Ухвала суду № 44125110, 12.05.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р.Справа № 818/509/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 818/509/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів"

до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

16.02.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" (далі - ТОВ "ГКК") звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 14.01.2015 року № 0000031500.

Сумський окружний адміністративний суд постановою від 10.03.2015 року задовольнив позовні вимоги.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Глухівської ОДПІ від 14.01.2015 року № 0000031500.

Стягнув з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Глухівський кар'єр кварцитів" (код ЄДРПОУ 14015554) витрати зі сплати судового збору в сумі 487,20 грн.

Глухівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а також порушено положення ст. 159 КАС України.

У відповідності до положень ст. 197 КАС України, зазначена адміністративна справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, з 02.12.2014 року по 15.12.2014 року Глухівською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "ГКК" від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2014 року, за результатами якої складено акт від 18.12.2014 року № 1210/18-04-15/14015554 (а.с.25-46).

В ході перевірки відповідачем встановлено порушення ТОВ "ГКК" п. 187.8 ст. 187, п. 201.1, п. 201.2, п. 201.4 ст. 201, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого по декларації за серпень 2014 року завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту на 278535,00 грн. В порушення п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України ТОВ "ГКК" завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за вересень 2014 року в сумі 278535,00 грн.

На підставі акту перевірки Глухівською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 року № 0000031500, яким ТОВ "ГКК" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 278535,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 139267,50 грн. (а.с.22).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з неправомірності висновків посадових осіб податкового органу про зменшення ТОВ "ГКК" розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

В пункті 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом першої інстанції, між ТОВ "Техноторг-Дон" (продавець) з однієї сторони і ТОВ "ГКК" (покупець) з іншої сторони було укладено договір купівлі-продажу від 16.06.2014 року (а.с.55-56), предметом якого є товар, визначений в специфікаціях до договору (автомобіль-самоскид кар'єрний БелАЗ-7540В).

Згідно акту приймання-передачі від 01.08.2014 року товар передано позивачу (а.с.58).

ТОВ "Техноторг-Дон" надало ТОВ "ГКК" податкові накладні від 25.06.2014 року № 128102 на загальну суму 1114140,00 грн., в тому числі 185690,00 грн. ПДВ (а.с.64), від 10.07.2014 року № 139934 на загальну суму 334242,00 грн., в тому числі 55707,00 грн. ПДВ (а.с.65), від 25.07.2014 року № 150790 на загальну суму 222828,00 грн., в тому числі 37138,00 грн. ПДВ (а.с.66).

Придбаний товар оплачено позивачем згідно платіжних доручень від 25.06.2014 року № 818 (а.с.61), від 10.07.2014 року № 889 (а.с.62) та від 25.07.2014 року № 953 (а.с.63).

При цьому, як вбачається з акту перевірки, всі необхідні первинні документи, що підтверджують фактичне виконання договору купівлі-продажу від 16.06.2014 року, досліджені в ході перевірки.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами, у зв'язку з чим у платника податку виникає право на включення до складу податкового кредиту сум за наслідком здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що незначні недоліки в заповненні податкових накладних, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, зокрема відсутність коду товару згідно з УКТ ЗЕД, не можуть бути підставою для висновку про їх недійсність, і не можуть свідчити про порушення позивачем порядку формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначеного договору за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що вказаний вище договір був складений з метою його реального виконання, позивач ставив за мету здійснення господарської діяльності, а не отримання податкової вигоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що висновок акту перевірки від 18.12.2014 року № 1210/18-04-15/14015554 Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області є неправомірним, а тому податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 року № 0000031500 підлягає скасуванню.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2015р. по справі № 818/509/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Ральченко І.М.Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В.