Ухвала суду № 44125021, 12.05.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2015 р. Справа № 90009/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Курильця А.Р., Качмара В.Я.,

участю секретаря Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торро" до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000632302, № 0000642302 від 27.02.2012 року, -

ВСТАНОВИЛА :

ТзОВ "Торро" 12.03.2012року звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за №00006323302 та №0000642302 від 27.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної ДПІ в м. Івано-Франківську перевірки встановлено заниження позивачем суми податку на прибуток на загальну суму 728 844 грн. За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким донараховано податкове зобов'язання за основним платежем на суму 728 844 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1 грн. Позивач зазначає, що виявлені при проведенні перевірки порушення ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо нікчемності договорів купівлі-продажу укладених між ТзОВ "Торро" з фізичними особами-підприємцями, оскільки вказані договори є таким, що порушують публічний порядок, і направлені на незаконне заволодіння майном держави; договора не направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених у них. Фактично вказаний висновок ґрунтується на даних отриманих ДПІ в м. Івано-Франківську від ДПІ в Богородчанському районі щодо проведення документальної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, а також висновку перевірки щодо невідповідності доручень виданих приватними підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на представлення їхніх інтересів ОСОБА_8 та ОСОБА_9, змісту фактичних правовідносин та пояснень контрагентів позивача, які на думку податкового органу підтверджують факт відсутності правовідносин між позивачем та його контрагентами.

Позивач зазначає, що усі документи, які свідчать про реальність вчинення правочинів, були надані до перевірки. Вважає, що посилання податкового органу на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України є необґрунтованими та суперечать обставинам, які склались під час виконання вказаного правочину. На думку позивача, прийняті рішення щодо нарахування податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Крім того, зазначає, що за результатами проведеної перевірки, на підставі необґрунтованих та таких, що суперечать чинному законодавству України висновків акту перевірки про нікчемність укладених правочинів між позивачем та фізичними особами-підприємцями щодо купівлі-продажу ядер горіха волоського, відповідачем зроблено висновок про порушення ТзОВ "Торро" вимог Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні. В результаті чого ДПІ в м. Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до ТзОВ "Торро" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 611 880 грн. Вказана сума зобов'язань донарахована податковим органом в зв'язку із встановленням перевищенням ліміту готівки в касі підприємства у сумі 1 805 940 грн. Позивач вважає такі висновки безпідставними, оскільки вони ґрунтуються виключно на висновку перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами. Вважає прийняте податковим органом рішення щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.7.25, п.7.48 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Оскаржуваною постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2012 року позовну заяву задовольнити повністю. Визнано протиправними та скасувано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську за №0000632302 та №0000642302 від 27.02.2012 року.

У поданій апеляційній скарзі відповідач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що Згідно зі статтею 1 Закону К996-ХІУ господарською операцією є дія або подія, яка викликає змінив структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна сприйняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно ст. 5 Закону України від 28.12.1994р. №334/94-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств " (далі Закон №334/94) валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону №334/94 передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, Позивачем, всупереч наведеним нормам, завищено валові витрати за І квартал 2011р. у сумі 2898185 грн.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N637 (Далі - Положення №637) передбачено відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою, яка покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Відповідно до п.7.4 Положення №637, якщо перевіркою підприємства (підприємця) було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (далі - акт про перевірку) (додаток 9) у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства (підприємцю) щодо усунення виявлених недоліків. Акт про перевірку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець). Перший примірник надсилається органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службові особи, які проводили перевірку, складають довідку за довільною формою, у якій зазначаються назва підприємства, що перевірялося, термін перевірки, посилання на законодавство України, згідно з яким проводилася перевірка, питання, що перевірялися. Зазначену довідку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець).

Пунктом 7.25 Положення №637 Під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі. Згідно п.7.48 під час перевірки підприємства (підприємця) аналізуються записи в касовій книзі, книзі обліку придбаних товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дані касових ордерів, звітів підзвітних осіб та інших підтвердних документів. Порушення встановлених обмежень на здійснення готівкових розрахунків виявляються шляхом порівняння фактичних витрат готівки платників готівкових коштів за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) за конкретним розрахунком, що підтверджено відповідними обґрунтувальними документами, з чинними обмеженнями.

За перевірений період, відповідно до пункту 5.4 Положення №637, наказами директора підприємства встановлено ліміт готівки в касі на 2007-2010 роки в сумі 141 510 грн.

Перевіркою встановлено, що Позивачем проведено розрахунки з використанням готівки за сільськогосподарську продукцію з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Водночас, в п.3.1.2 акту перевірки описано факти не отримання зазначеними підприємцями готівки з каси Позивача, що підтверджується поясненнями осіб та відсутністю необхідних первинних документів. Тобто, за перевірений період Позивачем не забезпечено щоденне дотримання встановлення лімітів залишків готівки в касі на загальну суму 1805940 гривень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " (на порушення норм якого посилається податковий орган в акті перевірки) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В матеріалах справи наявні копії відповідних первинних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем валових витрат, крім того податковим органом вказані документи були досліджені при проведенні перевірки ТзОВ "Торро", що відображено в Акті перевірки.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №00006323302 від 27.02.2012 року є протиправним та підлягає до скасування. Суд зазначає, що податковим органом при проведенні перевірки ТзОВ "Торро" не було виконано в повній мірі вимоги вищевказаної норми щодо порядку складання акту про виявлене порушення.

Пуктом 7.25 Положення передбачено, що під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі. Згідно п.7.48 під час перевірки підприємства (підприємця) аналізуються записи в касовій книзі, книзі обліку придбаних товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дані касових ордерів, звітів підзвітних осіб та інших підтвердних документів. Порушення встановлених обмежень на здійснення готівкових розрахунків виявляються шляхом порівняння фактичних витрат готівки платників готівкових коштів за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) за конкретним розрахунком, що підтверджено відповідними обґрунтувальними документами, з чинними обмеженнями.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, як на час проведення розрахунків з каси підприємства, так і на час проведення перевірки, ТзОВ "Торро" не було допущено перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства. Позивачем до перевірки було представлено касові книги та касові ордера, що відображено в акті перевірки від 09.02.2012 року.

Суд зазначає, що зазначені штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими та згідно вимог п.7.25 Положення, висновки про допущення такого порушення повинні обґрунтовуватись відповідними документами. В даному ж випадку факт допущення порушення ТзОВ "Торро" ґрунтується виключно на висновках перевірки щодо нікчемності укладених договорів ТзОВ "Торро" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 ст.78, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України на підставі плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання ДПІ в м. Івано-Франківськ було проведено планову виїзну перевірку ТзОВ "Торро" за період з 01.10.2010 року по 30.09.2011 року, результати якої оформлено актом перевірки за №823/23-2/23797343 від 09.02.2012 року .

В судовому засіданні встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу №02/01 від 24.01.2011 року з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 Згідно договору складено накладні на поставку горіха грецького (індустріального) на загальну суму 377 190 грн.(а.с.74).

Суму валових витрат по операціях з поставки горіха було задекларовано в 1 кварталі 2011р. в розмірі 377190 грн.

Відповідно до п. 1.1. та п.5.2 вказаного Договору продавець ОСОБА_1 зобов'язаний передати покупцю товар, а покупець забезпечує автомобільний транспорт для перевезення даного товару. При перевірці Позивачем не надано товаро-транспортні накладні, на перевезення даного товару.

Крім того, відповідно до акту від 10.08.2011 року за № 538/17/НОМЕР_3 про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1, за період з 21.01.2011 року по 01.08.2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, направленого ДПІ в Богородчанському районі, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 для ТзОВ "Торро" здійснював закупку та оптовий продаж (реалізацію) горіха грецького (індустріального), на підставі договору купівлі-продажу №02/01 від 24.01.2011 року та виписаних накладних на загальну суму 377190 грн. Водночас до перевірки підприємцем не представлено жодних первинних документів, які б підтверджували факти закупівлі товару (горіха грецького), походження товару, його виробника (постачальника). В зв'язку з чим, ДПІ в Богородчанському районі зроблено висновок щодо нікчемності угод укладених ОСОБА_1, в тому числі й з ТзОВ "Торро" .

Перевіркою також встановлено, що до складу валових витрат позивачем віднесено суми по операціях за договорами з придбання ядра грецького горіха від ряду підприємців, які здійснюють свою діяльність на території Івано-Франківської області, що відображено в акті перевірки . А саме: договір від 26.01.2011 року за №03/01 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на придбання горіха грецького. На виконання договору складено накладні: №1 від 27.01.2011 року: кількість продукції - 2528 кг. на суму 139 040 грн., №2 від 28.01.2011 року: кількість продукції 3207 кг., на суму 176 385 грн., №3 від 30.01.2011 року: кількість продукції 3313 кг., на суму 182 215 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 26.01.2011 року на суму 135 000 грн.,та 02.02.2011 року на суму 300 000 грн.; договір від 17.02.2011 року за № 08/02 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 на придбання горіха волоського. На виконання договору складено накладні: №1 від 23.02.2011 року: кількість продукції 1931 кг. на суму 106 205 грн., №2 від 03.03.2011 року: кількість продукції 1216 кг. та 2837 кг на суму 183 198 грн., №3 від 14.03.2011 року: кількість продукції 2103 кг. на суму 79 914 грн., №4 від 22.03.2011року: кількість продукції 3139 кг. на суму 119 282 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 24.02.2011 року на суму 250 000 грн. та 18.02.2011 року на суму 150 000грн., 01.03.2011року у сумі 88 599грн. ; договір купівлі-продажу від 10.02.2011 року за № 06/02 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 на придбання горіха грецького. На виконання договору складено накладні: за №01 від 12.02.2011 року: кількість продукції 1335 кг. на суму 25632 грн., №02 від 20.02.2011 року: кількість продукції 1897 кг. на суму 104 335 грн., №03 від 26.02.2011 року: кількість продукції 2047 кг. на суму 112 585 грн., №04 від 03.03.2011 року: кількість продукції 1928 кг. на суму 119 536 грн., №05 від 12.03.2011 року: кількість продукції 1897 кг. на суму 117 614 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 17.02.2011 року на суму 200 000 грн., 25.02.2011 року на суму 96 960 грн., та 01.03.2011 року на суму 32 742 грн. ; договір купівлі-продажу від 10.02.2011 року за № 07/02 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 на придбання горіха грецького. На виконання договору складено накладні: за №1 від 27.02.2011 року: кількість продукції 4247 кг. на суму 233 585 грн., №2 від 03.03.2011 року: кількість продукції 2785 кг. на суму 104 437 грн., №3 від 14.03.2011 року: кількість продукції 2586 кг. на суму 96 975 грн., за №1 від 27.02.2011 року: кількість продукції 4247 кг. на суму 233 585 грн., №2 від 03.03.2011 року: кількість 2785 кг. на суму 104 437 грн., №3 від 14.03.2011 року: кількість продукції 2586 кг. на суму 96 975 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 24.02.2011 року: на суму 55 000 грн. та 25.02.2011 року на суму 230 000 грн., 01.03.2011 року на суму 7993 грн. ; договір купівлі-продажу від 26.02.2011р. за № 04/02 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 на придбання горіха грецького. На виконання договору складено накладні: №1 від 06.02.2011 року: кількість продукції 3256 кг. на суму 179 080 грн., №2 від 07.02.2011 року: кількість продукції 1890 кг. та 2300 кг на суму 144 560 грн., №3 від 28.02.2011 року: кількість продукції 3180 кг. на суму 174 900 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 26.02.2011 року на суму 130 000 грн. та 02.02.2011 року на суму 250 000 грн., 25.02.2011 року на суму 18 540 грн. ; договір купівлі-продажу від 26.02.2011 року за № 05/02 укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 на придбання горіха грецького. На виконання договору складено накладні на загальну суму 498 705 грн., в тому числі, за №01 від 06.02.2011 року: кількість продукції 2598 кг. на суму 142 890 грн., №02 від 07.02.2011 року: кількість продукції 2693 кг. на суму 148 115 грн., №04 від 14.02.2011 року: кількість продукції 1765кг. на суму 97 075 грн., №03 від 13.02.2011 року: кількість продукції 1570кг. на суму 30 379 грн., №05 від 18.02.2011 року: кількість продукції 1459 кг. на суму 80 245 грн. Позивачем виписано видаткові касові ордери від 26.02.2011 року на суму 131 000 грн. та від 02.02.2011 року на суму 304 000 грн. Всього зазначеними суб'єктами господарювання було відвантажено товару Позивачу за 1 квартал 2011року на суму 2 898 183 грн. Наявність вищевказаних обставин та факт пред'явлення до перевірки вищеперерахованих первинних документів, представниками сторін не заперечуються, тому в силу положень ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягають.

Згідно пояснень підприємців, відібраних працівникам УБОЗ УМВС в Івано-Франківській області та працівникам ОВС УПМ ДПА в Івано-Франківської області було встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, зареєструвалися як підприємці взимку 2011 року на прохання ОСОБА_9 та ОСОБА_8, господарської діяльності по реалізації та заготівлі горіхів не здійснювали, до державних органів щодо результатів господарської діяльності не звітувалися. Крім того, зазначені особи повідомили, що для представництва їхніх інтересів в підприємствах, установах, організаціях, надання та отримання будь-яких документів, як то довідки, заяви, звіти, повідомлення, здійснення перереєстрації чи припинення підприємницької діяльності і надання звітів до державних органів, щодо підприємницької діяльності ними надано довіреності ОСОБА_9 та ОСОБА_8 Перевіркою встановлено, що довіреності нотаріально посвідчені в період 10-11 лютого 2011 року приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу ОСОБА_10

Крім того, в акті перевірки зазначено, що згідно відібраного письмового пояснення у нотаріуса ОСОБА_10 від 31.08.2011 року, зміст вищезазначених довіреностей зводився до надання повіреним (ОСОБА_9 та ОСОБА_8) права представляти інтереси підприємців в підприємствах, установах, організаціях, надавати та отримувати будь-які з документів, як довідки, заяви, звіти, повідомлення, здійснювати перереєстрацію чи припинення підприємницької діяльності і звітувати перед державними органами, щодо підприємницької діяльності. Проте такі документи не уповноважували повірених укладати письмові договори купівлі-продажу, здійснювати відвантаження товару від їх імені, підписувати від їх імені накладні та отримувати готівкові кошти за відвантажений товар, що було роз'яснено довірителям при посвідченні довіреностей (а.с.162-164).

В зв'язку з вищенаведеним податковим органом зроблено висновок щодо нікчемності угод укладених між ТзОВ "Торро" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та , як наслідок зроблено висновок про те, що позивачем завищено валові витрати за І квартал 2011 року у сумі 2 898 185 грн. Також, перевіркою встановлено що ТзОВ "Торро" проведено розрахунки з використанням готівки за сільськогосподарську продукцію з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 За перевірений період наказами директора підприємства встановлено ліміт готівки в касі на 2007-2010 роки в сумі 141 510 грн.

Однак, враховуючи висновки перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між ТзОВ "Торро" та вказаними підприємцями та, як наслідок, не отримання зазначеними підприємцями готівки з каси ТзОВ "Торро", то на думку податкового органу позивачем не забезпечено щоденне дотримання встановлених лімітів залишків готівки в касі, на загальну суму 1 805 940 грн. За наслідками перевірки винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00006323302 та №0000642302 від 27.02.2012 року.

Суд не погоджується з вказаними висновками податкового органу, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно з положенням частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України основою недійсності правочину є недотримання у момент здійснення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5 і 6 статей 203 Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). В цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не потрібно.

Відповідно до частин 1, 5 статей 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, окрім тих, які пов'язані з його недійсністю. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Згідно статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Пунктом 23 статті 2 Бюджетного кодексу України (БК) визначено, що доходи бюджету - це усе податкові, неподаткові і інші надходження на безповоротній основі, стягнення яких передбачене законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ). Доходи бюджету класифікуються по таких розділах: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти (стаття 9 БК).

Згідно частини 2 статті 9 БК України, податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори і інші обов'язкові платежі.

На підставі акту перевірки №823/23-2/23797343 від 09.02.2012 року, судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення позивачем наведених у даному акті норм податкового законодавства ґрунтується на встановленні податковим органом факту нікчемності укладених позивачем договорів купівлі-продажу і, як наслідок, порушення позивачем встановленого порядку формування валових доходів, валових витрат, а також щоденного дотримання встановлення лімітів залишків готівки в касі. Тобто, укладені між суб'єктами господарювання договори, на думку податкового органу, суперечать моральним засадам суспільства і відповідно до статті 228 ЦК України порушують публічний порядок. Разом з тим, за здійснення правочину з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ЦК України.

У зв'язку з прийняттям Податкового кодексу стаття 228 ЦК України була доповнена частиною 3 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України".

Так, відповідно до частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Системний аналіз вищенаведеного дає підстави для висновку суду про те, що законодавець відділяє порушення публічного порядку від інших підстав нікчемності правочинів і передбачає наявність наміру сторін (сторони) на незаконний результат, а також протиріччя його публічно-правовим актам держави.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК, зміст правочину не може суперечити Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 ЦК, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Податковим органом не враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 ЦК, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом - саме законом, а не актами податкової перевірки, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті перевірки №823/23-2/23797343 від 09.02.2012 року недоліки, допущені позивачем при оформленні документів, що стосуються спірних договорів, укладених між сторонами, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, враховуючи частину 2 статті 215 ЦК України, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

Як зазначено вище, для визнання договору недійсним необхідною умовою є наявність умислу в обох сторін або однієї із них.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджує, що договори купівлі-продажу, укладені між ТзОВ "Торро" із фізичними особами-підприємцями, укладені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є такими, що порушують публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України їх слід вважати нікчемними. Визнання такої угоди недійсною не вимагається.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року №9 визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, а саме: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані па використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває, під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені податковим органом на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем - ТзОВ "Торро" з фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що мали місце під час здійснення підприємницької діяльності позивачем, оскільки мета є суб'єктивною ознакою, притаманною фізичним особам.

Позивач по справі є юридичною особою. Юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, ухилення від сплати податків, наявності шкоди заподіяної державі, зокрема таких як, чинні податкові вимоги, надіслані позивачу в зв'язку з несплатою ним сум податкових зобов'язань, що виникли внаслідок укладання та виконання спірних зобов'язань за спірними договорами або відомості про наявність податкового боргу у позивача, представниками ДПІ в м. Івано-Франківську, також суду не надано.

Не доведено також відповідачем й наявності доказів кримінальної відповідальності посадових осіб та відповідальності суб'єктів господарювання за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення. Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано суду постанови про притягнення до кримінальної відповідальності відповідальних осіб ТзОВ "Торро" чи фізичних осіб-підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та визнання їх винними у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, яка б набрала законної сили.

Відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Окрім того, суд зазначає, що товар, який став предметом купівлі-продажу (ядра горіха волоського) за угодами відносно яких податковим органом зроблено висновок щодо їх нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для висновку перевірки щодо нікчемності договорів купівлі-продажу укладених між ТОВ "Торро" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та як наслідок відсутність встановлених перевіркою порушень податкового законодавства позивачем.

При цьому, судом враховано правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 25.01.2012 році у справі к/с №9991/81531/11, та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, викладену у листі від 16.09.2011 року за N7319. У даному листі, зокрема, зазначено, що згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України , недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Особливу увагу слід звернути на припис акта цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

З огляду на вищевикладене, суд не приймає до уваги посилання ДПІ в м. Івано-Франківську на ту обставину, що відповідно до акту перевірки від 10.08.2011 року за № 538/17/НОМЕР_3 про результати позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1, за період з 21.01.2011 року по 01.08.2011 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, направленого ДПІ в Богородчанському районі, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 для ТзОВ "Торро" здійснював закупку та оптовий продаж (реалізацію) горіха грецького (індустріального), на підставі договору купівлі-продажу №02/01 від 24.01.2011 року та виписаних накладних на загальну суму 377190 грн. Водночас до перевірки підприємцем не представлено жодних первинних документів, які б підтверджували факти закупівлі товару (горіха грецького), походження товару, його виробника (постачальника). В зв'язку з чим, ДПІ в Богородчанському районі зроблено висновок щодо нікчемності угод укладених ОСОБА_1, в тому числі й з ТзОВ "Торро". Більше того, як вбачається з акту перевірки ДПІ в Богородчанському районі, висновок податкового органу щодо нікчемності правочинів жодним чином не обґрунтований, не підтверджується жодними доказами. А сам факт відсутності у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, первинних документів на закупівлю горіха, який в подальшому був реалізований ТзОВ "Торро" не може свідчити про відсутність господарських операцій між контрагентами, та як наслідок, слугувати підставою визнання правочину нікчемним чи недійсним.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на наявні в матеріалах справи пояснення фізичних осіб підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи те, що представник позивача заперечив достовірність наявних в матеріалах перевірки пояснень вищевказаних осіб, а також те, що відповідачем не вказано джерело походження таких пояснень, судом за клопотанням представника позивача в судовому засіданні було допитано в якості свідків фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань та за дачу завідомо неправдивих показань.

Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що зареєструвалися як підприємці взимку 2011 року, господарську діяльність по реалізації та заготівлі горіхів здійснювали особисто, до державних органів щодо результатів господарської діяльності звітувався повірений ОСОБА_9 Суду пояснили, що кошти отримували в касі підприємства особисто. Зазначили, що співпрацею із ТзОВ "Торро" задоволені, так як отримали бажаний результат від здійснення підприємницької діяльності у вигляді доходу.

Крім того, зазначили, що вказані пояснення відбиралися у них особами, які належним чином не представились та надали їм тексти пояснень для підпису.

Свідки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в судовому засіданні суду пояснили, що зареєструвалися як підприємці взимку 2011 року, господарську діяльність по реалізації та заготівлі горіхів здійснював їх повірений ОСОБА_8, якому вони доручили здійснення від їх імені всіх операцій з ТзОВ "Торро", оскільки не були обізнані щодо порядку проведення підприємницької діяльності, однак бажали отримати прибуток, чого й досягнули завдяки діям повіреного ОСОБА_8 До державних органів щодо результатів господарської діяльності звітувався повірений ОСОБА_8 Вважають, що повірений ОСОБА_8, виконав усі дії для отримання ними позитивного результату у вигляді доходу.

Крім того, також зазначили, що вказані пояснення відбиралися у них особами, які належним чином не представились та надали їм тексти пояснень для підпису.

Свідок ОСОБА_2, вказав, що при наданні йому для підпису письмових пояснень, працівниками правоохоронних органів чинився на нього психологічний тиск та погрози.

Свідок ОСОБА_8, суду пояснив, що правовідносини з ТзОВ "Торро" здійснював від імені своїх довірителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Вказав, що всю документацію пов'язану із здійсненням господарських операцій з ТзОВ "Торро" підписував особисто. Зазначив, що його довірителі залишились задоволеними результатами його діяльності у правовідносинах з ТзОВ "Торро", жодних претензій до нього не висували.

Зважаючи на те, що письмові пояснення фізичних осіб підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, представник відповідача не зміг суду пояснити про походження вказаних пояснень та передумови їх отримання, суд з урахуванням вимог чч.3,4 ст. 70 КАС України, приходить до висновку, що вказані докази не є допустимими та не могли слугувати підставою для прийняття відповідачем законного рішення.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що правочини від імені фізичних осіб-підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вчинялись ОСОБА_8 на підставі доручень, які не уповноважували його на вчинення таких дій, то слід зазначити наступне.

З урахуванням вищенаведених висновків суду щодо відсутності ознак нікчемності правочинів укладених ТзОВ "Торро", показань свідків та встановлення в судовому засіданні факту виконання умов цих договорів повіреною особою, отримання довірителями бажаного результату, суд приходить до висновку, що ця обставина не може слугувати беззаперечною підставою для визнання таких договорів нікчемними.

Слід також зазначити, що підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, встановлено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Щодо правомірності віднесення понесених позивачем витрат до валових витрат, то слід зазначити, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (на порушення норм якого посилається податковий орган в акті перевірки) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Також, відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

В матеріалах справи наявні копії відповідних первинних документів, які підтверджують факт правомірності формування позивачем валових витрат, крім того податковим органом вказані документи були досліджені при проведенні перевірки ТзОВ "Торро", що відображено в Акті перевірки.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення за №00006323302 від 27.02.2012 року є протиправним та підлягає до скасування.

Крім того, за наслідками проведеної перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську винесено податкове повідомлення-рішення за №0000642302 від 27.02.2012 року, згідно з яким до ТзОВ "Торро" застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 611 880 грн. Вказана сума штрафних санкцій донарахована податковим органом в зв'язку із встановленням перевищення ліміту готівки в касі підприємства у сумі 1 805 940 грн. на підставі висновку перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між позивачем та його контрагентами.

В акті перевірки зазначено, що ТзОВ "Торро" проведено розрахунки з використанням готівки за сільськогосподарську продукцію з приватними підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 За перевірений період наказами директора підприємства встановлено ліміт готівки в касі на 2007-2010 роки в сумі 141 510 грн. Однак, враховуючи висновки перевірки щодо нікчемності правочинів укладених між ТзОВ "Торро" та вказаними підприємцями та, як наслідок, не отримання зазначеними підприємцями готівки з каси ТзОВ "Торро", то на думку податкового органу, позивачем не забезпечено щоденне дотримання встановлених лімітів залишків готівки в касі, на загальну суму 1 805 940 грн., чим порушено вимоги Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року за N637 передбачено відповідальність за недотримання порядку ведення операцій з готівкою, яка покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку.

У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Відповідно до п.7.4 Положення №637, якщо перевіркою підприємства (підприємця) було виявлено порушення, то за її результатами складається акт про перевірку дотримання порядку ведення операцій з готівкою (далі - акт про перевірку) (додаток 9) у трьох примірниках, у якому викладається зміст порушення з відповідним обґрунтуванням. Акт про перевірку має містити висновки про результати перевірки, а також рекомендації керівництву підприємства (підприємцю) щодо усунення виявлених недоліків. Акт про перевірку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець). Перший примірник надсилається органам державної податкової служби України за місцем державної реєстрації підприємства (підприємця) для вжиття заходів, що передбачені законодавством України, другий - передається безпосередньо відповідному підприємству (підприємцю), третій примірник залишається в документах органу контролю. Якщо порушень не виявлено, то службові особи, які проводили перевірку, складають довідку за довільною формою, у якій зазначаються назва підприємства, що перевірялося, термін перевірки, посилання на законодавство України, згідно з яким проводилася перевірка, питання, що перевірялися. Зазначену довідку підписують службові особи, які проводили перевірку, а також керівник та головний бухгалтер підприємства (підприємець).

Суд зазначає, що податковим органом при проведенні перевірки ТзОВ "Торро" не було виконано в повній мірі вимоги вищевказаної норми щодо порядку складання акту про виявлене порушення.

Пуктом 7.25 Положення передбачено, що під час здійснення цих перевірок у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг також звертається увага на обов'язковість забезпечення постійної наявності в касах підприємств, що перевіряються, розмінної монети для видачі здачі. Згідно п.7.48 під час перевірки підприємства (підприємця) аналізуються записи в касовій книзі, книзі обліку придбаних товарів (виконаних робіт, наданих послуг), дані касових ордерів, звітів підзвітних осіб та інших підтвердних документів. Порушення встановлених обмежень на здійснення готівкових розрахунків виявляються шляхом порівняння фактичних витрат готівки платників готівкових коштів за придбані товари (виконані роботи, надані послуги) за конкретним розрахунком, що підтверджено відповідними обґрунтувальними документами, з чинними обмеженнями.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до первинних бухгалтерських документів, як на час проведення розрахунків з каси підприємства, так і на час проведення перевірки, ТзОВ "Торро" не було допущено перевищення встановленого ліміту готівки в касі підприємства. Позивачем до перевірки було представлено касові книги та касові ордера, що відображено в акті перевірки від 09.02.2012 року.

Суд зазначає, що зазначені штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими та згідно вимог п.7.25 Положення, висновки про допущення такого порушення повинні обґрунтовуватись відповідними документами. В даному ж випадку факт допущення порушення ТзОВ "Торро" ґрунтується виключно на висновках перевірки щодо нікчемності укладених договорів ТзОВ "Торро" та фізичними особами-підприємцями ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд констатує, що відповідачем не доведено правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак податкові повідомлення - рішення за №00006323302 та №0000642302 від 27.02.2012 року є протиправними та такими, що підлягають до скасування.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія судів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.04.2012 року у справі № 2а-716/12/0970 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду у порядку адміністративного судочинства протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді А.Р. Курилець

В.Я. Качмар