Постанова № 44124351, 05.05.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2015 р. Справа № 3/93

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Мельник Г.І.

Михалюк О.В.

розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» від 22.10.14

про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.11р.

у справі № 3/93

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», м. Львів

про стягнення 12 740 000,00 грн. збитків

представники сторін:

- від позивача - Сало А.І.

- від відповідача - Білик П.Б.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20,21 ГПК України, представникам сторін роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. встановлено, що факт незаконного перебування товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (надалі ТзОВ «Біля Універмагу») у приміщеннях, що знаходяться по вул. В. Великого № 59Б у м. Львові, та завдання цим товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (надалі ТзОВ «Ресторан «Беркут») збитків, підтверджується рядом судових рішень, які набрали законної сили, а саме: рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.2002 р. у справі № 1/236-13/182 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» неотриманих доходів за період з 15.12.2001 р. по 15.05.2002 р. в сумі 500000,00 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 03-07.11.2002 р. у справі № 1/485-37/232 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» неотриманих доходів за період з 15.05.2002 р. по 15.10.2002 р. в сумі 500000,00 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.2003 р. у справі № 1/26-19/76 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 15.10.2002 р. по 03.4.2003 р. в сумі 563270,00 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 12.08.2003 р. у справі № 1/347-16/203 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 03.04.2003 р. по 15.04.2003 р. в сумі 39996,00грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 05.05. - 11.06.2004 р. у справі № 1/290-9/277 про стягнення з ТзОВ «Біля Універмагу» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 18.04.2003 р. по 18.04.2004 р. в сумі 600000,00 грн. Зазначеними рішеннями задоволено позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут» та стягнуто з ВАТ «Універмаг «Львів», а згодом з ТзОВ «Біля Універмагу» неотримані позивачем доходи внаслідок неможливості передачі належних йому на праві власності приміщень в оренду по договору оренди № 20/04 від 13.12.2001 р.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. у справі № 3/93 (суддя Н. Березяк ) позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут» задоволено; з ТзОВ «Біля Універмагу» на користь позивача стягнуто 12740000,00 грн. та відшкодовано судові витрати.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. у даній справі ( головуючий суддя Кузь В.Л., судді Желік М.Б. та Юркевич М.В.) апеляційну скаргу ТзОВ «Біля Універмагу» задоволено частково, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. в частині задоволення позову щодо стягнення 1061290,32 грн. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково - стягнуто з ТзОВ «Біля Універмагу» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» 11678709,70 грн. збитків та відшкодовано судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду від 17.08.2011р. у справі (головуючий суддя Мірошниченко С.В., судді Жукова Л.В., Хрипун О.О.) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. залишено без змін, касаційну скаргу ТзОВ «Біля Універмагу» - без задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду від 24.01.2012р. ТзОВ «Біля Універмагу» відмовлено у допуску справи № 3/93 до провадження Верховного Суду України.

12.04.2012р. через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду ТзОВ «Біля Універмагу» було подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. Як на підставу подання такої заяви, заявник покликався на те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2012р. у справі № 5015/915/11 було встановлено момент виникнення права власності у ПП «Санні» на нежитлові приміщення, площадки-споруди та торговий павільйон типу ринку згідно договору купівлі-продажу № 88/08 від 10.06.2003р. оформленого актом № 1 прийому-передачі від 20.11.2003р., відтак вказані обставини є істотними для розгляду даної справи, оскільки врахування їх судом першої інстанції мало б наслідком прийняття іншого судового рішення.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. (головуючий суддя Марко Р.І., судді Данко Л.С., Мирутенко О.Л.) заяву ТзОВ «Біля Універмагу» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. задоволено, вказану постанову від 21.04.2011р. у справі № 3/93 скасовано. Апеляційну скаргу ТзОВ «Біля Універмагу» задоволено, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010р. у справі № 3/93 скасовано; в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 25.06.2013р. у справі № 3/93 (головуючий суддя Запорощенко М.Д., судді Акулова Н.В. (доповідач) Владимиренко С.В.) касаційну скаргу ТзОВ «Ресторан Беркут» задоволено, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.05.2012р. скасовано, заяву ТзОВ»Біля Універмагу» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. у справі № 3/93 залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. у справі № 3/93 - без змін.

24.10.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з заявою в порядку, передбаченому ст. 112 ГПК України, про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. у даній справі. У своїй заяві ТзОВ «Біля Універмагу», як на підставу звернення, покликається на ухвалу апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014р. у справі № 1326/3554/11, якою залишено без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р., яким, в свою чергу, визнано недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) позначеної на поверхневому плані літерою 1бп, нежитловою площею 1379,3 кв.м.; нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого, 59Б, (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1207,9 кв.м.), укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» та Гриншпуном Анатолієм Гершовичем, датовану 26.02.2003р., посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстровану у реєстрі за № 1024. У заяві ТзОВ «Біля Універмагу» зазначає, що рішенням Франківського районного суду м. Львова у справі № 1326/3554/11 встановлено, що 26.02.2003р. між Гриншпуном А.Г. та ТзОВ «Біля Універмагу» укладено договір оренди спірного нерухомого майна і в цей же день підписано акт приймання-передачі цього майна, відповідно до якого у користування ТзОВ «Біля Універмагу» передано спірне майно. Вказані докази, в сукупності з іншими доказами у справі, підтверджують, що спірна площадка (споруда) була фактично передана Гриншпуну А.Г. від ТзОВ «Ресторан «Беркут», а після цього Гриншпун А.Г. передав зазначене майно в оренду ТзОВ «Біля Універмагу». Відтак, на переконання заявника, надана судами загальної юрисдикції правова оцінка наявності достатніх правових підстав для визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) та нежитлових приміщень, укладеної між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та Гриншпуном А.Г. датованої 26.02.2003р. є безумовною нововиявленою обставиною котра існувала на час розгляду справи та є істотною для вирішення справи з метою прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.11.2014р. подану ТзОВ «Біля Універмагу» заяву прийнято до провадження у складі колегії: головуючий суддя Новосад Д.Ф., судді Михалюк О.В. та Мельник Г.І.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. провадження у справі № 3/93 за заявою ТзОВ «Біля Універмагу» про перегляд постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р. за нововиявленими обствинами зупинено до прийняття рішення Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ по розгляду касаційної скарги ТзОВ «Ресторан «Беркут» у справі № 6-40290ск14.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. провадження у справі № 3/93 поновлено та призначено до розгляду на 06.04.2015р.

Розпорядженням № 34 від 03.04.2015р. керівника апарату щодо повторного автоматичного розподілу справ, у зв'язку із припиненням повноважень головуючого судді Новосад Д.Ф. щодо здійснення правосуддя, справу № 3/93 призначено на повторний автоматичний розподіл справ, за результатами якого дану справу призначено судді - доповідачу Орищин Г.В., суддям Мельник Г.І. та Михалюк О.В.

На виконання вимог ухвали суду від 03.11.2014р. ТзОВ «Ресторан «Беркут» подало відзив на подану ТзОВ «Біля Універмагу» заяву, в якому зазначає, що обставини, встановлені рішенням Франківського районного суду м. Львова, за наслідками розгляду справи № 1326/3554/11 за позовом Гриншпун Ю.К. до Гриншпуна А.Г., ТзОВ «Ресторан «Беркут», за участю третіх осіб : приватного нотаріуса ЛМНО Нор Н.М., ПП «Санні», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, жодним чином не могли та не можуть вплинути на висновки, викладені в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011р., оскільки правовідносини, котрі були предметом розгляду Франківським районним судом м. Львова у справі № 1326/3554/11 та виникли з приводу укладення та розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003р. між ТзОВ «Ресторан»Беркут» та Гриншпуном А.Г. та його дружиною Гриншпун Ю.К. жодним чином не стосуються прав та законних інтересів ТзОВ «Біля Універмагу», більше того не можуть слугувати підставою для визнання недійсним договору оренди № 20/04 від 13.12.2001р., укладеного між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та ТзОВ «Торговий дім «Тамара».

30.04.2015р. в судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про зупинення провадження у справі, в задоволенні якого судовою колегією відмовлено.

Як встановлено попередніми судовими рішенням та вбачається з матеріалів справи, ТзОВ «Ресторан «Беркут» на підставі договору купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.01, укладеного між ним та РВ ФДМУ по Львівській області, набуло право власності на нежитлові приміщення та площадки (споруди) загальною площею 4202,3 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, 106. Розпорядженням Франківської райадміністрації Львівської міської ради № 364 від 27.03.02 зазначеним нежитловим приміщенням по вулиці Княгині Ольги, 106 у м. Львові було присвоєно інший номерний знак - № 59 Б по вул. В. Великого у м. Львові.

13 грудня 2001 р. між позивачем (орендодавець) та ТзОВ «Торговий дім «Тамара» (орендар) був укладений договір оренди всього викупленого позивачем за договором купівлі-продажу № 104/01 від 11.12.01 майна площею 4202,30 кв.м, відповідно до умов якого орендар зобов'язувався щомісячно вносити на рахунок орендодавця орендну плату в розмірі 100 000 грн.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В силу вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Положення цієї статті ЦК України кореспондується з положеннями ч. 1 ст. 224 ГК України, згідно з якою учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи, шкідливий результат такої поведінки (збитків) та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками; вина особи, яка заподіяла збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, факт незаконного перебування ТзОВ «Біля Універмагу» у зазначених вище приміщеннях та завдання цим позивачу збитків встановлений цілим рядом судових рішень, які набрали законної сили, а саме: рішенням господарського суду Львівської області від 16.05.02 у справі № 1/236-13/182 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» неотриманих доходів за період з 15.12.01 по 15.05.02 на суму 500000 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 03-07.11.2002 р. у справі № 1/485-37/232 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» неотриманих доходів за період з 15.05.02 по 15.10.02 на суму 500000 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 11.04.03 р. у справі № 1/26-19/76 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 15.10.02 по 03.04.03 на суму 563270,00 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 12.08.03 у справі № 1/347-16/203 про стягнення з ВАТ «Універмаг «Львів» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 03.04.03 по 15.04.03 р. на суму 39996 грн.; рішенням господарського суду Львівської області від 05.05. - 11.06.04 у справі № 1/290-9/277 про стягнення з ТзОВ «Біля Універмагу» на користь ТзОВ «Ресторан «Беркут» збитків за період з 18.04.03 р. по 18.04.04 на суму 600000 грн. Зазначеними рішеннями задоволено позовні вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут» та стягнуто з ВАТ «Універмаг «Львів», а згодом з ТзОВ «Біля Універмагу» неотримані позивачем доходи внаслідок неможливості передачі належних йому на праві власності приміщень в оренду по договору оренди № 20/04 від 13.12.01.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України - факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, ТзОВ «Біля Універмагу» в період з 19.04.04 (моменту, до котрого на користь відповідача було стягнуто збитки за вищенаведеними рішеннями Господарського суду Львівської області) до 30.10.08 (моменту, до якого законним власником вказаного нерухомого майна був ТзОВ «Ресторан «Беркут») перебував в нежитлових приміщеннях загальною площею 4202,30 кв.м, що завдало позивачу збитків у вигляді неодержаного доходу (орендна плата за користування приміщеннями).

Разом з тим, позивач просив стягнути збитки, завдані йому ТзОВ «Біля Універмагу» у зв'язку із прийняттям рішення господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 у справі № 1/86-4904, яким частково задоволено зустрічний позов ПП «Санні» та зобов'язано ТзОВ «Ресторан «Беркут» виконати належним чином умови укладеного 10.06.03 між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та ПП «Санні» договору купівлі-продажу № 88/08 нежитлових приміщень, загальною площею 2823,0 кв.м (цегляної площадки-споруди, площею 1379,3 кв.м та павільйону міні-ринку, площею 1207,9 кв.м, які розташовані за адресою: вул. В.Великого, 59-Б, м. Львів) щодо передачі придбаного майна та забезпеченні виселення третіх осіб; стягнуто з ТзОВ «Ресторан «Беркут» на користь ПП «Санні» збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 6240000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Санні» включило вимоги за вказаним рішенням у справі № 1/86-4904 господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 до реєстру вимог кредиторів ТзОВ «Ресторан «Беркут», який поданий у відповідності до ст. 14 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на розгляд господарському суду Львівської області, що підтверджується листом розпорядника майна ТзОВ «Ресторан «Беркут» (т. І а.с. 145). Таким чином, позивач поніс реальні збитки в розмірі 6240000 грн. внаслідок необхідності виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 24.01.08 у справі № 1/86-4904.

За наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду від 10.09.2010р. у справі № 3/93, при прийнятті постанови 21.04.2011р. судом апеляційної інстанції було здійснено перерахунок збитків, заявлених позивачем до стягнення, за наслідками якого судова колегія прийшла до висновку про підставність заявлених позовних вимог на суму 11678709,70 грн. (6240000,00 грн. - реальні збитки та 543870968 грн. - упущена вигода), в задоволенні стягнення 1061290,32 грн. відмовлено.

Разом з тим доводи ТзОВ «Біля Універмагу» про те, що з 26.02.03 ТзОВ «Ресторан «Беркут» не було власником нежитлової площадки (споруди) площею 1379,3 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В.Великого,59Б судовою колегією були відхилені, оскільки відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідачем не доведено фактичної передачі вказаного вище нежитлового приміщення Гриншпуну А.Г. Крім того, позивачем подано суду витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно датовані 25.08.05 та 08.09.08, належно засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи, відповідно до них нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б належать на праві власності ТОВ "Ресторан "Беркут"на підставі свідоцтва про право власності б/н від 08.04.02.

Відповідно до вимог ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Тобто, судове рішення може бути переглянуто за двох умов: істотність нововиявлених обставин для вирішення спору і виявлення їх після прийняття судового рішення зі справи, які існувала на момент винесення рішення, що переглядається, однак не були відомі заявнику.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 року №17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Згідно з п. 3 вищенаведеної постанови, виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору або розгляду справи про банкрутство не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII ГПК.

Відповідно до п. 4 згаданої вище постанови, днем встановлення нововиявлених обставин, про які йдеться в п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК, слід вважати день, коли вони стали або повинні були стати відомими заявникові.

У своїй заяві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі № 3/93 заявник покликається на встановлення рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р. у справі № 1326/3554/11, залишеним в силі ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014р. факту виникнення права власності у Гриншпуна А.Г. на об'єкт купівлі-продажу з моменту прийому цегляної площадки (споруди), позначеної на поверховому плані літерою Ібп, нежитловою площею 1379,3 кв.м. ( в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1207,9 кв.м.), нежитлових приміщень, позначених на поверховому плані літерою А-5, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2003 р. оформленого актом прийому-передачі вказаного приміщення від 26.02.2003р.

Колегією суддів встановлено, що 03.10.2014р. ухвалою апеляційного суду Львівської області у справі № 1326/3554/11 залишено без змін рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р. в даній справі, яким позов Гриншпун Ю.К. до Гриншпуна А.Г., ТзОВ «Ресторан «Беркут» за участю третіх осіб приватного нотаріуса Нор Н.М., ПП «Санні», ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу нежитлових приміщень задоволено, визнано недійсною угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) та нежитлових приміщень.

При цьому вказаним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р. у справі № 1326/3554/11 встановлено наступне:

Відповідно до договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003р., на укладення якого надала згоду Гриншпун Ю.К. - дружина Гриншпуна А,Г., який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстровано у реєстрі за № 1020, ТзОВ «Ресторан «Беркут» продало, а Гриншпун А.Г придбав цегляну площадку (споруду) позначену на поверхневому плані літерою Ібп, нежитловою полщею 1379,3 кв.м., нежитлових приміщень, позначених в поверхневому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою : м. Львів, вул. В, Великого, 59Б (в межах першого поверху площадки (споруди) влаштований торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1207,9 кв.м.).

26.02.2003р. на підставі акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003р. вказані вище нежитлові приміщення були передані покупцеві Гриншпуну А.Г. Разом з тим, у вказаному акті приймання-передачі прописано, що розрахунок за об'єкт купівлі-продажу проведено у повному обсязі.

Тоді ж, 26.02.2003р. між Гриншпуном А.Г. та ТзОВ «Біля Універмагу» було укладено договір оренди спірного нерухомого майна і в цей же день підписано акт приймання-передачі цього майна, відповідно до якого спірне майно передано у користування ТзОВ «Біля Універмагу».

Предметом спору у судовій справі № 1326/3554/11 між Гриншпун Ю.К. та Гриншпуном А.Г., ТзОВ «Ресторан «Беркут», що розглядалась Франківським районним судом м. Львова був договір про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003р., укладений 26.02.2003р. між Гриншпуном А.Г. та ТзОВ «Ресторан «Беркут». З рішення у даній справі від 17.12.2013р. вбачається, що належними та допустимими доказами не підтверджено, що Гриншпун Ю.К. (позивач у справі № 1326/3554/11) надала згоду на укладення угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 26.02.2003р. у встановленому законом порядку, а також відсутні докази її ознайомлення із умовами договору купівлі-продажу від 26.02.2003р., в тому числі про можливість його розірвання шляхом укладення відповідної угоди, оскільки, даючи згоду на купівлю її чоловіком нерухомого майна, вона не знайомилась із змістом конкретного договору купівлі-продажу, так як останній був підписаний Гриншпуном А.Г. та ТзОВ «Ресторан «Беркут в часі після надання нею згоди.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р. встановлено, що угода про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) від 26.02.2003р. не була укладена у день посвідчення договору купівлі-продажу майна 26.02.2003р., а лише у 2004 році - після реєстрації права власності Гриншпуна А.Г. на спірне майно, що встановлено висновком судово-технічної експертизи документів у кримінальній справі № 144-6229 Київського НДІ судових експертиз від 28.12.2005р. за № 10253/10255, крім цього, встановлено, що відсутні докази, які б підтверджували, що Гриншпун Ю.К на момент реального укладення угоди про розірвання договору купівлі-продажу від 26.02.2003р. надала згоду на її укладення, так як нотаріально засвідчена згода на її укладення відсутня.

З врахуванням викладеного та, у відповідності до ст. 203, 215 ЦК України, угоду про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) укладену між ТзОВ «Ресторан «Беркут» та Гриншпуном А.Г., посвідчену приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Нор Н.М. та зареєстровану в реєстрі за № 1024, Франківським районним судом м. Львова визнано недійсною.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, що набув чинності з 01.01.2004 року, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Таким чином, до цивільних відносин, змістом яких є відшкодування завданої за період з 19.04.2004 року по 30.10.2008 року шкоди, застосовуються положення Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, оскільки такі продовжують існувати після набрання даним Кодексом чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003 року) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування заподіяної позивачу винними діями відповідачів шкоди здійснюється встановленим ст. 1192 ЦК України способом, тобто шляхом відшкодування заподіяних збитків у повному обсязі, під якими за загальними нормами цивільного законодавства (ст. 22 ЦК України) розуміються витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також не одержані кредитором доходи, які він одержав би за реальних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Разом з тим, враховуючи встановлений під час розгляду справи по суті позовних вимог факт неправомірного використання частини спірних нежитлових приміщень ТзОВ «Біля Універмагу», беручи до уваги істотність нововиявлених обставин встановлених рішенням Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р. залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014р., щодо визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу спірного майна від 26.02.2003р. та встановлення права власності на площадку (споруду) позначену на поверховому плані літерою Ібп, нежитловою площею 1379,3 кв.м., нежитлових приміщень, позначених в поверхневому плані літерою А-5, що знаходяться за адресою : м. Львів, вул. В, Великого, 59Б (в межах першого поверху площадки (споруди) влаштований торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1207,9 кв.м.) за Гриншуном А.Г., який в свою чергу передав вказане майно по договору оренди від 26.02.2003р. ТзОВ «Біля Універмагу», у ТзОВ «Ресторан «Беркут» відсутні правові підстави на відшкодування заподяної шкоди в його користь у вигляді неотриманих доходів за період з 19.04.04 року по 30.10.08 року, а також 6 240 000 грн. збитків на праві зворотної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу України (в редакції від 16.01.2003 року), у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Враховуючи, що рішенням Франківського районного суду м. Львові від 17.12.2013р. встановлено, що право власності у Гриншпуна А.Г. на об'єкт купівлі-продажу (в т.ч. спірних нежитлових приміщень використовуваних ТзОВ «Біля Універмагу») виникло з 26.02.2003 року, тобто з моменту коли відбулось правонаступництво прав та обов'язків власника на об'єкти нерухомого майна, переданих згідно договору купівлі-продажу від 26.02.2003 року, оформленого актом прийому-передачі від 26.02.2003 року, відтак вимоги ТзОВ «Ресторан «Беркут» до ТзОВ «Біля Універмагу» про стягнення 12 740 000,00 грн. є безпідставними.

Таким чином, з огляду на істотність нововиявлених обставин, встановлених ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03.10.2014р. у справі № 1326/3554/11 за результатами перегляду рішення Франківського районного суду м. Львова від 17.12.2013р., щодо визнання недійсною угоди про розірвання договору купівлі-продажу площадки (споруди) та нежитлових приміщень від 26.02.2003р., укладеної між Гриншпуном А.Г. та ТзОВ «Ресторан «Беркут» і тим самим встановлення права власності на вказане майно за Гриншпуном А.Г., очевидним є те, що врахування їх судом першої інстанції мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.

Слід звернути увагу, що відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Згідно з положеннями ст. 22 ГПК України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. В силу положень ст. 33 цього кодексу Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, якщо учаснику судового розгляду було відомо про існування істотного для справи доказу, але він не вчинив жодних дій для надання його суду, а після прийняття рішення звернувся із заявою про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення не врахував зазначену обставину, така заява не підлягає задоволенню.

Як зазначає заявник та вбачається з матеріалів справи, факт чинності договору купівлі-продажу, спірного майна, а, отже, і право власності на дане майно за Гриншпуном А.Г., був встановлений лише 03.10.2014р. (ухвала апеляційного суду Львівської області у справі № 1326/3554/11), про що заявник не знав і не міг знати на момент прийняття оспорюваного рішення (21.04.2011р.).

З врахуванням вищевикладеного, заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року підлягає задоволенню, відповідно необхідно провести новий розподіл судових витрат, за яким стягнути з ТзОВ «Ресторан «Беркут» на користь ТзОВ «Біля Універмагу» 12750грн. державного мита за подання апеляційної скарги та стягнути в доход державного бюджету України 36540 грн. судового збору за подання заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами.

Керуючись ст. ст. 112-114 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року - задоволити, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 року у справі №3/93 - скасувати.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» - задоволити, рішення господарського суду Львівської області від 10.09.2010 року у справі № 3/93 - скасувати. В позові відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 34/120, код ЄДРПОУ 19171247) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» (79053, м. Львів, вул. Володимира Великого, 59В код ЄДРПОУ 32182531) 12750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан «Беркут» в доход Державного Бюджету України 36540 грн. судового збору.

Господарському суду Львівської області - видати накази в порядку ст. 116 ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складений 13.05.2015р.

Головуючий Орищин Г.В.

Суддя Мельник Г.І.

Суддя Михалюк О.В.