Ухвала суду № 44124696, 12.05.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3976/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Коваленко В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

12 травня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення допомоги на оздоровлення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду про:

- визнання протиправною бездіяльності Кіровоградського окружного адміністративного суду, яка полягає у невиплаті ОСОБА_2 допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу;

- стягнення з Кіровоградського окружного адміністративного суду на користь ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення у сумі 5 677 грн. 83 коп.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи просить скасувати вказане судове рішення та закрити провадження у справі, у зв'язку з відмовою від адміністративного позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

Сторони до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 11.04.2008р. № 342/2008, на підставі наказу голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.05.2008р. № 37-к, позивача призначено на посаду судді Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Згідно відомостей, які містяться у матеріалах справи на підставі заяви позивача, наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.08.2013р. № 160-в позивачу надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 6 травня 2012 року по 5 травня 2013 року тривалістю 9 календарних днів (з них 6 робочих) та частину додаткової оплачуваної відпустки за 2012-2013 роки, тривалістю 9 календарних днів, загальною тривалістю 18 календарних днів з 19 серпня 2013 року по 6 вересня 2013 року включно.

У відповідь на звернення позивача з вимогою про виплату допомоги на оздоровлення відповідач листом від 27.11.2013р. за № 24709 повідомив, що виплата допомоги на оздоровлення можлива лише в межах фонду оплати праці, затвердженого для відповідних бюджетних установ у кошторисі. Відповідно до затвердженого кошторису по загальному фонду Кіровоградського окружного адміністративного суду на 2013 рік обмежено видатки по КЕКВ 2111 "Заробітна плата". Кошторисні призначення заплановано витратити на покриття витрат із виплати окладу та вислуги років судді, а також на виплату заробітної плати за час щорічної відпустки та заробітної плати за час тимчасової непрацездатності. Крім того відповідач зазначив, що за підсумками 2013 року допомога на оздоровлення до відпустки буде виплачено в межах економії фонду оплати праці.

Відповідно до статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Суддям, які мають стаж роботи більше 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 15 календарних днів.

В розумінні положень пункту 24 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України закон про Державний бюджет України - закон, який затверджує Державний бюджет України та містить положення щодо забезпечення його виконання протягом бюджетного періоду.

Згідно частини 1 статті 47 Бюджетного кодексу України відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Частиною 1 статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами.

У відповідності до частини 1 статті 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Таким чином, видатки на заробітну плату бюджетної установи - Кіровоградського окружного адміністративного суду, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, повинні здійснюватись в межах бюджетних асигнувань, які визначені Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік", а також в межах затвердженого кошторису.

Так, згідно відомостей, які містяться в зведеній бюджетній пропозиції Кіровоградського окружного адміністративного суду прогнозовані витрати на оплату праці у 2013 році сформовано в розмірі 5 640,4 тис. грн.

В той же час, згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" Кіровоградському окружному адміністративному суду передбачено фінансування на оплату праці по загальному фонду в розмірі 3 723,1 тис. грн., що також знайшло своє відображення в кошторисі суду, який затверджено 11.01.2013р. Державною судовою адміністрацією України.

Отже, бюджетні асигнування відповідача на заробітну становлять 65,97 % від потреби, яка викладена в бюджетному запиті на 2013 рік, тобто недостатність фінансування витрат на оплату праці склала 1 917,3 тис. грн.

Крім того, неодноразові звернення відповідача до Державної судової адміністрації України з метою ініціювання внесення змін до Законом України "Про державний бюджет України на 2013 рік" в частині збільшення видатків на оплату праці не дали позитивного результату, що підтверджується відомостями, які містяться в листах Державної судової адміністрації України від 27.12.2012р. № 11-7412/12, від 23.04.2013р. № 11-2388/13, від 08.05.2013р. № 11-2616/13.

Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 зазначив, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового.

За змістом наведеного рішення Конституційного Суду України, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Конституційний Суд України в своєму рішенні виходив із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.

Як зазначає Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

З наведеного слідує, що саме держава в особі центральних органів влади вирішує питання встановлення розміру бюджетних асигнувань на заробітну плату працівникам бюджетних установ.

При цьому, керівники бюджетних установ зобов'язані здійснювати фактичні видатки на заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

У протилежному випадку, тобто у разі якщо зобов'язання з виплати заробітної плати взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань, то відповідно до частини 4 статті 48 Бюджетного кодексу України вони не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів.

Отже, відповідач не уповноважений витрачати бюджетні кошти на оплату праці поза межами затвердженого кошторису, оскільки в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Досліджуючи обставину правомірності спрямування відповідачем грошових коштів на виплату основної заробітної плати, суд зазначає, що за умови недостатності фінансування виплата у І-ІІІ кварталах 2013 року у повному обсязі усіх видів допомог суддям та працівникам апарату суду автоматично призводить до невиплати основної заробітної плати у грудні 2013 року.

Звідси випливає, що відповідачем витрачання бюджетних коштів здійснювалось відповідно до плану асигнувань на оплату праці у 2013 році, який затверджено 11.01.2013р. Державною судовою адміністрацією України, з урахуванням положень статті 7 Бюджетного кодексу України, а саме: принципу збалансованості бюджетної системи, відповідно до якого повноваження на здійснення витрат бюджету мають відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.

Суд також звертає увагу, що виплата допомоги на оздоровлення здійснюється за умови надання щорічної оплачуваної відпустка тривалістю 30 робочих днів, тоді як позивачу на підставі його заяви надано лише частину означеної відпустки, тривалістю 6 робочих днів.

Більш того, відповідач у своєму листі від 27.11.2013р. №24703 не відмовив позивачу у виплаті допомоги на оздоровлення, а лише зазначив, що її виплата буде здійснена в майбутньому в межах економії фонду заробітної плати. Так, наказом голови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.12.2013р. № 130-К позивачу надано допомогу на оздоровлення у сумі 5 792 грн. 17 коп. за рахунок економії фонду заробітної плати.

За наведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив закрити провадження у зв'язку з відмовою від адміністративного позову.

Відповідно до статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог ст. 112 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 та 2 статті 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач - визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

Про прийняття відмови від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі. У разі часткової відмови позивача від адміністративного позову суд постановляє ухвалу, якою закриває провадження у справі щодо частини позовних вимог.

Враховуючи те, що дії позивача не суперечать закону та не порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси, колегія суддів вважає, що заява про відмову від адміністративного позову підлягає задоволенню.

Відповідності до п. 2 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Відповідно до ч. 2 статті 203 КАС України якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження в справі.

Враховуючи, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для визнання судового рішення суду першої інстанції нечинним та закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 160, 194, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Заяву ОСОБА_2 про відмову від адміністративного позову - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2013 року - визнати нечинною.

Провадження у справі № 823/3976/13-a за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та стягнення допомоги на оздоровлення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І. Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В. Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.