Ухвала суду № 44126034, 24.09.2012, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

______________

Головуючий у 1-й інстанції: Зозуля Д.П.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"24" вересня 2012 р. Справа № 2а/1770/1674/2012

Житомирський апеляційний адміністративний суду складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Моніча Б.С.

ОСОБА_2

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Магур" до Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області про скасування податкового повідомлення - рішення №0001142342 від 05.03.2012 р.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Магур»(далі - ОСОБА_4 «Магур») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 05 березня 2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що податковий кредит з податку на додану вартість (далі - ПДВ) по взаємовідносинах з ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Перун» та ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Інтерагро 2007» ними сформовано відповідно до вимог Податкового кодексу України. Відповідач, із посиланнями на ст.92, 203, 205, 216, 228 та 234 Цивільного кодексу України визнає правочини, здійснені позивачем із зазначеними контрагентами нікчемними. Разом із тим, ДПІ у м. Рівному у акті перевірки № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року, констатовано, що господарські операції між позивачем та контрагентами - ОСОБА_4 «Перун»та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, зокрема, видатковими та податковими накладними. Стверджує, що єдиною підставою для визнання податкової накладної недійсною, відповідно до положень Податкового кодексу України, є випадок, коли така накладна заповнена та видана особою, що не зареєстрована платником податку на додану вартість на момент видачі такої накладної. На час існування взаємовідносин між ОСОБА_4 «Магур»та ОСОБА_4 «Перун», ОСОБА_4 «Інтерагро 2007», останні мали цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податку на додану вартість та не були позбавлені права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 21.05.2012 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 02.04.1993 року ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю «Магур» зареєстроване юридичною особою, є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва № 24934587 від 01.07. 2004 року.

Відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ОСОБА_4 «Магур» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04. 2010 року по 30.09. 2011 року. По результатам перевірки був складений акт № 215/23-100/13992859 від 22 лютого 2012 року. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_1 від 05 березня 2012 року, яким, із посиланням на п. 54.3 ст. 54, абз.2 п. 123.1 ст.123, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 67 718,00 грн., з яких 59 467,00 грн. - основного платежу та 8 251,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Зазначене податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі висновків відповідача про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту з ПДВ, сум по господарським операціям з придбання у ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» цукру-піску. Вказані умови зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій ОСОБА_4 «Магур» з ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007», висновків, викладених у актах перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355, проведеної Дубенською ОДПІ, щодо контрагента позивача - ОСОБА_4 «Перун»та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, проведеної ДПІ у Рогатинському районі, щодо контрагента позивача - ОСОБА_4 «Інтерагро 2007». Зокрема, у актах перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355 та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, податковими органами, за місцем реєстрації контрагентів позивача, вказується, що ОСОБА_4 «Перун», ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» мають обліковий стан - місцезнаходження не встановлено. Крім того, стверджується, що господарські операції ОСОБА_4 «Перун», ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» із його контрагентами були спрямовані на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання та не мають реального товарного характеру, що такі операції є фіктивними.

Відповідно до ч.1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15 травня 2003 року № 755-IV - якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З актів перевірки від 05.01. 2012 року за № 07/23/21090355 та № 98/231/36552068 від 15.02. 2012 року, вбачається, що контрагенти позивача ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» знаходилися на момент господарських операцій і досі перебувають в Єдиному державному реєстрі. Крім того, ОСОБА_4 «Перун»та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» у встановленому порядку були зареєстровані платниками податку на додану вартість із правом виписування податкових накладних, та мали свідоцтва платника податку на додану вартість. Відповідно до пояснень представника відповідача вищезазначені контрагенти є платниками податку на додану вартість і на момент судового розгляду справи. Вказані обставини доводять, що контрагенти ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» володіли необхідною право та дієздатністю для вчинення господарських операцій, що ставляться податковим органом під сумнів.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_4 «Перун», а також ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» було укладено Договіри постачання на виконання якого ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» поставили позивачу цукор-пісок. Вказані обставини підтверджуються видатковими накладними та податковими накладними. Вказані податкові накладна були включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних та відображені у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Для здійснення перевезення вищезазначеного цукру-піску ОСОБА_4 «Магур» було укладено договори перевезення із приватним підприємством «Рікер». На виконання вищезазначеного договору було оформлено замовлення на транспортні послуги і здійснено перевезення цукру - піску та виписано товарно - транспортні накладні. Придбаний цукор-пісок був отриманий позивачем та переданий у виробництво.

Розрахунки за отриманий товар були проведені повністю, що підтверджено платіжним дорученням .

Відповідно до п.п."а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, зокрема, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Статтею 201 Податкового кодексу України визначені основні положення щодо податкової накладної, зокрема, вказані обов'язкові вимоги до змісту податкової накладної. У п.201.8 вказаної норми встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

За змістом наведених норм законодавства, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому, наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Крім того, згідно ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р., підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що визначальним фактором, для формування податкового кредиту з ПДВ, є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

Факт використання позивачем у власній господарській діяльності придбаного у ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» цукру-піску та отримання доходу від його використання, підтверджено долученими до матеріалів справи документами. ОСОБА_4 «Магур» у ході господарської діяльності здійснює виробництво та реалізацію пряників. Відповідно до актів списання сировини на виробництво пряника та копій накладних на відвантаження товару придбаний у січні та липні 2011 року у ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» цукор-пісок було використано для виробництва пряників, які були реалізовані споживачам з метою отримання доходу. Таким чином, придбання позивачем цукру-піску у ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» здійснювалось для подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Стосовно обставин, визнання правочинів, вчинених позивачем із контрагентами ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007», нікчемними слід зазначити таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагенти виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Наявними первинними документами, долученими до матеріалів справи підтверджуються обставини реального придбання позивачем цукру-піску у ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007», а не лише документальне оформлення господарських операцій з перерахуванням коштів постачальнику, на чому наполягає відповідач.

Судова колегія апеляційного адміністративного суду погоджується з позицією суду першої інстанції, що заперечення відповідача про нікчемність договору через неможливість його виконання з огляду на обмеженість персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів у контрагентів ОСОБА_4 «Перун» та ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» не можуть братись до уваги, так як такі висновки базуються на припущеннях та аналітичних даних - висновків іншого податкового органу, без встановлення достовірної інформації. ДПІ у м. Рівному не надано суду будь-яких доказів, які давали б підстави для сумніву у реальності проведених господарських операцій між позивачем та ОСОБА_4 «Перун» і ОСОБА_4 «Інтерагро 2007» та вказували б на те, що дані податкових накладних, виписаних продавцем (постачальником) не відповідають дійсності.

Крім того, ч. 2 ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01. 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру.

Судом були досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, що описані вище, останні відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та підтверджують обґрунтованість визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість. Таким чином відповідач при прийнятті податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ НОМЕР_1 від 05 березня 2012 року, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не в спосіб, визначений чинним законодавством, а вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, таким, що прийняте без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, а тому воно підлягало скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівне Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "21" травня 2012 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис)

(підпис) ОСОБА_5

ОСОБА_2

З оригіналом згідно: суддя _______ І.Г. Охрімчук

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Магур" вул.Відінська 21,м.Рівне,33000

3- відповідачу ОСОБА_6 податкова інспекція у м.Рівне Рівненської області вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023