено, оскільки йому переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем не інкримінувалось, а відсутність у затриманого товарів не свідчить про не вчинення ним правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

Жодних доказів, що визнавальні пояснення про незаконний перетин державного кордону при складанні протоколу працівниками прикордонної служби ОСОБА_2 дав під впливом обману у матеріалах справи немає. Таких доказів апелянт не приєднав і до апеляційної скарги. Тому посилання в апеляції ОСОБА_2 на неправдивість його письмових пояснень не заслуговують на увагу.

ОСОБА_2 є жителем с. Березники, яке знаходиться у кількох кілометрах від державного кордону України, а тому він достовірно знав про заборону перетину державного кордону поза місцями пропуску, що і свідчить про наявність у нього умислу на незаконне перетинання державного кордону України.

Всі інші наведені у апеляції доводи також не спростовують доказів, що містяться у постанові суду від 08 квітня 2015 року.

Тому підстав для скасування постанови і закриття провадження у справі з обставин, наведених у апеляції, немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ратнівського районного суду Волинської області від 08 квітня 2015 року щодо нього - без змін.

Постанова є остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області В.Н. Оксентюк