Ухвала суду № 44129213, 28.04.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний номер справи 760/10908/13-ц Головуючий в І ін.ї: Бобровник О.В..

Апеляційне провадження Справа № 22-ц/796/33/2014 Доповідач: Слободянюк С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

Головуючого судді: Слободянюк С.В.

суддів: Корчевного Г.В., Лапчевської О.Ф.

при секретарі: Кутц А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2, правонаступниками якої є ОСОБА_3, ОСОБА_4, на рішення Солом*янського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Краковецької Алли Миколаївни - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Київського міського бюро технічного інвентаризації та реєстраціє права власності нерухомого майна,ОСОБА_7, ДПІ Солом'янського району м. Києва Міністерства доходів і зборів України, третя особа: ВГІРФО Солом'янського РУГУ МВС України про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а:

У травні 2913 року ОСОБА_2 звернулась в суд з наведеним позовом і просила суд визнати недійсним договір дарування кв. АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 (дарувальник) і ОСОБА_5 (обдарована) 17 грудня 2004 року.

Позов обґрунтовано тим, що договір дарування укладено під впливом обману з боку ОСОБА_5, оскільки позивачка вважала, що укладає договір довічного утримання, а не договір дарування квартири.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року в позові відмовлено (т.2 а.с.169-172).

На рішення суду ОСОБА_2, в особі її представника ОСОБА_3, подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального і процесуального права, ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення, ухвалення нового про задоволення позову (т.3 а.с.3-37).

В судовому засіданні ОСОБА_3, як правонаступник ОСОБА_2, представник ОСОБА_4, як правонаступника ОСОБА_2, - ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу.

Представник відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_9, відповідачка ОСОБА_7 апеляційну скаргу не визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення скарги за таких обставин.

Відповідно до копії свідоцтва про смерть, виданого 25 липня 2014 року Відділом реєстрації смерті у м. Києві серії НОМЕР_1, позивачка (апелянт) ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 91 року (т.7, а.с.18 свідоцтво про смерть від 25 липня).

Ухвалою Апеляцйного суду м.Києва від 04 листопада 2014 року провадження у справі зупинялось у зв*язку зі смертю позивачки ОСОБА_2 (т.6 а.с.197-198).

Ухвалою Апеляцйного суду м.Києва від 25 березня 2015 року провадження у справі відновлено (т.7 а.с.31,32).

Ухвалою Апеляцйного суду м.Києва від 28 квітня 2015 року залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_2 (позивачка,апелянт), якими є ОСОБА_3 і ОСОБА_4( т.7 а.с.8).

Судом першої інстанції встановлено, що 17 грудня 2004 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір дарування, відповідно до якого ОСОБА_2 відчужила належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1. Відповідачка ОСОБА_5 на підставі цього договору набула права власності на вказану квартиру, як одарована.

Договір дарування посвідчено за реєстраційним номером 6922 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Краковецькою А.М. (т.1 а.с.80-81).

Згідно витягу з Державного реєстру правочинів дата видачі 17 грудня 2004 року, договір дарування укладено з правом довічного проживання дарувальника у квартирі (т.1 а.с.81), про що зазначено у п.8 договору дарування.

Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір дарування є безоплатним, тобто ніякого зустрічного задоволення дарувальник від обдарованого не отримує, встановлення будь-якого зобов'язання обдарованого на користь дарувальника перетворює дарування в інший договір, тобто дарувальник не вправі вимагати від обдарованого будь - яких зустрічних дій майнового характеру.

За матеріалами справи ОСОБА_2 неодноразово зверталась до суду з позовами про визнання спірного договору дарування квартири недійсним, вважаючи, що укладається договір довічного утримання.

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від 17 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 04 березня 2009 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - КраковецькаА.М. про визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації відмовлено. (т.2 ас.228-.234).

Рішенням Солом`янського районного суду м.Києва від суду м.Києва від 23 вересня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 10 березня 2010 року, у позові ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу - Краковецька А.М. про визнання договору дарування недійсним, скасування реєстрації відмовлено (т.2 а.с.216-227).

Судом встановлено, що сторони у справі є родичами, відповідачка є дружиною померлого двоюрідного брата позивачки.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 двічі: 26 червня 1996 року та 10 вересня 2002 року складала заповіти, спочатку на чоловіка відповідачки, а в подальшому і на відповідачку.

У позовній заяві ОСОБА_2 зазначала, що укладала спірний договір дарування взамін на забезпечення її довічним доглядом з боку відповідачки.

06 травня 2009 року ОСОБА_2 уклала заповіт на користь, у даному випадку, правонаступників ОСОБА_3 і ОСОБА_4, заповідаючи все належне заповідачу майно (т.7 а.с.24).

На час укладання даного заповіту, одним із видів майна, яке належало на праві власності ОСОБА_2 була АДРЕСА_1, яка на час укладання вказаного заповіту була нею відчужена відповідно до спірного договору дарування квартири.

Позивачка зазначала, що спірний договір укладено під вплив обману, вона вважала, що укладає договір довічного утримання.

Відповідно до ч.1 ст.744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона /відчужував/ передає другій стороні /набувачеві/ у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та/або/доглядом довічно.

Відповідно до ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Частиною 4 ст.59 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст..10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до положення ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Доводи апеляційної скарги стосовного видачі фальшованої довідки кооперативу «Радуга» на підставі, якої здійснено реєстрацію право власності на АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 не підтверджено належними та допустимими доказами.

Згідно довідки-характеристики Київського міського бюро технічного інвентаризації та реєстраціє права власності нерухомого від 15 грудня 2004 року на вказану квартиру, право власності ОСОБА_2 на квартиру підтверджено довідкою, виданою ЖБК «Веселка» № 9 від 28 січня 1992 року, яка зареєстрована в КМБТІ 03 липня 1992 року (1 а.с.155). Така довідка складена за заявою власника і видана для відчуження. Довідка не оспорювалась, недійсною не визнавалась.

Обставини щодо належності ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 на праві власності встановлювались і вищенаведеними судовими рішеннями, зокрема, на підставі довідки, виданої ЖБК «Веселка» № 9 від 28 січня 1992 року та зареєстрованої в КМБТІ 03 липня 1992 року в реєстровій книзі № 13 за реєстровим номером 140/30427.

Доводи апеляційної скарги стосовного удаваності спірного договору дарування є безпідставними.

Суд першої інстанції правильно зазначав, що не може свідчити про недійсність оспорюваного правочин, як удаваної угоди і та обставина, що у п.8 договору дарування передбачено довічне проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі, оскільки це не свідчить про будь-які зобов*язання майнового чи немайнового характеру обдарованого перед дарителем.

З укладеного сторонами договору дарування вбачається, що жодних істотних умов договору довічного утримання в підписаному сторонами договорі дарування не міститься.

Крім того, існування таких домовленостей між сторонами до підписання договору дарування також не було судом встановлено.

Рішеннями судів не було встановлено будь-яких порушень закону при укладенні спірного договору дарування.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові, оскільки спірний договір укладено відповідно до вимог ст. 203 ЦК України і підстави для визнання його недійсним відсутні.

Оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги на правильність висновку суду першої інстанції не впливають і висновок суду не спростовують, тому відсутні підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303,307,308, 313 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, правонаступниками якої є ОСОБА_3, ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Солом*янського районного суду м. Києва від 03 червня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в частині протягом двадцяти днів

Головуючий:

Судді: