Ухвала суду № 44124534, 23.04.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 квітня 2015 рокусправа № 804/4949/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

представника відповідача: Синявського Івана Леонідовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нік-Провайд"

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року

у справі за позовом Приватного підприємства "Нік-Провайд" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновків акту та рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у задоволені позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що позивачем не доведено факт отримання посередницьких послуг від його контрагентів, у зв'язку з чим, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з надання посередницьких послуг за наявними документами. Суд першої інстанції також взяв до уваги, що у видатковому касовому ордері від 14.06.12 № 24 про видачу готівкових коштів ОСОБА_2 на загальну суму 120 000 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_2, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі: на кінець робочого дня складає 0,00 грн.; у видатковому касовому ордері від 01.06.12 № 22 видача про готівкових коштів ОСОБА_2 на загальну суму 790,00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_2, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня складає 0,00 грн.; понадлімітні залишки в касі у позивача складають у 120 756 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наполягає на тому, що в ході проведення документальної перевірки ПП «Нік-Провайд» факти здійснення господарських операцій по отриманню посередницьких послуг та їх зв'язок з господарською діяльністю доведено підприємством належними та допустимими засобами доказування, в акті № 1604/221/34610384 від 10.06.13 про результати перевірки податкова не довела зворотного.

У судовому засіданні представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Суду пояснив, що сам факт наявності відповідного документа та бездоганне його оформлення не може вважатися первинним, якщо зміст документу не відображає реально господарської діяльності платника податків. Зміст актів здачі-приймання послуг не дає можливість встановити обсягу та змісту господарських операцій, зокрема наданих контрагентами посередницьких послуг, за які сплачена агентська винагорода та розмір якої сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту. Акти містять загальні положення без конкретизації, також в актах відсутня інформація щодо посад осіб, відповідальних за проведення таких робіт.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що податковим органом проведено планову документальну виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2012, за результатами якої складено акту перевірки від 10.06.13 №1604/221/34610384. На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 25.07.13 №0001732201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 351 924 грн. 59 коп., з яких - 234 616,39 грн. за основним платежем та 117 308,20 грн. за штрафними санкціями, від 25.07.13 №0001722201, яким збільшено суму грошових зобов'язань з прибутку підприємств в розмірі 381 372 грн. 56 коп., з яких за основним платежем - 254 248,37 грн., за штрафними санкціями - 127 124,19 грн., від 25.07.13 №0001752230, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 241 512 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Приписами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Наведені правові норми дають підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку. Право платника податку на віднесення вартості товарів (послуг) до складу витрат та включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення рахубної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.

Згідно матеріалів справи, спірні суми валових витрат та податкового кредиту сформовані позивачем за взаємовідносинами з ПП "ТД "СТБ", ТОВ "Санрайз Тур" та ТОВ "Гергель" .

При цьому, вставлення факту реального придбання платником податків товару (послуг) від певного контрагента є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит - це відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства "Балтімор" до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Таким чином, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, при цьому, сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Натомість, зміст актів здачі-приймання послуг, складених за спірними операціями, копії яких наявні в матеріалах справи та дослідженні судом, не дає можливість встановити обсягу та зміст господарських операцій, зокрема наданих контрагентами позивача посередницьких послуг, за які останнім сплачена агентська винагорода, розмір якої сформував спірні суми валових витрат та податкового кредит. Так, акти містять загальні положення: "проведені роботи", "відвантаження вагонів", "своєчасне транспортування", в них відсутня інформації щодо посад осіб, відповідальних за проведення таких робіт і правильність її оформлення. Отже суд доходить до висновку, що такі акти складені всупереч нормам ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже не є достовірними доказами факту поставки послуг.

Об'єктом господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентами є посередницькі послуги, разом з тим в наданих позивачем документах, як-то актах здачі-прийняття робіт, рахунках фактури та податкових накладних, в графі найменування послуг (тобто об'єкт, який отриманий позивачем та за який ним сплачена винагорода) зазначена "агентська винагорода", а не "посередницькі послуги".

Позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем посередницьких послуг від його контрагентів, про їх зміст та обсяг, зокрема вид вжитих заходів для своєчасності транспортування продукції тощо, про осіб, які такі послуги надали, а також ненадані жодні докази, котрі б доводили наявність розумної економічної мети в отриманні від контрагентів відповідних посередницьких послуг, суд погоджується з висновками відповідача щодо безтоварність господарських операцій з надання посередницьких послуг за наявними документами, в тому числі податковими накладними, та порушення позивачем п. 138.1, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПКУ та заниження податку на прибуток на загальну суму 254 248,37 грн., ст. 185, п. 198.3, п. 198.6, п. 198.1 ст. 198 ПКУ та заниження податку на додану вартість на загальну суму 234 616,39 грн.

Щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення п. 3.5 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року N 637, колегія суддів апеляційної інстанції підтримує висновки суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. п. 2.7, 2.8 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог гл. 5 цього Положення. Підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов'язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Відповідно до п. 5.2 гл. 5 вищезазначеного Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі. Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Згідно з п. 2.10 ст. 2 зазначеного Положення підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку. Суми готівки, що одержані в банку і не використані за призначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством до банку не пізніше наступного робочого дня банку або можуть залишатися в його касі (у межах установленого ліміту).

За змістом абз. 2 п. 3.5 гл. 3 Положення для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Відповідно до п. 7.24 вказаного Положення у разі виявлення під час перевірок видаткових касових ордерів або видаткових відомостей, у яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача (абзац другий п.3.5 цього Положення), сума готівки за такими видатковими документами додається до залишку готівки в касі виключно в день, у якому оформлено зазначені видаткові документи, і надалі зазначена сума не береться для розрахунку понадлімітних залишків готівки.

Згідно матеріалів справи Наказом ПП "Нік Провайд" від 04.05.12 № 3/1 на 2012 рік встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства у розмірі 17,00 грн., від 04.05.11 №1 на 2011 рік встановлено ліміт залишку готівкових коштів в касі підприємства у розмірі 5 грн. Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що у видатковому касовому ордері від 14.06.12 № 24 про видачу готівкових коштів ОСОБА_2 на загальну суму 120 000 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_2, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі: на кінець робочого дня складає 0,00 грн.; у видатковому касовому ордері від 01.06.12 № 22 видача про готівкових коштів ОСОБА_2 на загальну суму 790,00 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_2, відповідно до записів в касовій книзі фактичний залишок готівкових коштів в касі на кінець робочого дня складає 0,00 грн.

Пунктом 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Оскільки в касі позивача виявлено понадлімітні залишки у сумі 120 756 грн., то податковим органом правомірно та на законних підставах застосовано фінансові санкції у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки, а саме 241 512 грн.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Нік-Провайд" - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства "Нік-Провайд" до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування висновків акту та рішень - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Л.П. Туркіна