Ухвала суду № 44129177, 26.03.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2558/2015 Головуючий у суді першої інстанції: Колдіна О.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Білич І.М. У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого судді: Білич І.М.

Суддів: Болотова Є.В., Поліщук Н.В.

при секретарі: Прохоровій В.С.

за участю: відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и л а :

Позивач у грудні 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № СЬ-008\700\2006 від 14.09.2006 року, яка станом на 04.06.2014 року склала 8 479,36 доларів США та 366 237,06 гривень пені.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року позовні вимоги ТОВ „ОТП Факторинг Україна" було задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитом та відсотками відповідно до кредитного договору від 16.09.2006 року в розмірі 8 479,36 доларів США, що еквівалентно 100 338,87 гривень, пеню в розмірі 100 338,87 гривень.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У іншій частині позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач подав апеляційну скаргу, де ставив питання про його скасування та постановлення нового про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначаючи при цьому про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Апелянт у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник позивача будучи належним чином повідомленим про розгляд справи у судове засідання не з'явився, поважність причин своєї неявки суду не повідомив. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності апелянта в силу вимог ст. 305 ЦПК України ( а.с.135)

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з вимог ст. 525 ЦК України, та зазначив, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і відповідно до умов договору. А тому з урахуванням ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути суму неповернутого кредиту та сплатити проценти.

Зазначаючи при цьому, що розмір пені, яка нарахована позивачем в межах строку позовної давності за період з 04.06.2013 року по 04.06.2014 рік значно перевищує розмір суми заборгованості, тому суд вважав за можливе зменшити її до розміру суми заборгованості - 100 338,87 гривень.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт вказував на те, що позовні вимоги ґрунтуються виключно на умовах договору купівлі - продажу кредитного портфелю з ПАТ «ОТП Банк», а також на нормах ЦК України про договір факторингу. А відтак при постановленні судового рішення суд першої інстанції повинен був застосовувати положення ст. 15, ст. 517 та ст. 1082 ЦК України. Також матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення відповідача про ці обставини, а відтак відповідач ( апелянт) не міг знати про наявну заборгованість перед позивачем.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не свідчать про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Так як у ході розгляду справи було встановлено, що 14.09.2006 року між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») 14.09.2006 року був укладений кредитний договір № СL-008/700/2006.

Відповідно до п.п.2,4 частини 1 якого позичальнику був наданий кредит в розмірі 19 405 доларів США для купівлі автомобіля, строком до 14.09.2012 року зі сплатою фіксованого проценту в розмірі 12,49% річних за користування кредитними коштами.

Умовами договору визначено, що позичальник зобов'язався погашати суму кредиту та процентів 14 числа кожного місяця рівними частинами в розмірі 386,21 доларів США протягом всього строку дії кредитного договору.

Відповідно до п.3.1.1 договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки.

Посилання апелянта про не доведення переходу будь-яких прав до ТОВ «ОТП Факторингу Україна» спростовується договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27.05.2011 року за яким у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077, 1078, 1079, 1082, 1084 ЦК України, ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ ОТП Факторинг» прийняло вимоги за кредитним договором № СL-008/700/2006 від 14 вересня 2006 року, укладений між ПАТ АКБ «Райффайзенбанк Україна» - правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», та відповідачем по справі з додатками до нього.

Також, ТОВ «ОТП «Факторинг Україна» було надано свідоцтво про реєстрацію фінансової установи, що надає йому право здійснювати такий вид фінансових послуг як надання факторингу.

Умовами договору купівлі - продажу кредитного портфелю було визначено, що покупець (позивач) набуває (п. 3.33 договору) усі права за кредитними договорами, включаючи але не обмежуючи правами вимоги до боржників, щодо сплати суми основного боргу, щодо сплати процентів нарахованих на суму основного боргу а також правами вимоги щодо сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що відповідачем ( апелянтом) не оспорювалися суми визначені позивачем до стягнення.

Вказуючи в апеляційній скарзі на неможливість стягнення суми заборгованості з підстав неповідомлення його про укладення договору факторингу, апелянт не надав доказів на підтвердження продовження виконання ним умов договору що був укладений між ОСОБА_3 та АКБ «Райффайзенбанк Україна» (правонаступником якого є ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») і свідчило про наявність заявлених позивачем вимог повторного стягнення у відповідності до договору факторингу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі нема.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305, 307, 308, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 4 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: