Ухвала суду № 44124587, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 808/3301/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року

у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 27 від 07 березня 2013 року про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 27 від 07 березня 2013 року про накладення штрафу. Позов обґрунтовано тим, що в даних правовідносинах слід посилатися на норми статті 244-6 КУпАП; зазначив, що вказаною статтею фактично встановлено, що порушення містобудівної діяльності є адміністративними правопорушеннями. Вважає, що розгляд справи про адміністративні правопорушення повинен відповідати нормам КУпАП та якщо і є порушення, то фізична особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами КУпАП. Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізичні особи несуть відповідальність встановлену КУпАП, юридичні особи несуть відповідальність встановлену статтею 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Накладення штрафу на підставі зазначеного Закону є неправомірним. Також, позивачем зазначено, що позапланова перевірка була проведена формально, а встановлені обставини не відповідають дійсності.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що відповідачем при проведені позапланової перевірки встановлено невиконання припису інспекції № 110 від 31 жовтня 2012 року та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27 від 07 березня 2013 року. Крім того, перевірка проводилась та винесено спірну постанову стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, а отже позивач повинен нести відповідальність за вимогами Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що слід посилатися на норми статті 244-6 КУпАП та зазначив, що вказаною статтею кодексу фактично встановлено, що порушення містобудівної діяльності є адміністративними правопорушеннями. Вважає, що розгляд справи про адміністративні правопорушення повинен відповідати нормам КУпАП та якщо і є порушення, то фізична особа повинна нести відповідальність, передбачену нормами КУпАП. Відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізичні особи несуть відповідальність встановлену КУпАП, юридичні особи несуть відповідальність встановлену статтею 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності". Накладення штрафу на підставі зазначеного Закону є неправомірним. Також, позивачем зазначено, що позапланова перевірка була проведена формально, а встановлені обставини не відповідають дійсності.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, 31 жовтня 2012 року відповідачем фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 внесено припис № 110 щодо негайного призупинення виконання будівельних робіт з моменту отримання припису; внести зміни до існуючої проектної документації та погодити з відповідними службами Мелітопольського району з урахуванням у разі можливості переносу повітряних ліній; подати до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю необхідні повідомлення про зміну відповідальних осіб авторського та технічного нагляду, підрядної організації для внесення змін до існуючої декларації до початку подальшого виконання будівельних робіт. Позивача зобов'язано в термін до 31 листопада 2012 року повідомити про виконання припису. Припис № 110 від 31 жовтня 2012 року направлений позивачу поштою та отриманий останнім 09 листопада 2012 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687-ХІV від 20 травня 1999 року, Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VІ від 17 лютого 2011 року, Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року, Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94 від 14 жовтня 1994 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" № 687-ХІV від 20 травня 1999 року (далі - Закон № 687-ХІV), будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Згідно зі статтею 10 Закону № 687-ХІV, для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно - будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю).

Частинами 1, 2 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VІ від 17 лютого 2011 року передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 23 травня 2011 року (далі - Порядок), державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Пунктом 7 Порядку встановлено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції. Підставами для проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб'єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекції, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Згідно матеріалів справи, 28 лютого 2013 року, на підставі направлення для проведення позапланової перевірки № 340-08 від 20 лютого 2013 року, відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Проведена перевірка об'єкта - будівництво та обслуговування торгівельного майданчика для організації сезонної торгівлі (будівля сторожки, яка входить до складу торгівельного майданчика) розташованого по АДРЕСА_1.

За результатами перевірки складено акт, в якому зазначено про невиконання припису Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області № 110 від 13 жовтня 2012 року "Про зупинення виконання будівельних робіт, які не відповідають затвердженим проектним рішенням". На момент проведення перевірки будівельні роботи не виконувалися, натомість зазначено, що з моменту проведення позапланової перевірки 30 жовтня 2012 року та винесення припису № 110 від 31 жовтня 2012 року, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 виконані будівельні роботи з розширення будівлі сторожки шляхом улаштування додаткового залізобетонного фундаменту, змонтовано тринадцять залізобетонних плит перекриття будівлі, що є суттєвим відхиленням від затвердженого проектного рішення. Також, забудовником не проведено жодного заходу щодо коригування та погодження проектної документації, вирішення питання переносу повітряних ліній. Під час перевірки проведено фото-фіксацію.

Акт перевірки від 28 лютого 2013 року направлено позивачу та отримано останнім 06 березня 2013 року, що підтверджується поштовим повідомленням. 28 лютого 2013 року державним інспектором відносно позивача складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності щодо невиконання припису інспекції № 110 від 31 жовтня 2012 року та припис № 30 про зупинення будівельних робіт, які не відповідають законодавству, затвердженим проектним рішенням. Зазначеним приписом № 30 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області вимагає від фізичної особи - підприємця ОСОБА_2: призупинити виконання будівельних робіт з моменту отримання цього припису; внести зміни до затвердженої проектної документації та погодити їх з відповідними службами Мелітопольського району; здійснити винесення повітряних ліній електромережі з урахуванням охоронної зони; у разі продовження виконання будівельних робіт повідомити інспекцію про зміну відповідальних осіб авторського та технічного нагляду підрядної організації. Припис № 30 від 28 лютого 2013 року отримано позивачем 06 березня 2013 року про що свідчить поштове повідомлення.

Згідно протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розгляд справи призначений на 07 березня 2013 року у приміщені Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області об 11 год. 30 хв. Інспектором у протоколі вчинено запис про відмову у підписані протоколу.

Позапланова перевірка позивача призначена на підставі листа електричних мереж Мелітопольського району № 25 від 17 січня 2013 року та пункту 7 Порядку, з метою перевірки виконання припису № 110.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" № 208/94 від 14 жовтня 1994 року (далі по тексту - Закон № 208/94) суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт, - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

Накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, що передбачені Законом № 208/94 встановлено Порядком накладання штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Україні № 244 від 06 квітня 1995 року.

Відповідно до пункту 2 наведеного Порядку, справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності розглядаються Держархбудінспекцією та її територіальними органами (далі - інспекції). Накладати штраф від імені інспекцій мають право керівник Держархбудінспекції та його заступники, керівники територіальних органів Держархбудінспекції та їх заступники.

Пунктом 6 Порядку, питання про накладення штрафу розглядається в 15-денний строк з дня одержання протоколу про правопорушення. У разі потреби справа може розглядатися за участю представників суб'єкта містобудування, експертів, інших причетних до неї осіб.

Згідно пункту 7 вказаного Порядку передбачено, що рішення про накладення штрафу оформлюється постановою про накладення на суб'єкта містобудування штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - постанова про накладення штрафу), що є виконавчим документом і підлягає виконанню в установленому законом порядку.

Отже, відповідачем при проведені позапланової перевірки зафіксовано невиконання припису інспекції № 110 від 31 жовтня 2012 року та винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 27 від 07 березня 2013 року.

Стосовно посилання позивача щодо необхідності притягнення фізичних осіб до відповідальності за порушення містобудівної діяльності за нормами КУпАП суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Позивач ОСОБА_2 є фізичною особою - підприємцем. Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому, юридичний статус "фізична особа - підприємець" сам по собі не впливає і ніяким чином не обмежує будь-які правомочності особи, які випливають з її цивільної право- та дієздатності.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Саме у господарських відносинах фізичні особи - підприємці приймають участь перш за все як підприємці, а не як фізичні особи, та лише на підставі їх реєстрації і внесення відомостей про них до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював містобудівну діяльність саме як фізична особа - підприємець. Перевірка проводилась та винесено спірну постанову стосовно фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

Тому, з аналізу наведених норм можна зробити висновок, що позивач повинен нести відповідальність за вимогами Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності".

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області про визнання дій неправомірними та скасування постанови № 27 від 07 березня 2013 року про накладення штрафу - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна